- •1.Об’єкт і предмет макроекономіки. Макроекономічні цілі і засоби їх досягнення.
- •2.Функції макроекономіки.
- •3. Макроекономіка і економічна політика.
- •4. Функціональний метод в макроекономіці.
- •5. Моделювання в макроекономіці: поняття моделі та їх види.
- •6. Економіко-математичне моделювання: види змінних та засоби їх вимірювання.
- •7. Графічні моделі та їх роль у прийнятті рішень.
- •8. Економічний кругообіг. Схеми кругообігу в закритій, відкритій економіці без державних дій та за участю держави.
- •9.Умови рівноваги в моделі економічного кругообігу. Модель «ін’єкція-вилучення».
- •10. Валовий внутрішній продукт та його форми.
- •11.Номінальний і реальний валовий внутрішній продукт. Дефлятор ввп.
- •12. Міжгалузеві баланси та система національних рахунків. Принципи побудови снр за стандартами оон 1993р. Етапи її вдосконалення.
- •13. Проблеми втілення системи національних рахунків в Україні.
- •14.Неокласичне трактування макроекономічної рівноваги в умовах досконалої конкуренції.
- •15. Принципи та інструменти неокласичної макроекономічної теорії.
- •16. Рівновага на ринку ресурсів (праці) та формування рівноважної ставки заробітної плати.
- •17.Рівновага на ринку грошей в неокласичній теорії.
- •18. Рівновага на ринку позичкових коштів та формування рівноважної ставки відсотку.
- •19. Умови рівноваги на ринку товарів і послуг.
- •20. Сукупний попит та фактори , що його визначають. Кількісне рівняння обміну.
- •21. Економічні ефекти, що визначають спадний характер кривої сукупного попиту.
- •22.Фактори сукупного попиту. Рівень цін, нецінові фактори.
- •23.Споживання, заощадженя та інвестиції в довгостроковому та короткостроковому періодах.(за неокласичним трактуванням)
- •24.Державні закупівлі.
- •25. Сукупна пропозиція та фактори, що її визначають.
- •26. Крива сукупної пропозиції у короткостроковому на довгостроковому періодах.
- •27. Рівновага на національному ринку. Модель загальної рівноваги «сукупний попит – сукупна пропозиція.»
- •29. Порівняльна хар-ка кейнсіанської та неокласичної моделей макроекономіки.
- •30. Принцип кейнсіанського моделювання макроекономіки.
- •31. Фактори, що визначають динаміку споживання, заощаджень та інвестицій.
- •32. Кейнсіанська модель «витрати – випуск» («кейнсіанський хрест»)
- •33. Фактичні та планові видатки, їх структура. Графічна модель планових видатків.
- •34. Механізм досягнення рівноваги на товарному ринку в кейнсіанській теорії.
- •35. .Рівноважна модель «ін’єкції – вилучення» та її використання для обгрунтування фіскальної політики держави.
- •36.Мультиплікатор автономних видатків.
- •37.Коливання рівноважного рівня випуску навколо економічного потенціалу.
- •39. Взаємозв’язок моделей «сукупний попит – сукупна пропозиція» та «кейнсіанського хреста».
- •41. Дискреційна і недискреційна фіскальна політика.
- •42. Бюджетний дефіцит і профіцит. Засоби фінансування бюджетного дефіциту.
- •43. Проблеми зростання податкових надходжень в державний бюджет.
- •44. Неокласична і кейнсіанська теорії попиту на гроші.
- •45. Реальний попит на гроші. Фактори попиту на гроші.
- •46. Пропозиція грошей та фактори, що її визначають.
- •47. Пропозиція грошей. Грошовий агрегат: м1, м2, м3. Грошовий мультиплікатор.
- •48. Рівновага на грошовому ринку та механізм її підтримки. Формування ставки відсотку. Ефект Фішера.
- •49. Кредитно – грошова (монетарна) політика, мета, види та засоби.
- •50. Модель „is” як модель рівноваги на товарному ринку. Її графічна побудова та алгебраїчне доведення.
- •51. Модель „lm” як модель рівноваги на грошовому ринку, її графічна побудова. Алгебраїчне доведення функції „lm”.
- •52. Модель подвійної рівноваги «is-lm».
- •53. Взаємодія фіскальної та монетарної політики. Кейнсіанський передаточний механізм.
- •54.Відносна ефективність фіскальної та монетарної політики при жорстких цінах. Ефект витіснення.
