47. Пропозиція грошей. Грошовий агрегат: м1, м2, м3. Грошовий мультиплікатор.

Пропозиція грошей - кількість грошей, яка може бути запропонована населенню і фірмам для користування у певний період часу.

Для виміру грошової маси використовують грошові агрегати (в порядку зменшення ліквідності).

Складові частини кожного грошового агрегату:

Агрегат М1 – „гроші для угод”. До них відносять металеві та паперові гроші, поточні рахунки в банку, акредитиви, депозити, а частка готівкових грошей в обігу складає не більше 5%, акредитивів – 15%.

Агрегат М2 – „гроші в широкому розумінні слова”. Це гроші М1, до яких додаються заощаджувальні рахунки, тимчасово вилучені з обігу та строкові депозити розміром до 0,5 млн. грн.

Агерагат М3 – великі строкові депозити (більш 0,5 млн. грн.), які є довгостроковими, додані до агрегату М2.

Поряд із агрегатами М1, М2 та М3 використовується агрегат L, який враховує в складові грошової маси різні види цінних паперів з довгостроковим (більше 18 міс.) терміном погашення. Грошові агрегати характеризують пропозицію грошей, тобто вся грошова маса, яка знаходиться в обігу, і складає грошову пропозицію.

Грошовий мультиплікатор - частина надлишкових резервів, яку система комерційних банків може використати для збільшення кількості грошей в обігу. Він разом з грошовою масою впливає на грошову пропозицію.

MULT = 1/r*r; де r*r – норма обов’язкового банківського резервування.

Грошова маса – сукупний обсяг готівки (паперових грошей та монет) і поточних чекових рахунків.

48. Рівновага на грошовому ринку та механізм її підтримки. Формування ставки відсотку. Ефект Фішера.

Якщо поєднати на графіку попит та пропозицію, то отримуємо рівноважну ставку позичкового відсотку (r).

S _M = D_M

D_M = R* У_n

D_M = R* У_n - αr

де: α – коефіцієнт чуттєвості зміни попиту на гроші в залежності від зміни r.

S_M = M / P

R * У_n – hr = M / P.

Зміна рівноваги на грошовому ринку обумовлена умовами: S_M = const. _

r₁ > r

S _M зростає.

_ _

r₁ < r

S_M < D_M

Рівновага на грошовому ринку формується в точці перетину попиту та пропозиції.

S_M=М / Р D_M = R*У_НД – nr

S_M = D_M

49. Кредитно – грошова (монетарна) політика, мета, види та засоби.

Кредитно – грошова (монетарна) політика – це регулювання розмірів емісії грошей, величини і структури грошової маси в цілях стабілізації національної економіки, підтримання рівня зайнятості, контролю над інфляцією та стимулювання економічного зростання. Основні засоби грошово – кредитної політики:

- регулювання офіційної облікової ставки по кредитах, які надає НацБанк

- установлення обов’язкової резервної норми Національним Банком для комерційних банків.

- операції на відкритому ринку (ринку цінних паперів)

В деяких країнах державні банки вдаються до таких методів:

- встановлення кредитних обмежень

- лімітування рівня відсоткової ставки по депозитах і кредитах комерційним банкам

- портфельні обмеження

Вибір та поєднання грошово – кредитних інструментів залежить від завдань, які вирішує НацБанк на тому чи іншому етапі економічного розвитку національної економіки.

Види:

- Стимулююча (полягає у купівлі цінних паперів, зниженні норми резервних вимог, зниженні відсоткової ставки). Всі ці заходи призводять до зростання пропозиції на ринку грошей, а тому ця політика отримала назву „політики дешевих грошей”. Результатом політики дешевих грошей буде збільшення пропозиції грошей і зниження ставки позичкового процента, збільшення ВВП.

- Стримуюча „політика дорогих грошей” (використовує продаж цінних паперів, зростання норми резервних вимог, підвищення облікової ставки). Результатом політики дорогих грошей буде зменшення пропозиції грошей і збільшення облікової ставки, зменшення інфляції.