- •В.П. Глиняний
- •Isbn 966-7613-72-0
- •Тема 2. Суспільно-політичний устрій і право Стародавньої Індії
- •Тема 3. Держава і право Стародавньої Греції
- •Тема 4. Держава і право Стародавнього Риму
- •Тема 5. Арабський халіфат та його мусульманське право
- •Тема 6. Салічна правда — пам'ятка ранньофеодального права франків
- •Тема 7. Велика хартія вольностей 1215 р.
- •Тема 8. Законник Стефана Душана 1349 р. -збірник сербського феодального права
- •Тема 9. Держава і право феодальної Франції
- •Тема 10. Феодальна держава і право в Німеччині
- •Тема 11. Конституційні акти і формування парламентарної монархії в Англії (1640—1917 рр.)
- •Тема 12. Утворення і конституційний розвиток сша
- •Тема 13. Державність Франції в період буржуазної революції (1789—1804 рр.)
- •Тема 14. Право Франції
- •Тема 15. Утворений Німецької імперії 1871 p.
- •Тема 16. Право Німеччини
- •Тема 17. Японія
- •Тема 18. Веймарська республіка в Німеччині
- •Тема 19. Сполучені Штата Америки в XX ст.
- •Тема 20. Франція в XX ст.
- •Варіант відповідей на питання планів семінарських занять Розділ і. Рабовласницька держава і право
- •Тема 1. Закони царя Хаммурапі — правова пам'ятка рабовласницької держави
- •1. Утворення Вавилонської держави та її суспільно-політичний устрій
- •2. Право за законами Хаммурапі
- •2.1. Загальна характеристика законів Хаммурапі. Їх структура
- •2.2. Правове становище окремих груп населення за законами Хаммурапі (авілумів, мушкенумів, тамкарів, редумів, баїрумів, селян, рабів)
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. —
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м. , 1984. — с. 13.
- •2Див.: Там само. — с. 23. 3Око за око, зуб за зуб!»
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с 22.
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. —
- •2Міра ємності, шо дорівнює- 0,84 л.
- •3 Ше (шеум) — міра ваги, що дорівнює 0,046 г.
- •4 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 16.
- •2С. 14. 3 Див.: Там само.
- •1 Письмовий договір купівлі-продажу. Особи, які займали командні посади в армії.
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 20.
- •2 Див.: Там само. — с. 22, 23.
- •3 Див.: Там само. — с. 20.
- •2.3. Договір позики
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 15.
- •2 1 Сикль — 1'/120 кг срібла, вартість 225 л ячменю, середньомісячна оплата праці найманого працівника.
- •§ 106: «Якщо шамаллум візьме у тамкара срібло і запереяуватиме це перед своїм тамкарем, то цей тамкар має викри-
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 23.
- •1 Див.: Там само. — с. 24.
- •2.4. Шлюбно-сімейне право
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1973. — с. 15.
- •2 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 18. .
- •3 Див.: Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн. — к., 1998. — t. 1. — с. 20.
- •1 Див.: Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. — м., 1973. — с. 18,
- •1 Див.: Синайский в. И. Личное и имущественное положение замужней женщины в
- •1 Див.: Гойхбарг а. Г. Сравнительное семейное право. — м., 1927. — с. 69.
- •1 Див.: Гойхбарг а. Г. Сравнительное семейное право. — м., 1927. — с. 69.
- •§ 134: «Якщо чоловік буде взятий у полон і в його домі не залишилося засобів до існування, то його дружина може увійти у дім іншого; ця жінка не є винною».
- •1Див.: Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. — м., 1973. — с. 18.
- •1 Див.: Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. — м., 1984. — с. 22.
- •2 Див.: Там само. — с. 17.
- •3 Див.: Там само. — с. 13.
- •4 Див.: Там само. — с. 14.
- •1 Див.: Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. — м., 1984. — с. 19.
- •1 Див.: Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. — м., 1984. — с. 19.
- •1 Вочевидь йдеться про випробування водою; різновид ордалії (суду божого).
- •Тема 2. Суспільно-політичний устрій і право Стародавньої Індії
- •1 Див.: Радхакришнан с. Индийская философия. — сПб., 1994. — с. 49-51.
- •2 Див.: Там само. — с. 49.
- •1Див.: Радхакришнан с. Индийская философия. — сПб., 1994. — с. 50.
- •2. Державний устрій в імперії маурьїв
- •1Див.: Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. — м., 1984. — с. 27.
- •2 Див.: Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. — м., 1973. — с. 26.
- •3 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 133.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. — м., 1960. — с. 138.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленным I. Ф. Ильиным. - м„ 1960. - с. 130.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. ЭлЬмановича, проверенный и исправленный г.Ф. Ильиным. — м., 1960. — с. 137.
