1. Право власності на винахід.

Право власності на винахід засвідчується патентом. Об'єктом винаходу може бути: продукт (пристрій, речовина, культура кліток рослини і тварини); спосіб.

2. Право власності на корисну модель.

Право власності на корисну модель засвідчується патентом. Об'єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою.

3. Право власності на промисловий зразок.

Право власності на промисловий зразок засвідчується патентом. Об'єктом промислового зразка може бути форма; малюнок, розфарбування чи їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних і ергономічних потреб.

4. Право власності на знаки для товарів і послуг.

Право власності на знаки для товарів і послуг засвідчується свідченням. Об'єктом права власності на знак можуть бути словесні, образотворчі, об'ємні та інші позначення або їх комбінації, виконані в будь-якому кольорі чи з'єднанні кольорів.

5. Право власності на сорт рослин.

Право власності на сорт засвідчується патентом. Патент на сорт засвідчує авторство на сорт і виключне право на його використання. Перелік видів рослин, на сорти яких видаються патенти, визначається Кабінетом Міністрів України.

6. Право власності на фірмове найменування.

Юридична особа має своє найменування. Права й обов'язки господарюючих суб'єктів, що зв'язані з користуванням фірмового найменування, виробничих марок і товарних знаків, визначаються чинним законодавством.

7. Право власності на програми для ЕОМ.

Право на опублікування, відтворення, поширення та інші дії по введенню у господарський оборот сукупності даних і команд, що призначені для функціонування ЕОМ і інших комп'ютерних пристроїв з метою одержання певного результату.

8. Право власності на базу даних.

Право на опублікування, відтворення, поширення та інші дії по введенню у господарський оборот сукупності даних (статей, розрахунків і т.п.), систематизованих для пошуку і обробки за допомогою ЕОМ.

9. Право власності на науково-технічну інформацію.

Об'єктом науково-технічної інформації можуть бути: результати науково-технічних, виробничих робіт і іншої зафіксованої науково-технічної діяльності.

До нематеріальних активів - об'єктів права користування ресурсами природного середовища - відносяться:

1) Право користування земельною ділянкою.

Право покупця на подальше господарське чи інше використання земельної ділянки. До такого права відноситься також право оренди такої земельної ділянки.

2) Право користування надрами.

Право користування надрами, у тому числі на розробку корисних копалин.

3) Право на використання геологічної, геоморфологічної і іншої інформації про стан і можливості господарського використання елементів природного середовища, природного середовища в цілому, що міститься в звітах, картах і інших матеріалах.

4) Право на користування іншими ресурсами природного середовища.

Право на використання водяних, біологічних і інших ресурсів, у будь-якому випадку, що впливають на рівень екологічної безпеки життєдіяльності підприємства, населеного пункту, регіону і т.п.

До нематеріальних активів - об'єктів права користування економічними, організаційними й іншими вигодами - відносяться:

1) Економічні вигоди від користування монопольним станом ринку.

Факт монопольного панування на ринку виробництва товарів і надання послуг. Визначається на підставі інформації, наданої Антимонопольним комітетом України.

2) Права на використання економічних і інших привілеїв

Право на користування податковими, господарськими й іншими привілеями і користування майном визначаються на підставі документів, що засвідчують ці права. Право користування податковими привілеями визначається на підставі інформації, наданою податковою інспекцією.

10. Гудвіл (ділова репутація) – це комплекс заходів, спрямованих на збільшення доходу підприємства без відповідного збільшення активних операцій, включаючи використання кращих управлінських здібностей, домінуючу позицію на ринку продукції (робіт, послуг), нові технології.

Експертна оцінка вартості нематеріальних активів може здійснюватися такими способами:

• шляхом визначення сучасної вартості відтворення щодо нематеріальних активів, що узяті на облік в результаті проведеної інвентаризації на дату приватизації;

• шляхом капіталізації доходів для визначення сумарної вартості нематеріальних активів, не відображених у бухгалтерському балансі на дату приватизації;

• шляхом об'єднання двох способів.

Експертній оцінці підлягає лише позитивна ділова репутація підприємства.

Експертна оцінка виявлених при інвентаризації нематеріальних активів при прийнятті їх на облік здійснюється комісією з інвентаризації об'єкта відповідно їх сучасній вартості відтворення.

Експертна оцінка вартості нематеріальних активів, не відображених у бухгалтерському балансі оцінюваного об'єкта, здійснюється за формулою:

Бд

Вна = --------- - Вб

Ск

де: Вна - вартість нематеріальних активів, не відображених у балансі, тис. грн.; Бд - балансовий доход оцінюваного об'єкта після вирахування податку на прибуток за перше півріччя з урахуванням помісячної індексації, тис. грн.; Ск - ставка капіталізації, рівна 0,12; Вб - вартість цілісного майнового комплексу, яка визначена за балансом, складеним на дату проведення оцінки, тис. грн.

Обліку підлягає лише позитивне значення Вна.

Визначена експертним шляхом вартість нематеріальних активів, не відображених у балансі, додається до статутного фонду акціонерного товариства.

