2. Характеристика статей власного капіталу підприємств міського господарства і будівництва і порядок їх відображення в балансі.

Складники власного капіталу відображаються в бухгалтерському обліку одночасно з відображенням активів і зобов'язань, які призводять до зміни власного капіталу.

Статутний капітал – зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, що є внеском учасників до капіталу підприємства.

Статутний капітал акціонерного товариства складається із внесків акціонерів (учасників). Він відбиває власні джерела формування активів і власність акціонерного товариства як юридичної особи. Водночас сума статутного капіталу відображає колективну власність акціонерів, де частка кожного визначається національною вартістю придбаних ним акцій.

Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з дня реєстрації підприємства в державному реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності і закінчується днем вибуття підприємства з державного реєстру (внаслідок припинення діяльності, банкрутства і тощо).

Відповідно з Законом України “Про господарські товариства” – акціонерним визнається товариство, яке має статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність зобов'язаннями тільки майном товариства. Сума статутного капіталу, відображена у фінансовому обліку і звітності, повинна дорівнювати загальній номінальній вартості випущених акцій, зазначеній в установчих документах.

Акція є одиницею власності в акціонерному товаристві. Закон України “Про цінні папери і фондову біржу”, визначає акцію як цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному капіталі акціонерного товариства, підтверджує членство та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь у розподілі майна в разі ліквідації акціонерного товариства.

Акції можуть бути іменними і на пред'явника, простими і привілейованими. Всі акціонерні товариства повинні випускати прості акції, яким надається право голосу. Можуть також випускати привілейовані акції. Сума простих акцій – це залишковий капітал підприємства, тому що власникам привілейованих акцій надається першочергове право при сплаті дивідендів і розподілі активів у разі ліквідації товариства. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом.

Випуск акцій обов'язково повинен супроводжуватись його реєстрацією в Державній Комісії з цінних паперів і фондового ринку. Бланки акцій обліковуються на забалансовому рахунку “Бланки суворої звітності”.

При створенні відкритого акціонерного товариства акції можуть бути розповсюджені шляхом відкритої передплати по них.

Термін відкритої підписки на акції не може перевищувати 6 місяців. У цей термін особи, які бажають придбати акції, повинні внести на розрахунковий рахунок акціонерного товариства не менше 10 відсотків вартості акцій, на які вони підписалися, після чого засновники видають їм письмове зобов'язання про продаж відповідної кількості акцій. Засновники повинні бути держателями акцій на суму не менше 25 відсотків статутного капіталу і строком не менше двох років.

До дня скликання установчих зборів особи, що підписалися на акції, повинні внести з урахуванням попереднього внеску не менше 30 відсотків номінальної вартості акцій, що підтверджується тимчасовим свідоцтвом.

Акції оплачуються грошовими коштами в національній чи іноземній валюті або шляхом передачі майна і можуть бути видані покупцеві лише після повної сплати їх вартості, яку він повинен провести у строки, встановлені установчими зборами, але не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства.

Акціонерне товариство може змінювати розмір статутного капіталу згідно з рішенням зборів акціонерів. У бухгалтерському обліку ці зміни знаходять відображення тільки після державної реєстрації нового розміру статутного капіталу. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства не більше, ніж на 1/3 може бути здійснено за рішенням правління за умови, що це передбачено статутом.

Зміна статутного капіталу регулюються Положенням про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства, затвердженим рішенням Державної Комісії з цінних паперів і фондового ринку від 08.04.1998 р. № 44.

Акціонерне товариство має право збільшувати статутний капітал, якщо всі раніше випущені акції цілком сплачені за вартістю не нижче номінальної.

Збільшення статутного капіталу може здійснюватися шляхом:

• випуску нових акцій;

• обміну облігацій на акції;

• збільшення номінальної вартості акцій.

При збільшенні кількості акцій встановленої номінальної вартості, підписка на додатково випущені акції проводиться у тому ж порядку, що і на акції першої емісії, а статутний капітал збільшується за рахунок:

1. додаткових внесків учасників – в обліку це буде відображатись аналогічно операціями формування статутного капіталу;

2. індексації основних засобів;

3. реінвестування прибутку;

4. нарахованих дивідендів - у випадку, коли прийняте рішення про виплату дивідендів акціями.

При збільшенні номінальної вартості акцій статутний капітал може збільшуватись за рахунок додаткових внесків учасників до встановленого рівня номінальної вартості чи акцій або за рахунок індексації основних засобів. Обидва ці варіанти вже були розглянуті вище.

Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства може здійснюватись шляхом:

• зменшення номінальної вартості акцій;

• зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості шляхом викупу їх у власників з метою анулювання.

Зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості шляхом викупу їх у власників з метою анулювання відображається в обліку як вилучення капіталу.

Пайовий капітал – сума пайових внесків членів суспільства й інших підприємств, що передбачена установчими документами.

Рахунок та стаття балансу “Пайовий капітал” використовуються кредитними спілками, колективними підприємствами, підприємствами споживчої кооперації й ін., у яких частина власного капіталу формується у вигляді пайових внесків.

Джерелом формування пайового капіталу є обов'язкові і додаткові пайові внески, що надходять від індивідуальних та колективних членів АТ.