- •2 Див.: Там само. — с. 148.
- •3. Основні риси права Стародавньої Індії
- •3.1 Загальна характеристика законів Ману
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 135.
- •2 Див.: Там 'само. — с. 177. 2 Див.: Там само. — с. 136.
- •1 Див.: Закони Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 32.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. — м., 1960. — с. 28.
- •2 Див.: Там само. — с. 29.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. — м., 1960. — с. 28.
- •1 Див.: Законы Мену / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м.. 1960. - с. 183.
- •2 Див.: Там само. — с. 161.
- •3.2. Регулювання майнових відносин за законами Ману
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 147.
- •2 Див.: Там само.
- •3 Див.: Там само. — с. 162.
- •4 Див.: Там само. — с. 161.
- •1Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 161. 2Див.: Там само. — с. 162.
- •1Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., i960. - с. 166.
- •3.3. Регулювання шлюбно-сімейних відносин за законами Ману
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный
- •2 Гуру — учитель, брахман, який навчає священному писанню. 3 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный
- •1 Див.: Розанов в. В. Религия, философия, культура. — м., 1992. — с. 14.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 23.
- •4 Див.: Радхакришнан с. Индийская философия. — т. 1. — сПб., 1994. — с. 49. 5 Див.: (иконы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 167.
- •1 Див.: Закони Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиним м., i960. - с. 167.
- •3 Наприклад, бpaтом нареченої з дозволу її батька (Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. — м., 1960. — с. 115).
- •4 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м„ 1960. - с. 57.
- •2Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м.; 1960. - с. 193. 3Див.: Там само.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 178, 193.
- •2 Див.: Там само. — с. 199.
- •3 Однак, як і в римському праві, так і за законами Ману вже заборонявся продаж дружини її чоловіком (Див.: Там само — с. 188).
- •4 Див.: Там само.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - m., 1960. - с. 56, 57.
- •2 Див.: Там само. - 111, 37-38. - с. 57.
- •1 Ці настанови належать до пізнішої редакції, оскільки ними встановлюється позбавлення батьків їх влади.
- •1Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 202.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 202.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 115.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный
- •1 Див.: Мэн. Древнейшая история учреждений / Пер. А. Нахимова. — сПб., 1876 — с. 259.
- •2 Див.: Там само. — с. 257.
- •1 Див.: Унтер и. Брак в его всемирно-историческом развитии. — к., 1885. — с. 18. 2Див.: Там само. — с. 18.
- •3.4. Злочини і покарання за законами Ману
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 177.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. — м., 1960. — с. 180.
- •2 Див.: Там само. — с. 237.
- •4 Див.: Там само. - с. 246, 247.
- •3.5. Судовий процес за законами Ману
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 235.
- •Тема 3. Держава і право Стародавньої Греції
- •1Див.: Энгельс ф. Происхождение семьи, частной собственности и государства / Маркс к., Энгельс ф. Соч. — т. 21. — с. 117.
- •1 Див.: Энгельс ф. Происхождение семьи, частной собственности и государства / Маркс к., Энгельс ф. Соч. - т. 21. - с. 111.
- •1.2. Реформи Солона
- •1.3. Реформи Клісфена
- •1.4. Демократизація державного устрою Афін в результаті реформ Ефіальта і Перикла
- •2. Державний устрій Афін у V—IV ст. До н. Е.
- •2.1. Народні збори
- •2.2. Рада п'ятисот
- •2.3. Геліея. Афінська армія. Поліцейські функції
- •3. Основні риси афінського права
- •3.1. Джерела афінського права. Закони Драконта
- •3.2. Право власності
- •3.3. Зобов'язальне право
- •3.4. Сімейне і спадкове право
- •3.5. Кримінальне право і судочинство
- •4. Рабовласницька держава в Спарті
- •4.1. Утворення Спартанської держави
- •4.2. Суспільний лад Спарти
- •4.3. Державний устрій Спарти
- •Тема 4. Держава і право Стародавнього Риму
- •1. Виникнення держави у Стародавньому Римі. Реформи Сервія Туллія
- •1 Асе — мідна римська монета V—II ст. До н. Е. Вагою 327,5 г.
