Тема 4. Діяльність підприємств міського господарства та будівництва щодо залучення позикових коштів
1. Сутність позикових коштів і їх роль у виробничо-господарській діяльності підприємств міського господарства і будівництва
2. Форми і види кредитів в Україні
3. Практична діяльність підприємств міського господарства і будівництва щодо одержання банківського кредиту. Етапи процесу кредитування
4. Небанківське кредитування підприємств
Сутність позикових коштів і їх роль у виробничо-господарській діяльності підприємств міського господарства і будівництва
В умовах трансформації ринкових відносин підвищується роль ефективності використання фінансових ресурсів суб'єктів господарювання. Визначальними факторами в цьому процесі виступає: існуюча господарська самостійність підприємств і необхідність одержання прибутку.
Виникнення і функціонування позикових коштів пов'язано з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, тимчасовим вивільненням засобів одних підприємств і потребою в них - інших.
Як економічна категорія позикові кошти виступають як фінансові ресурси підприємств. Фінансові ресурси підприємств - це сукупність власних (залучених і позикових) ресурсів, грошові доходи і надходження, призначені для виконання фінансових зобов'язань підприємства, фінансування поточних витрат і витрат, пов'язаних з розширенням виробництва. За режимом використання розрізняють три види джерел утворення фінансових ресурсів: власні, позикові, залучені.
Ряд економічних джерел літератури поєднує позикові і залучені ресурси в одну групу - позикові кошти.
Загальна сума позикових коштів може бути представлена:
- короткостроковими і довгостроковими кредитами банків;
- небанківськими позиковими коштами;
- кредиторською заборгованістю;
- іншими позиками.
Під кредитом розуміють економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником із приводу одержання останнім позички в грошовій чи товарній формі на умовах повернення у визначений термін і, як правило, зі сплатою відсотків.
Існує три форми кредиту - державний, комерційний і банківський (рис. 4.1.).
-
Основна ознака цієї форми кредиту — участь держави в особі органів виконавчої влади різних рівнів. Здійснюючи функції кредитора, держава через центральний банк здійснює кредитування. Але може виступати і у ролі позичальника в процесі розміщення державних цінних паперів на фондовому ринку.
Це товарна форма кредиту, що визначає відносини в сфері перерозподілу матеріальних фондів у виді кредитної угоди між двома суб'єктами господарської діяльності. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті можуть створювати платіжні засоби у виді векселів. Об'єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги з відстрочкою платежу.
Є основною формою кредитування. Він надається банком у грошовій формі підприємствам з будь-якою формою власності і галузевою приналежністю, населенню і державі. Суб'єктами кредитних відносин виступають кредитор і позичальник. Основними критеріями, що визначають можливість установлення кредитних відносин, є кредитоспроможність і платоспроможність позичальника.
Рис. 4.1. Форми кредиту в Україні
Небанківські позикові кошти представлені:
- комерційним кредитом (вексельним кредитуванням);
- лізинговим кредитом;
- державним кредитом (бюджетним асигнуванням);
- кредитами міжнародних фінансово-кредитних інститутів;
- іншими позиковими ресурсами.
Кредиторська заборгованість представлена в четвертому розділі пасиву балансу «Поточні зобов'язання» і містить у собі наступні види:
- кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги;
- поточні зобов'язання по отриманих авансах, з бюджетом, по позабюджетних платежах, зі страхування, по оплаті праці, з учасниками, інша заборгованість.
Інші позикові кошти пов'язані з розмаїтістю організаційних форм суб'єктів господарювання.
Потреба підприємств у позикових коштах формується з урахуванням наступних причин:
загальноекономічні:
наявність товарного виробництва;
дія закону вартості;
господарська самостійність.
специфічні (залежать від діяльності підприємств):
різниця між споживанням і накопиченням на підприємстві;
сезонний характер окремих виробництв;
необхідність поповнення обігових коштів.
Для визначення потреби підприємства в позикових коштах необхідно володіти інформацією про наявність оборотних коштів і потребу в них на перспективу.
Потреба в оборотних коштах розраховується окремо під товарно-матеріальні цінності, кошти, незавершене виробництво, готову продукцію, інші оборотні кошти. Для визначення розміру позикових коштів на покриття збільшення потреби в оборотних коштах використовують формулу:
К о.б. = ОК – ОКн – ОК пр + КЗ
де, Ко.б. - розмір позикових коштів, необхідний для залучення в господарській обіг для поповнення оборотних коштів;
ОК - розрахункова сума потреби в оборотних коштах;
ОКн - сума власних оборотних коштів на початок періоду;
ОКпр – сума можливого поповнення власних оборотних коштів за рахунок прибутку підприємства;
КЗ – розмір зменшення кредиторської заборгованості в періоді, що досліджується.
Після проведення оцінки потреби підприємства в позикових коштах, тобто встановлення необхідного розміру, з’ясовуються їх вид, умови залучення, плануються можливі джерела погашення.
Важливе значення при визначенні ефективності структури капіталу має співвідношення позикових і власних коштів як один із класичних ключових показників кредитоспроможності.
Використання різних видів позикових коштів у виробничо-господарській діяльності сприяє прискоренню процесу оборотності фінансових ресурсів, збільшенню віддачі на вкладений капітал, підвищенню ефективності фінансової діяльності суб’єкта господарювання.