Розміри обов'язкових пайових внесків визначаються загальними зборами пайовиків, виходячи із потреби у власних оборотних коштах.

Обов'язкові пайові внески підлягають поверненню пайовикам при вибутті із членів даного підприємства або при ліквідації останнього. Сума, що підлягає поверненню, визначається з урахуванням фінансового стану і боргових зобов'язань підприємства.

Додаткові пайові внески вносяться пайовиками на добровільних засадах з метою забезпечення розвитку господарської діяльності підприємства і підлягають повному частковому поверненню за бажанням пайовика згідно з його заявою.

Щорічно, при розподілі прибутку, на обов'язкові і додаткові пайові внески, за рішенням зборів пайовиків нараховуються дивіденди, які за згодою власників можуть бути зараховані на поповнення паю.

Додатковий вкладений капітал – сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість.

По цій статті балансу акціонерні товариства показують суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. Емісійний дохід буде враховуватись на відповідному субрахунку, який передбачається відкривати до рахунка "Додатковий капітал".

Інший додатковий капітал – це сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб та інші види додаткового капіталу.

У балансі сума додаткового капіталу розкривається двома статтями: “Додатковий оплачений капітал” та “Інший додатковий капітал”, тобто окремо відображається емісійний дохід й інші складові додаткового капіталу.

Резервний капітал – сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

Резервний капітал створюється в акціонерному товаристві у розмірі, встановленому установчими документами за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

Резервний капітал створюється в акціонерному товаристві у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 відсотків статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань на поповнення резервного капіталу передбачається установчими документами і здійснюється за рахунок чистого прибутку, але не може бути меншим 5 відсотків його загальної вартості.

Резервний капітал передбачається на покриття непередбачених витрат, збитків, на оплату боргів підприємства при його ліквідації. Залишки невикористаних коштів переходять на наступний рік.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) – сума прибутку , яка реінвестована у підприємство, чи сума непокритого збитку.

Нерозподілений прибуток є складовою частиною власного капіталу. Це прибуток, що залишається у підприємства після виплати доходів власникам та формування резервного капіталу.

Сума нерозподіленого прибутку поточного року розраховується в таким чином:

нерозподілений прибуток за попередній рік

плюс

чистий прибуток за поточний рік

мінус

дивіденди за поточний рік

мінус

внески (якщо такі здійснюються)на поповнення резервного капіталу.

Сума непокритого збитку наводиться в дужках і розраховується при визначенні підсумку власного капіталу.

Неоплачений капітал – сума заборгованості учасників за внеском до капіталу.

При створенні акціонерного товариства, після прийняття рішення про випуск акцій і оголошення передоплати по них, вся сума зареєстрованого статутного капіталу відображається, за новою методологією бухгалтерського обліку, як неоплачений капітал:

Дебет рахунку “Неоплачений капітал”

Кредит рахунку “Статутний капітал”

Фактичне надходження внесків засновників і учасників акціонерного товариства зменшує їх заборгованість за акції на які вони підписались і у фінансовому обліку відображається по кредиту рахунку “Неоплачений капітал”. Дебетуються при цьому рахунка матеріальних цінностей, нематеріальних активів, грошових коштів (у національній або іноземній валюті) відповідно до форми здійснених внесків. Майно, передане в натуральній формі у власність підприємства в рахунок оплати акцій, оцінюється за домовленістю учасників. Підставою для відповідних записів у бухгалтерському обліку є документи, що засвідчують факт передачі об'єктів акціонерному товариству.

Сума неоплаченого капіталу наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку власного капіталу. Отже, до підсумку балансу включається оплачена вартість статутного капіталу, яка визначається шляхом вирахування з загальної вартості випущених акцій, тобто зареєстрованого статутного капіталу, суми дебіторської заборгованості учасників по внесках до капіталу (неоплачений статутний капітал).

Акціонерне товариство має право викупити у акціонера оплачені ж їм акції з метою їх наступного анулювання, чи перепродажу чи розповсюдження серед своїх працівників. Викуплені акції повинні бути реалізовані чи анульовані протягом року. У цей період розподіл прибутку акціонерного товариства здійснюється без врахування викуплених власних акцій.

Для обліку вилученого капіталу вводиться однойменний рахунок і стаття в балансі.

Вилучений капітал – фактична собівартість акцій власної чи емісії або часток, викуплених товариством у його учасників.

Різниця між номінальною та балансовою вартістю акцій, що анулюються, зменшує нерозподілений прибуток або додатковий вкладений капітал.

У балансі сума вилученого капіталу наводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.

Зміст і форма звіту про власний капітал і загальні вимоги до розкриття його статей визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 5. Норми цього П(с)БО стосуються підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі - підприємства) усіх форм власності крім банків і бюджетних установ.

Особливості складання консолідованого звіту про власний капітал визначається окремим Положенням (стандартом).

Метою складання консолідованого звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Звіт про власний капітал складається за формою, наведеною у додатку до П (С) БО 5.

Для забезпечення порівняльного аналізу інформації підприємства повинні додавати до річного звіту звіт про власний капітал за попередній рік.