- •2. Суспільний лад і правове становище населення Риму в період республіки
- •3. Державний устрій Римської республіки
- •4. Занепад Римської республіки і перехід до імперії. Принципат і домінат
- •5. Римське право
- •5.1. Основні етапи розвитку римського права
- •5.2. Джерела римського права найдавнішого, класичного і посткласичного періодів
- •6. Закони XII таблиць — найдавніша пам'ятка римського рабовласницького права
- •6.1. Право приватної власності за Законами XII таблиць
- •6.2. Договір позики
- •6.3. Злочини і покарання
- •7. Процес у Стародавньому Римі (досудові відносини сторін, формалізм. Поділ процесу на дві стадії)
- •8. Римське право класичного і посткласичного періодів. Преторське право
- •9. Право приватне і право публічне
- •1 Див.: Маркс к., Энгельс ф. Соч. - t. 1. - с. 347.
- •10. Право народів
- •11. Зобов'язальне право. Типи договорів. Зобов'язання із заподіяння шкоди (з деліктів)
- •12. Кримінальне право і процес
- •Розділ II. Феодальна держава і Право
- •1 Слово «медина» арабською означає «місто». Мединою почали називати Ясриб (Інгрип), коли він став центром політичного об'єднання Аравії.
- •1.2. Виникнення ісламу
- •1.3. Суспільний і державний устрій Арабського халіфату
- •1Зороастр (Заратуштра) — міфічний пророк в давньому Ірані, який вважався засновником особливої релігії зороастризму, поширеної в Ірані, Середній Азії й Азербайджані.
- •1 Visir — арабською означає «той, хто носить тяжке».
- •2. Мусульманське право (шаріат)
- •2.1. Особливості становлення і розвитку мусульманського права
- •1 Див.-: Хашматула Бехруз. Введение в сравнительное правоведение. - с. 193. 1 Див.: Там само.
- •2.2. Джерела мусульманського права
- •2.3.Право власності
- •2.4. Зобов'язальне право
- •2.5. Шлюбно-сімейне і спадкове право
- •2.6. Кримінальне право
- •2.7. Судочинство
- •1 Див.: Хашматула Бехруз. Введение в сравнительное правоведение. — с. 209.
- •Тема 6. Салічна правда — пам'ятка ранньофеодального права франків
- •1. Виникнення Франкської держави. Реформи Карла Мартелла
- •1 Першою цифрою в «варварських правдах» позначається титул, другою — стаття. 2 Спадкове, на відміну від бенефіцію, феодальне земельне володіння, надане сеньйором своєму васалу за службу.
- •2. Варварські правди та їх загальна характеристика
- •§ 1. Якщо хтось вкраде молочне порося і буде викритий, засуджується до сплати 120 ден., що становить 3 сол.
- •§ 4. Якщо хтось вкраде річну свиню і буде викритий, засуджується до сплати 120 ден., що становить 3 сол., не враховуючи вартості вкраденого і відшкодування збитків.
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м 1984 — с. 77, 78.
- •§ 3. Якщо ж до переселенця протягом 12 місяців не буде ви сунуто протесту, він має залишитися недоторканним, як й iнші сусіди)'.
- •§ 2. Якщо ж вбитий не перебував на королівській службі, вбивця засуджується до сплати 24 тис. Ден., що становить 600 сол.)2.
- •§ 3. Якщо хтось — чоловік або жінка — назве вільну жінку повією і не доведе цього, засуджується до сплати 1 тис. 800 ден., що становить 45 сол.
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 77.
- •2 Див.: Там само. — с. 73.
- •3 Див.: Там само. — с. 76.
- •5. Судовий процес
- •5.1. Процесуальні відносини сторін до суду
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 78.
- •5.2. Виклик до суду
- •Тема 7. Велика хартія вольностей 1215 р.
- •2. Прийняття Великої хартії вольностей 1215 р.
- •3. Правове становище різних груп населення Англії за Великою хартією вольностей 1215 р.
- •3.1. Права і привілеї великих баронів
- •1 Рельєф — феодальний платіж сеньйору за право вступити у володіння спадковими землями (феодом, баронією) після смерті попередника. Розмір його міг бути досить значним (до половини вартості держання).
- •2 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 97.
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. —
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 100.
- •2 Див.: Там само. — с. 98.
- •3.2. Відображення в Хартії інтересів лицарів і городян
- •2 Див.: Там само. — с. 98
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 99.
- •4. Значення Великої хартії вольностей 1215 р. В історії феодальної держави і права Англії
- •1 Див.: Хлестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м 1984 с. 99.
- •Тема 8. Законник Стефана Душана 1349 р. — збірник сербського феодального права
- •1. Утворення Сербської феодальної держави, її суспільний і державний устрій
- •2. Прийняття Законника Стефана Душана, його загальна характеристика
- •3. Правове становище християнської церкви в Законнику Стефана Душана
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м 1984 — с. 116.
- •2 Див.: Там само.
- •3 Див.: Там само. — с. 119.
