4. Економічні основи формування і руху коштів статутних фондів підприємств міського господарства і будівництва.

Порядок формування і динаміка коштів статутних фондів, а також порядок їх використання як джерела виконання фінансових зобов'язань юридичних осіб перед кредиторами залежать від форми власності підприємства і його організаційно-правової форми.

Статутний фонд державного підприємства, що перебуває у загальнодержавній або комунальній державній власності, - це сума коштів і вартість матеріальних ресурсів, що безоплатно виділені державою в постійне розпорядження трудового колективу підприємства на правах повного господарчого відання. Чинним законодавством України встановлено, що здійснюючи право повного господарчого відання, підприємство володіє, користується ресурсами, чинить по відношенню до них будь-які дії, що не суперечать закону і цілям діяльності підприємства.

Розмір статутного фонду державного підприємства визначається обсягом виробництва товарів і послуг на ньому. Якщо мова йде про створення нового підприємства, то статутний фонд розраховується, виходячи з кошторисної вартості будівництва, вартості необхідного технологічного устаткування, а також розміру мінімальних нормативних запасів сировини, матеріалів, палива, тари, інших виробничих запасів, незавершеного виробництва, видатків майбутніх періодів, готової продукції, товарів. У будь-якому випадку джерелом формування статутних фондів державних підприємств є кошти, які належать державі. Вони виділяються з державного бюджету або за рахунок інших державних підприємств у порядку внутрішньогалузевого і міжгалузевого перерозподілу фінансових ресурсів – за розпорядженнями державних органів, що виконують функції по управлінню державним майном (Фонд державного майна, міністерства і відомства України).

У сучасних умовах державні підприємства, як правило, нарощують свої статутні фонди за рахунок власних нагромаджень – прибутку.

Частину чистого прибутку вони спрямовують на розвиток виробництва, реконструкцію, придбання нового устаткування тощо.

Використаний на вказані цілі прибуток призводить до нарощування вартості основних засобів підприємства і відповідно знаходить відображення як приріст статутного фонду.

Частина прибутку може спрямовуватися до статутного фонду на приріст власних оборотних коштів. Така потреба виникає в підприємства у зв'язку з необхідністю збільшити нормативи запасів оборотних активів, що як правило, залежить від росту обсягів виробництва товарів та послуг.

Лише в окремих випадках, коли малорентабельна (чи збиткова) діяльність підприємства є наслідком якихось об'єктивних причин, що не залежать від колективу підприємства, держава вишикує кошти для збільшення статутних фондів за рахунок централізованих фінансових ресурсів. В цих випадках здійснюється фінансування капітальних вкладень за рахунок централізованих джерел або ж підприємству прямо перераховуються кошти на приріст статутного фонду його вищестоящим державним органам (бюджетні або за рахунок внутрішньогалузевого перерозподілу).

При приватизації майна державних підприємств будь-яким способом, передбаченим чинним законодавством України (викуп, продаж на аукціоні, акціонування і т.д.), а також при передачі майна державних підприємств в оренду, перш за все, постає завдання уточнення і оцінки вартості майна, створеного підприємством як за рахунок коштів статутного фонду, так і за рахунок інших фінансових ресурсів. Статутний фонд приватизованого підприємства визначається в процесі інвентаризації та оцінки майна державного підприємства згідно з положенням, яке затверджене спеціальною урядовою постановою.

Частина статутного фонду підприємства будь-якої організаційно-правової форми може формуватися за рахунок інвестицій іноземних юридичних або фізичних осіб. Згідно з законодавством України про режим іноземного інвестування, підприємством з іноземними інвестиціями вважається таке підприємство, що має в складі статутного фонду іноземну інвестицію (не менш 10 відсотків статутного фонду). Лише за цієї умови таке підприємство отримує спеціальні права і гарантії, зафіксовані в Законі України “Про режим іноземного інвестування”, у тому числі права на податкові пільги, які можуть вводитися на тимчасовій або постійній основі.