У випадку ухвалення рішення про експертну оцінку нематеріальних активів, дооцінка статутного фонду створюваного акціонерного товариства на суму, що враховує потенційну прибутковість, не проводиться.

Вартість патенту відбиває вартість права орендаря на одержання доходу від самостійного використання будинку (спорудження, приміщення) ефективним шляхом.

При продажу патенту його вартість визначається за формулою:

Бв х Сам

Пц = ------------ х S х Кяк х Кзон х Іінф

Пб

де Пц - ціна продажу патенту, тис. грн.;

Бв - балансова вартість будинку (спорудження) з урахуванням індексації, тис. грн.;

Пб - площа будинку (спорудження), згідно з даними бюро технічної інвентаризації, кв.м;

Сам - коефіцієнт амортизаційних відрахувань;

S - площа, на яку продається патент, визначається згідно з даними технічного паспорту, кв.м;

Кяк - коефіцієнт якості будинку (спорудження, приміщення);

Кзон - коефіцієнт місцезнаходження об'єкта;

Іінф - індекс інфляції визначається згідно з даними Міністерства статистики.

Розмір коефіцієнта амортизаційних відрахувань (Сам) визначається як відношення річної норми амортизаційних відрахувань до 100 відсотків.

Коефіцієнт місцезнаходження об'єкта визначається з урахуванням потенційної прибутковості, у залежності від розташування будинку (спорудження, приміщення) у границях населеного пункту згідно з методичними рекомендаціями з розробки зональних коефіцієнтів.

Коефіцієнт якості будинку (спорудження, приміщення) (Кяк) визначається відповідно за формулою:

К як = ( К ся + К р + К в) - 1

де: К ся - коефіцієнт споживчої якості будинку визначається відповідно до Порядку визначення коефіцієнтів споживчої якості будинків (споруджень);

К р - коефіцієнт, що враховує розміщення нежилого приміщення в будинку затверджується місцевою Радою народних депутатів чи уповноваженими ними органами. Рекомендовано значення від 0,7 до 1,2;

К в - коефіцієнт, що враховує вік будинку, визначається за формулою:

Б в

К в = 1 - -------,

Т с

де Б в - вік будинку, років; Т_с - термін служби будинку, років.

Якщо в результаті розрахунків Кв дорівнює нулю чи менше нуля, то Кв = 0,01.

На підставі розрахунку вартості патенту на право оренди нежилого приміщення складається акт.

Існує наступний порядок відображення оцінки патентів:

1. Ціна патенту визначається орендодавцем або уповноваженими ним органами. За результатами проведеної оцінки вартості патенту видається наказ про її затвердження.

2. При продажу патенту на неконкурентних основах визначена ціна заноситься в договір купівлі-продажу патенту як остаточна.

3. При продажу патенту конкурентним шляхом визначена ціна заноситься в договір купівлі-продажу як початкова.

Подальше відображення в бухгалтерському обліку і звітності покупної ціни патенту відбувається як нематеріального активу.

Узагальнена сучасна оцінка вартості майна об'єкта як цілісного майнового комплексу в Україні може бути здійснена наступним чином:

Вцмк = Бв + На + Вкв + Вуст + Вдв + (Взв + Вфа – Кз)

де Вцмк – вартість цілісного майнового комплексу,

Бв – балансову (залишкова) вартість основних засобів з урахуванням індексації первісної вартості, збільшеної на суму дооцінки нормативно зношених основних засобів, придатних до експлуатації,

На – залишкова вартість нематеріальних активів, що відображені у балансі,

Вкв – відбудовна вартість незавершених капітальних вкладень,

Вуст – відбудовна вартість устаткування (не встановленого),

Вдв – вартість довгострокових фінансових вкладень,

Взв – вартість запасів і витрат, що включаються у валюту балансу,

Вфа – вартість фінансових активів (інші позаоборотні активи, кошти, розрахунки та інші активи),

Кз – кредиторська заборгованість (довгострокові пасиви, розрахунки та інші короткострокові пасиви і т.д.).

За недостовірність висновку про експертну оцінку експерт несе цивільно-правову відповідальність.

Підставою для відмовлення від підписання акта прийому-передачі робіт з експертної оцінки може бути низька якість виконаних робіт або інші обґрунтовані причини.

Необхідно відзначити, що експертна оцінка вартості майна повинна здійснюватися з використанням світового досвіду в цій області. Основними методами, що застосовуються при експертній оцінці вартості майна в міжнародній практиці, є: витратний; порівняльний; прибутковий.

Витратний метод використовується в бухгалтерському обліку (переоцінка ОФ), в оподатковуванні. Даний метод застосовується для цілей страхування, для оцінки унікальних об'єктів спеціального призначення, де пошук аналогів утруднений.

Витратний метод - це індивідуальна оцінка даного об'єкта без врахування реального ринку, його попиту та пропозиції.

Оцінка будинків, споруджень і приміщень може здійснюватися на підставі розрахунку вартості витрат на спорудження квадратного метра площі чи кубічного метра будівельного обсягу об'єкта-аналога з урахуванням коригуючих коефіцієнтів або шляхом кількісного аналізу прямих і непрямих витрат на спорудження аналогічного об'єкту.