- •55. Графічна модель переходу від моделі «is- lm» до моделі «сукупний попит-сукупна пропозиція».
- •56.Використання моделі „is-lm” в економічній політиці.
- •57. Вибір моделей макроекономічної політики в Україні.
- •58. Економічні цикли: сутність, структура, види та причини.
- •59. Динаміка макроекономічних показників на фазах економічного циклу.
- •60. Економічний занепад та форми його прояву.
- •61. Безробіття: суть, структура, вимірювання та соціально-економічні наслідки.
- •62.Закон Оукена.
- •63. Державне регулювання рівня безробіття.
- •64. Політика зайнятості в Україні.
- •65. Інфляція: сутність, причини та вимірювання.
- •66. Види інфляції.
- •67. Шляхи подолання інфляції.
- •68. Антиінфляційна політика держави.
- •69. Взаємозв’язок безробіття та інфляції. Крива Філіпса.
- •70. Стагфляція та її трактування в сучасній неокласичній макроекономіці.
- •71. Шляхи подолання стагфляції.
- •72. Зміст та чинники економічного зростання.
- •73. Екстенсивне та інтенсивне економічне зростання.
63. Державне регулювання рівня безробіття.
Ринкова система не може вважатися саморегулюючою і потребує планомірного і цілеспрямованого державного регулювання. Державне регулювання рівня безробіття здійснюється за 3 основними принципами:
- Працевлаштування незайнятого населення та надання допомоги щодо підготовки і перепідготовки кадрів (біржі праці)
- Стимулювання формування гнучкого ринку праці. Правове забезпечення трудових відносин
- Соціальний захист потерпілих від безробіття людей (система допомог)
Система заходів щодо регулювання безробіття в Україні включає: розвиток розгалуженої системи державної служби зайнятості, професійної орієнтації, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів; надання підприємцям субсидій, премій та податкових пільг для найму додаткової робочої сили або переведення частини працівників на скорочений робочий день; державну підтримку нетрадиційним сферам зайнятості; стимулювання підприємців до навчання, перекваліфікації й подальшого працевлаштування додаткової робочої сили; залучення приватного (як вітчизняного, так й іноземного) капіталу в райони зі стійким рівнем безробіття; регулювання можливості працевлаштування за кордоном, приєднання України до міжнародного ринку праці; стимулювання осіб, що отримують державну допомогу, до пошуку робочих місць; збільшення кількості стажистів у системі професійної освіти; введення в дію запасів невстановленого устаткування та підвищення коефіцієнта змінності його в цілому; заходи щодо квотування робочих місць для представників найуразливіших груп на ринку праці, безвідсоткові кредити, що надаються безробітним, які започатковують власний бізнес; організацію регіональними або місцевими органами влади у кооперації з окремими підприємствами або закладами соціальних (громадських) робіт тощо. Механізм соціальної допомоги безробітним становлять різні види компенсацій при втраті роботи; особливі гарантії працівникам, які втратили роботу в зв'язку зі змінами в структурі виробництва й організації праці стипендії на час професійної підготовки та перепідготовки, виплати допомоги по безробіттю.
Система соціального захисту населення у сфері зайнятості повинна охоплювати три взаємопов'язаних рівні -макрорівень, регіонально-галузевий і первинний - з властивими для них функціями і механізмами реалізації їх. У моделі управління системою зайнятості повинні дістати відображення всі фактори, що впливають на поповнення ринку робочої сили, і мотиви, які формують поведінку населення допрацездатного віку, працюючого, працездатного непрацюючого і непрацездатного. Суспільне виробництво України в умовах переходу до ринкових відносин перенасичене робочою силою. За підрахунками спеціалістів, потенціальний надлишок її - надзайнятість - становить 18-20 відсотків. Це означає, що з кожним роком процеси вивільнення робочої сили торкатимуться все більшого числа людей і цілих колективів, інтереси яких можуть і не збігатися. Головне завдання системи захисту від безробіття в цих умовах боротьба із соціальним утриманством, стимулювання людини до пошуків роботи і перенавчання, а також надання їй необхідної при цьому допомоги. В цілому безробіття, як економічне і соціальне явище ринкової економіки, є виявом відносного перенаселення, появою відносно зайвих людей. Проте це не абсолютне перенаселення, а тільки відносно потреб у робочій силі для прибуткового ведення підприємницького господарства.