- •4. Злочини і покарання за Законником Стефана Душана
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 149.
- •2 Див.: Там само. — с. 148.
- •3 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1973. — с. 148.
- •4 Див.: Там само. — с. 149.
- •5. Суд і процес
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1973. — с. 148.
- •2 Див.: Там само. — с. 151.
- •3 Див.: Там само.
- •Тема 9. Держава і право феодальної Франції
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1973. — с. 152.
- •2 Див.: Там само. — с. 151.
- •1. Сеньйоріальна монархія. Реформи Людовіка IX
- •2. Станово-представницька монархія Зміни в правовому становищі станів у XIV—XV ст.
- •3. Абсолютна монархія
- •4. Характеристика основних джерел права
- •4.1. Джерела права
- •4.2. Право феодальної власності на землю
- •4.3. Зобов'язальне право
- •4.4. Державна регламентація виробництва і торгівлі
- •4.5. Сімейне і спадкове право
- •4.6. Кримінальне право
- •4.7. Судовий процес
- •Тема 10. Феодальна держава і право в Німеччині
- •1. Становлення і розвиток ранньофеодальної держави
- •2. Державний устрій. Королівська влада і центральні органи управління
- •3. Територіальна роздробленість та її закріплення в нормативних актах
- •1 Реформація — релігійний за формою, буржуазний рух під гаслом реформи католицької церкви.
- •4. Загальна характеристика джерел права
- •Розділ III. Буржуазна держава і право
- •Тема 11. Конституційні акти і формування парламентарної монархії в Англії (1640—1917 рр.)
- •1. Причини, етапи й особливості Англійської буржуазної революції XVII ст.
- •1.1. Економічні передумови
- •1 Див.: Маркс к. Буржуазия и контрреволюция / Маркс к., Энгельс ф. Соч. — т. 6. — с. 115.
- •1.2. Соціальні передумови
- •1 Див.: Маркс к., Энгельс ф. Манифест Коммунистической партии. Соч. — т. 4. —
- •1.3. Ідеологічні і політичні передумови
- •1 Пресвітер (від грец.) — старійшина. В ранньохристиянській церкві так називалися керівники місцевих християнських общин.
- •1.4. Петиція про право
- •1.5. Початок і основні етапи революції
- •1.6. Протекторат Кромвеля
- •1Коммонери — члени палати громад.
- •1.7. Реставрація монархії
- •1.8. «Хабеас корпус акт» 1679 р.
- •1.9. «Славна революція» 1688 р.
- •1.10. Білль про права 1689 р. Акт про престолонаслідування 1701 р.
- •1.11. Встановлення конституційної монархії
- •1.12. Дуалістична монархія
- •1 Див.: Маркс к., Энгельс ф. Соч. - т. 11. - с. 106.
- •4. Корона
- •5. Акт про парламент 1911 р.
- •6. Судова система і поліція
- •7. Право
- •Тема 12. Утворення і конституційний розвиток сіла
- •1. Економічне і політичне становище американських колоній Англії
- •1Квакери — особлива протестантська секта.
- •2. Війна за незалежність. Декларація незалежності 1776 р. І утворення сіла
- •3. Статті Конфедерації 1781 р., їх характеристика
- •4. Прийняття Конституції сша 1787 p., її зміст
- •5. Перший цикл поправок до Конституції сша (1791 р.)
- •6. Громадянська війна 1861—1865 р., її економічні і політичні наслідки. Другий цикл поправок до Конституції сша (1865-1870 рр.)
- •7. Реконструкція Півдня. Виникнення Ку-клукс-клану
- •8. Конгрес
- •9. Президент
- •10. Місцеве управління, суд і поліція
- •11. Право
- •Тема 13. Державність Франції в період буржуазної революції (1789—1804 рр.)
- •1. Причини й етапи буржуазної революції у Франції
- •2. Декларація прав людини і громадянина 1789 р. І Конституція 1791 р. Їх зміст і характеристика Декларація прав людини і громадянина 1789 р.
- •3. Якобінська диктатура. Конституція 1793 р.
- •4. Державний устрій якобінської диктатури, її основні соціально-економічні і політичні перетворення
- •5. Термідоріанський переворот. Конституція 1799 р. Період Консульства
- •6. Утворення імперії Наполеона
- •Тема 14. Право Франції
- •1. Формування правової системи Французької республіки
- •2. Цивільний кодекс Наполеона 1804 р.
- •3. Розвиток цивільного і торговельного законодавства в XIX—XX ст.
- •4. Розвиток трудового і соціального законодавства
- •5. Розвиток кримінального права і процесу в XIX—XX ст.