Коригуючими коефіцієнтами, що можуть використовуватися в цьому випадку, є: коефіцієнт якості будівельних і будівельно-монтажних робіт; коефіцієнт якості будівельних матеріалів; коефіцієнт якості архітектурно-планувальних рішень; коефіцієнт місця розташування тощо. Використання даних коефіцієнтів повинне бути обґрунтовано в звіті про проведення експертної оцінки.

Фізичний знос будинків, споруджень і приміщень визначається за результатами експертної оцінки зносу їх окремих елементів відповідно до правил, що затверджуються Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству. На підставі експертної оцінки зносу окремих елементів і питомої ваги кожного елемента у відбудовній вартості будинку визначається середньозважений знос будинку.

Використовувати розрахунки інших видів зносу при визначені вартості будинків, споруджень і приміщень експертним шляхом не рекомендується.

При оцінці будинків (споруджень) методом витрат можуть бути використані наступні способи:

• оцінки по вартості одиничного показника будівельного аналога. За цим способом витрати на спорудження одиничного показника (квадратного метра загальної площі чи кубічного метра будівельного обсягу) будівельного аналога збільшуються в залежності від кількості таких одиничних показників будинку (спорудження), що оцінюється;

• оцінки по вартості конструктивних елементів будинку (спорудження), по якому витрати на спорудження одиничного показника кожної складової частини будинку (з огляду на витрати на матеріали, робочу силу і прибуток підрядчика) збільшуються на кількість одиничних показників кожної складової частини будинку (спорудження) і додаються;

• кількісного аналізу, по якому додаються всі прямі і непрямі витрати на побудову нового будинку (спорудження).

Базовою вартістю у витратному підході при оцінці окремого устаткування є повна відбудовна вартість об'єкта, з якої віднімаються всі три види зносу: фізичний, функціональний і зовнішній.

Для розрахунку повної вартості відтворення використовують прямий і непрямий витратні підходи.

Прямий метод включає детальний спосіб розрахунку калькуляції, заснований на визначені складу і кількості матеріалу, який витрачений на виробництво устаткування, й інші відповідні витрати. Ці статті витрат перераховуються по поточній вартості і сумуються.

Непрямий підхід припускає використання мультиплікатора даних по потужності й індексному методі.

Мультиплікатор вартість / потужність ґрунтується на наявних характеристиках машин-аналогів. Відомо, що зміна потужності одиниці устаткування певної групи техніки, як правило, супроводжується зміною вартості у такому співвідношенні:

ВАРТІСТЬ 1 ПОТУЖНІСТЬ 1^П

ВАРТІСТЬ 2 ПОТУЖНІСТЬ 2

де п – експонента; нормальний інтервал складає від 0,4 до 1,0, оптимальна величина – 0,6.

Індексний метод полягає у вимірі коливань вартості об'єкта в часі.

ВВ_о = ПВ_о * І _ц

де ВВ_о – відбудовна вартість об'єкта, ПВ_о – первісна вартість об'єкта, І_ц – індекс зміни цін.

У випадку оцінки орендованого майна чи права оренди необхідно брати до уваги умови і термін оренди.

Недоліки методу обумовлені тим, що не усі витрати являють цінність у сучасних умовах діяльності.

Оцінка вартості об'єкта може бути проведена методом прямого порівняння цін аналогічних ринкових продажів з відповідним їх корегуванням, яке враховує неповну ідентичність порівнюваних об'єктів. Рекомендується мати дані не менш чим по 6-8 аналогам. Оскільки порівнювані об'єкти все-таки розрізняються, оцінювач вносить відповідні виправлення у фактичні ринкові ціни.

Відповідно до даного методу здійснюється капіталізація доходу, у звіті оцінювача повинні міститися конкретні розрахунки:

• валового і чистого доходу від найбільш ефективного використання об'єкта оцінки з урахуванням вимог, що існують для нового власника;

• ставки капіталізації по конкретному об'єкту експертної оцінки з урахуванням безризикової процентної ставки, надбавки за ризик, ліквідності об'єкта оцінки й ін.

Метод прибутковості базується, у першу чергу, на аналізі і прогнозах прибутковості існуючої чи споруджуваної нерухомості. Метод досить складний, вимагає спеціального інформаційного і програмного забезпечення, професійних знань, орієнтований деякою мірою на обґрунтоване чекання майбутніх доходів і витрат. Висока трудомісткість при недостатній точності розрахунків обмежує використання цього методу.

Оцінка нерухомості за даним методом здійснюється наступним чином:

В = ЧД / К _к

де В - вартість майна; ЧД - прогнозований чистий доход; К_к - коефіцієнт капіталізації.

Коефіцієнт капіталізації являє собою норму дисконту, до якої додана норма повернення інвестицій (норма амортизації на реновацію).

Враховуючи усе вище сказане, здійснення оцінки вартості майна – це складний і трудомісткий процес, що вимагає знання діючого законодавства і конкретних методик проведення у вітчизняних умовах.