- •6. Кримінально-процесуальне законодавство
- •Тема 15. Утворення Німецької імперії 1871 p.
- •1. Суспільно-політичний розвиток Німеччини до 1871 р.
- •2. Об'єднання Німеччини
- •3. Державний устрій Німеччини за Конституцією 1871 р.
- •3.1. Союзна рада
- •3.2. Німецький імператор
- •3.3. Імперський канцлер
- •3.4. Рейхстаг
- •3.5. Політичний режим кайзерівської Німеччини
- •Тема 16. Право Німеччини
- •1. Цивільне право
- •1Бгб — скорочення від німецького Bürgerliches Gesetzbuch (Цивільний кодекс).
- •2. Загальна характеристика, система і зміст бгб
- •3. Основні інститути бгб. Юридичні особи
- •4. Договори і зобов'язання з недозволених дій
- •5. Право власності та володіння
- •6. Шлюб і сім'я
- •7. Характерні риси спадкового права
- •8. Наступні зміни до бгб
- •9. Торговельне право
- •10. Кримінальне право
- •11. Трудове і соціальне законодавство
- •Тема 17. Японія
- •1. Переворот Мейдзі 1868 р.
- •2. Адміністративні і соціально-правові реформи
- •3. Утворення політичних партій
- •4. Конституція 1889 р.
- •5. Урядова влада і центральна адміністрація
- •6. Конституція 1947 р.
- •1 Див.: Жидков о. А., Крашенинникова н. А. История государства и права зарубежных стран. — ч. 2. — м., 1998. — с. 438.
- •7. Японія: від аутсайдера до лідера
- •1 Див.: Макарчук в. С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн. — к 2001. - с. 580.
- •1 Див.: Макарчук в. С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн. — к, 2001. - с. 582.
- •8. Право
- •4 Див.: Бостан а. М., Бостан с. К. Історія держави і права зарубіжних країн. — к.,
- •5 Див.: Бостан а. М., Бостан с. К. Історія держави і права зарубіжних країн. — к., 2004. - с. 634.
- •1 Див.: Бостан а. M., Бостан с. К. Історія держави і права зарубіжних країн. — к., 2004.- с. 634.
- •Тема 18. Веймарська республіка в Німеччині
- •1. Крах кайзерівської Німецької імперії
- •2. Встановлення революційних органів влади
- •3. Веймарська Конституція 1919 р.
- •4. Політичний режим Веймарської республіки
- •5. Встановлення режиму фашистської диктатури
- •5.1. Механізм фашистської диктатури
- •5.2. Державне регулювання економіки у фашистській Німеччині
- •5.3. Армія
- •6. Повоєнний розвиток Німеччини
- •1 Див.: Макарчук в. С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн. — к. 2001. - с. 570.
- •1 Див.: Макарчук в. С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн. — к., 2001. - с. 571.
- •Тема 19. Сполучені Штати Америки в XX ст.
- •1. Регулююча роль держави сша в сфері економіки і соціальних відносин
- •1.1. Закон Шермана
- •1.2. Акт про прискорення розгляду і вирішення процесів по справедливості
- •1.3. Закон про створення Міністерства торгівлі і праці
- •1.4. Створення Федеральної резервної системи (фрс)
- •1.5. Закон Клейтона 1914 р.
- •1.6. Закон про контроль над виробництвом, сировиною і паливом
- •1.7. «Новий курс» ф. Рузвельта
- •1 Фрс у ролі централізованого федерального банку, який контролює значну частину банків країни, поряд з фксв и фкпз і нині становить основу регулювання грошово-кредитної, банківської системи сша.
- •1.8. Закон Тафта-Хартлі 1947 р.
- •1.9. Законодавство 60-х років у рамках програми «боротьби з бідністю» л. Джонсона
- •2. Основні зміни в державному апараті
- •2.1. Поправки до Конституції сша. Реформи виборчого права
- •2.2. Закон проти расової дискримінації
- •2.3. Закон про громадянські права
- •2.4. Закон про виборчі права
- •3. Еволюція американського федералізму
- •4. Зростання бюрократичного апарату
- •5. Діяльність правоохоронних органів
- •Тема 20. Франція в XX ст.
- •1. Третя республіка та її падіння
- •2. Четверта республіка
- •3. П'ята республіка
- •Тема 1. Закони царя Хаммурапі — правова пам'ятка
- •Тема 2. Суспільно-політичний устрій і право Стародавньої Індії ..
- •Тема 3. Держава і право Стародавньої Греції
- •Тема 4. Держава і право Стародавнього Риму
- •Розділ II. Феодальна держава і право
- •Тема 12. Утворення і конституційний розвиток сша
- •Тема 13. Державність Франції в період буржуазної революції
- •Тема 20. Франція в XX ст
6. Громадянська війна 1861—1865 р., її економічні і політичні наслідки. Другий цикл поправок до Конституції сша (1865-1870 рр.)
Перша половина XIX ст. пройшла під знаком стрімкого розширення території США. Нові землі купувалися в колоніальних країн або відбиралися збройним шляхом у слабких супротивників. Корінне населення Америки — індійці — винищувалося або виселялося. Процедура перетворення нових територій у штати визначалася Великим ордонансом 1791 р. Для цього необхідно було мати певну кількість жителів, свою конституцію і відповідне клопотання до федерального Конгресу. Частина штатів самовизначилася, не чекаючи офіційної згоди Конгресу. До середини XIX ст. територія США збільшилася майже в 9 разів. Рабство поширювалося на нові землі, що становило серйозну загрозу розвитку капіталізму в США.
Соціальне й економічне становище США наприкінці XVIII — на початку XIX ст. не можна зрозуміти без урахування концепції про «американський» шлях розвитку в сільському господарстві. Реальні можливості одержати за океаном ділянку землі і почати там нове життя кликали в далекий і небезпечний шлях найенергійніших і най відважніших європейців.
Боротьба за землю мала свої особливості. В Америці не було поміщиків феодального типу і кріпаків. Скватерство — захоплення «вільних» земель — означало відібрання ділянок у корінних жителів — індійців. Однак переселенцю потрібні були гроші. Не кожний міг пристосуватися до нових життєвих умов, витримати натиск земельних спекулянтів тощо.
Між великими і дрібними землевласниками точилася запекла боротьба. Місцева аристократія всіма силами прагнула зберегти за собою величезні земельні володіння. Ці протиріччя становлять одну з найважливіших економічних основ першої і другої американських буржуазних революцій.
На першому етапі переважало велике плантаторське господарство, де застосовувалася праця рабів (негрів). Після Війни за незалежність рабство на Півночі було скасовано, латифундії земельної аристократії конфісковані і пущені в продаж. Ці заходи поряд зі скватерством і подальшою націоналізацією західних земель заклали основу для розвитку капіталізму в землеробстві фермерським шляхом.
Однак на Півдні зберігалося велике землеволодіння, засноване на рабській праці. Відтік робочої сили на Захід зумовив масове застосування праці рабів.
У першій половині XIX ст. у США намітилися дві тенденції чи два шляхи буржуазного розвитку: один — на Півночі, інший — на Півдні. Зіткнення класів через установлення того чи іншого типу буржуазного розвитку в сільському господарстві було неминучим. У класовій боротьбі головне місце посіла проблема «вільних» земель на Заході і ліквідації рабовласницьких латифундій на Півдні.
Основне питання другої американської революції зводилося до того, чи буде забезпечений подальший розвиток капіталізму в США шляхом знищення рабства і перемоги «вільного фермера на вільній землі» над старим рабовласницьким господарством.
На початок 20-х років XIX ст. у США налічувалося 22 штаги, половина з яких були рабовласницькими. Між рабовласниками Півдня і буржуазією Півночі не припинялися конфлікти, особливо коли в Конгресі вирішувалася доля нових штатів. Плантатори були заінтересовані у створенні нових рабовласницьких штатів. Буржуазія Півночі була проти цього. Від вирішення спору залежав результат боротьби за контроль над великими землями на Заході і, у кінцевому підсумку, над федеральним урядом. Плантатори прагнули зберегти свою перевагу в палатах Конгресу. До 1861 р. майже всі американські президенти були з південних штатів.
Гострі протиріччя виникли з приводу митних тарифів. Буржуазія Півночі з метою одержання переваги для збуту своїх товарів домагалася встановлення високого ввізного мита на промислові товари, які ввозилися з-за кордону. Рабовласники виступали проти цього. Так, Законодавчі збори штату Південна Кароліна в 1832 р. вимагали повного скасування митних зборів, погрожуючи виходом із США. Вони посилалися на так звану доктрину «нулліфікації», відповідно до якої штати могли ігнорувати рішення федеральної влади, якщо вони суперечили Конституції. Таке тлумачення було вигідне прихильникам сепаратизму, особливо на Півдні.
Зіткнення інтересів промислової буржуазії і рабовласників призводило до невідворотного конфлікту, який згодом вилився в Громадянську війну. Це було початком запеклої боротьби між двома економічними системами: буржуазною, яка зміцнювалася, і рабовласницькою, що слабшала. На тлі цієї боротьби ясніше проступає політична історія США в період між Війною за незалежність і Громадянською війною.
На початку XIX ст. різко загострилися протиріччя між двома політичними партіями: федералістів і демократів-республікан-ців. Перша була створена ще А. Гамільтоном. Спираючись на велику буржуазію, процвітаючих плантаторів, федералісти виступали проти демократизації Конституції. Демократично-республіканська партія на чолі з Т. Джефферсоном мала підтримку промислової буржуазії, дрібних плантаторів, фермерів, ремісників. Вона домагалася обмеження великого плантаторського господарства, розвитку буржуазно-демократичних свобод.
На початку 20-х років XIX ст. обидві партії переживали кризу. Федералісти розпалися на дрібні фракції. У 1828 р. частина республіканців заснувала демократичну партію, яку підтримували дрібна буржуазія, частина плантаторів, фермери, деякі робітники. Головною в політичному житті країни ставала проблема ліквідації рабства.
Початком затяжного конфлікту було вирішення питання про долю штату Міссурі. Плантатори спробували провести через Конгрес закон про віднесення цього штату до рабовласницького, але отримали досить організований опір з боку депутатів від вільних штатів. Проте конфлікт закінчився компромісом. Північніше визначених кордонів (36° 30' північної широти) і на захід від Міссурі рабство заборонялося. Штат Міссурі був визначений як рабовласницький, проте новий штат Мен був прийнятий до федерації як вільний. Прийом вільних штатів підривав позиції рабовласників у сенаті. Міссурійський компроміс дещо затримав відкриту сутичку двох економічних систем. Він був порушений, коли вирішувалося питання про долю штатів Каліфорнія, Нью-Мексико і Юта.
У 1854 p. у Конгресі знову виник спір про долю двох нових штатів — Канзасу і Небраски, розташованих північніше 36° північної широти. Під тиском рабовласників, які обіймали майже всі головні посади у федеральному уряді, Конгрес передав на розсуд самих громадян Канзасу вирішення питання про рабство. Тим самим ще раз був порушений міссурійський компроміс, відповідно до якого на один рабовласницький штат повинен обов'язково припадати один вільний.
Тисячі рабовласників-«виборців» ринули до Канзасу. Біля виборчих дільниць почалися збройні сутички. Канзас став рабовласницьким штатом. За словами К. Маркса, «бійка в Канзасі» була початком Громадянської війни. Зростала кількість прихильників товариства аболіціоністів, які виступали за скасування рабства. Партія фрисойлерів вимагала заборони рабства, безкоштовної роздачі землі нужденним. її активними прихильниками були фермери, промислові робітники. До фрисойлерів приєдналася частина членів республіканської партії. У країні відбулося нове перегрупування сил.
У 1854 р. республіканці вперше одержали більшість у нижній палаті Конгресу. Але оскільки рабовласники мали тверду більшість у сенаті, мали багато своїх ставлеників у федеральній адміністрації, їхні інтереси служили провідною зіркою для внутрішньої і зовнішньої політики федерального уряду.
У 1857 р. Верховний суд у своєму рішенні в справі Дреда Скотта дозволив рабовласникам шукати негрів-втікачів навіть у вільних штатах. Тим самим була зроблена спроба поширити рабство на всю територію країни. Закони Конгресу про рабів-втікачів стали особливо суворими.
Рух за скасування рабства набув широкого розмаху. Величезне враження на американців справив роман Г. Бічер Стоу «Хатина дядька Тома». Великий борець за свободу Джон Браун писав перед стратою: «Я, Джон Браун, тепер цілком упевнений, що лише кров змиє великі злочини цієї грішної країни».
Восени 1860 р. президентом був обраний один з видатних діячів Америки, відомий республіканець А. Лінкольн. Виходець з бідної сім'ї, він згодом став переконаним супротивником рабства. Його обрання послужило для рабовласників сигналом до заколоту. «Невідворотний конфлікт» між системою рабства і системою найманої праці вилився у відкриту війну.
У грудні 1860 р. штат Південна Кароліна заявив про свій вихід із союзу, його приклад наслідували ще 10 південних штатів. У квітні 1861 р. почалися воєнні дії.
Заколот жителів Півдня розколов американську державу на дві частини: рабовласницький Південь і вільну Північ. У кожній частині був свій президент, свій конгрес. «Сучасна боротьба між Півднем і Північчю, — писав К. Маркс, — є... не що інше, як боротьба двох соціальних систем — системи рабства і системи вільної праці».
Спочатку хід війни склався несприятливо для жителів Півночі, хоча все, здавалося б, передвіщало їм легку перемогу. На Півдні було менше населення, майже не було промисловості, проте виявилася кращою організація військ, армією командували талановиті полководці. Буржуазія Півночі перший час мріяла конституційним шляхом ліквідувати конфлікт, не одразу повела війну по-революційному.
Жителі Півночі мали велику перевагу в живій силі, техніці, їм співчували передові люди Європи. З нагоди обрання президентом А. Лінкольна К. Маркс від імені І Інтернаціоналу надіслав йому привітальне послання.
Лінкольн добре розумів неможливість існування двох систем, йому належать знамениті слова: «Будинок, розколотий надвоє, не може стояти». Лінкольн, однак, не одразу зважився вдатися до рішучих заходів. Один час він навіть висловлював думку про переселення негрів до Центральної Африки. Керівник негритянської організації відповів йому: «Кажуть, що це країна білої людини. Ні, сер! Це країна червоношкірої людини за «природним правом» і чорної людини за правом її страждань і праці... Сер, це наша країна так само, як і ваша, і ми її не покинемо». Проект експатріації відпав.
Серія поразок армії жителів Півночі і невдоволення народу змусили А. Лінкольна піти на рішучі кроки, діяти по-революційному. Конгрес прийняв два закони, які відіграли найважливішу роль у перемозі Півночі.
20 травня 1862 р. набрав сили Гомстед-акт. Згідно з ним кожен громадянин віком від 21 року міг одержати за символічну суму ділянку землі з фонду держави розміром не більш 160 акрів (65 га). Через 5 років власник одержував патент про необмежене право розпоряджатися землею на власний розсуд. Пізніше розміри таких ділянок були збільшені. Цей акт мав сильний вплив на бойовий дух армії жителів Півночі, що складалася в основному з фермерів і робітників. Значення акта полягає ще й у тому, що заселення західних земель вільними поселенцями по суті ліквідувало поширення невільництва на інші частини країни.
Невдовзі А. Лінкольн підписав Декларацію про звільнення із січня 1863 р. негрів, які перебували на території південних штанп Декларація про скасування рабства була подією великого політичного значення, яка вплинула на хід Громадянської війни. Після її опублікування боротьба Півночі проти рабовласників Півдня вступила в основну фазу. Вирішальну роль у перемозі Півночі відіграли робітники, фермери і негри. В армії жителів Півночі були видатні діячі І Інтернаціоналу. Громадянська шина була буржуазно-демократичною революцією.
Своє політичне кредо А. Лінкольн виклав у знаменитій промові під час відкриття солдатського цвинтаря в Геттісберзі 19 листопада 1863 р.: «87 років тому наші батьки створили на цьому континенті нову націю, вона прийшла в життя завдяки свободі і ґрунтувалася на твердженні, що всі люди народжуються рівними... У цих шанованих нами небіжчиків ми зобов'язані взяти приклад відданості справі, якій вони були вірні до кінця, ми маємо тут твердо вирішити, що не дарма ці воїни віддали своє життя; наша нація, з волі Бога, повинна відродити свободу, і нехай вічно живе уряд народу з народу і для народу».
Очистивши армію і державний апарат від зрадників, закривши особливо ворожі газети, призначивши командувачем талановитого полководця Гранта, уряд Лінкольна тим самим прискорив перемогу. На початку квітня 1865 р. жителі Півдня капітулювали, але щоб помститися за свою поразку, вони організували вбивство Лінкольна.
У 1865 р. Конгрес прийняв 13-ту поправку до Конституції про скасування рабства на всій території США. У 1866 р. прийнята 14-та поправка, відповідно до якої негри наділялися громадянськими правами. Усякий, хто народився в США чи був натуралізований, визнавався громадянином США і того штату, де він проживав. Вона не поширювалася тільки на індійців, звільнених від сплати податків. Поправка забороняла штатам ущемляти, обмежувати права громадян, позбавляти їх життя, волі, власності без належного судочинства. Підставою притягнення до кримінальної відповідальності могла бути тільки участь у заколоті або вчинення злочину. У принципі, заборонялося обмежувати виборчі права громадян-чоловіків у віці 21 рік і більше. За відмову виконувати положення поправки кількість депутатів від штату в палаті представників могла бути зменшена.
Однак і після капітуляції уряди південних штатів відмовлялися виконувати рішення федеральної влади ратифікувати 14-ту поправку. Багато заколотників незабаром потрапили під амністію, політичні права негрів залишилися на папері. У деяких південних штатах були закони про учнівство, так звані «чорні кодекси», згідно з якими негри, мулати, діти незаможних залишалися в повній владі свого колишнього хазяїна до досягнення 18 років. Нефи обмежувалися у виборі професії, до них дозволялося застосовувати покарання пороттям. Усе це робилося нібито для боротьби з бродяжництвом.