5. Проектування великих корпоративних структур.

Склад і структура функціональних підрозділів у корпораціях різного типу різні, однак можна виділити головні елементи функціональної структури для більшості великих корпорацій. Такі підприємства працюють під управлінням вищого керівництва, що виконує функції стратегічного планування, організаційного контролю, зовнішнього представництва, координації роботи основних підрозділів, здійснює виконання рішень вищих органів або власників, контролі, за виконанням укладених договорів та інших зовнішніх угод. Виконавчим органом управління в акціонерному товаристві є правління або рада директорів.

Під керівництвом правління працюють декілька директоратів, кожний з яких має свого директора і підпорядкований йому підрозділ.

Найбільш поширені директорати :

1. фінансовий;

2. виробничий;

3. комерційний;

4. директорат персоналу;

5. директорат по організації і контролю.

Фінансовий (економічний) директорат займається плануванням і обліком коштів і капіталовкладень, відносинами з банками і власниками акцій. До складу фінансового директорату входять економічний відділ, фінансовий відділ, відділ інвестицій, бухгалтерія, каса. Однією з функцій фінансового директорату є складання фінансових планів, що охоплюють усі аспекти господарських операцій (кошторис доходів і витрат, кошторис витрат часу і матеріалів, балансовий кошторис, касовий бюджет).

Великі корпорації мають самостійний планово-адміністративний апарат, що займається перспективним (стратегічним) плануванням, установлює довгострокові , середньострокові і короткострокові цілі, завдання, забезпечує засоби для їхнього здійснення. Якщо функцію планування не викопує самостійний підрозділ, то розробка і координація виконання перспективних і поточних планів є функцією економічного відділу. Крім функцій обліку, контролю і планування, даний відділ займається оцінкою результатів виробничо-господарської діяльності підприємства і проведенням комплексного фінансово-економічного аналізу.

Виробничий (технічний) директорат здійснює контроль за випуском якісної продукції відповідними службами (виробничими підрозділами, відділеннями за видами продукції). Іншими функціями цього директорату можуть бути: забезпечення впровадження у виробництво прогресивних технологій, систем планування й організації виробництва, дотримання правил і норм охорони праці і техніки безпеки. До складу технічного директорату можуть входити відділ технічного контролю, відділ нових виробів, відділ раціоналізації виробництва, відділ охорони праці і санітарно-промислова лабораторія.

Якщо керівництво виробництвом здійснюється структурними підрозділами підприємства, а воно не має дочірніх підприємств або стратегічних центрів прибутку, то технічний директорат може бути представлений службою головного інженера.

Комерційний директорат (відділ маркетингу) є одним із ключових підрозділів як великих, так і невеликих компаній, виконуючи одночасно облікові, контролюючі, консультаційні, адміністративні, дослідницькі функції.

В обов'язки маркетингової служби входить розробка стратегічних і оперативних програм маркетингу, дослідження кон'юнктури ринку, впровадження систем ціноутворення, організація рекламних компаній, діяльність по просуванню продукції на рийку, створення і ведення баз даних маркетингової інформації, розробка фірмового стилю, організація і розвиток зв'язків із громадськістю. Маркетинговому підрозділові можуть бути підпорядковані збутові і постачальницькі служби, викопуючи функції по організації продажу і закупівель, відвантаженню готової продукції, післяпродажного обслуговування клієнтури. Для виконання перелічених функцій можуть формуватися самостійні відділи, що будуть викопувати одну або кілька функцій залежно від значущості функції для корпорації.

Директорат персоналу виконує функції приймання, підготовки, навчання персоналу, мотивації праці, розробки систем оплати праці, укладання трудових угод, формування і підтримки організаційної культури, діагностики міжособистісних і міжгрупових відносин в організації. Служба управління персоналом виконує також зов­нішні функції зв'язку з центрами зайнятості, державними соціальними органами, інститутами підготовки кадрів і т.д. Основною службою в структурі директорату є відділ кадрів, що може виконувати всі перелічені (у невеликій організації) або передати частину функцій іншим відділам (юридична служба, навчальний центр, режимний відділ, відділ мотивації праці).

Директорат по організації і контролю має основною функцією координацію різних сфер діяльності і роботи підрозділів. Засобами організаційного контролю є організаційний аналіз і проектування, нормування, інструктування, розпорядницький вплив. Координація повинна здійснюватися як по вертикалі, так і по горизонталі. Координація вертикального ланцюга забезпечує збалансованість прийнятих на верхніх рівнях і реалізованих па нижніх рівнях ієрархії рішень. Горизонтальна координація забезпечує ритмічну взаємодію між відділами одного рівня керування, але таких, що належать до різних адміністративних ліній.

Директоратові по організації і контролю підпорядковуються інформаційна служба, інформаційно-обчислювальний центр, відділ по контролю за діяльністю підприємств, що відносяться до даної компанії, але не входять до її структури (дочірні фірми).

Останнім часом самостійним функціональним підрозділом у великих компаніях став відділ досліджень і розробок (реконструкції і розвитку), у функції якого входить розробка місії і стратегії фірми, проектування організаційної структури, формування вироб­ничої політики й організаційної культури.

Іншим новим підрозділом у структурі сучасної організації є інформаційний відділ, у функції якого входить збирання, обробка, аналіз і передача інформації, що надходить із зовнішнього середовища і циркулює усередині організації. Будучи фактично могутнім інформаційно-обчислювальним центром, цей підрозділ має більш широкі функції щодо організації, координації і контролю роботи корпоративної мережі підприємства.

Усі структурні одиниці відрізняються одна від одної своїми цілями, завданнями, функціями, організаційною культурою, формалізацією процедур, стандартизацією робіт, видом комунікацій. Тому для забезпечення координації і контролю в організації необхідна регламентація діяльності всіх структурних одиниць.

Документами,що регламентують діяльність елементів структури (відділів, служб, працівників) по реалізації прийнятої стратегії фірми, є статути, положення про підрозділи, посадові інструкції.

Система вертикальних та горизонтальних зв’язків має два різновиди:

Ієрархічні структури – структури, яким властиві тверда ієрархія влади, формалізація функцій, правил і процедур, централізація прийняття рішень, жорстко закріплені повноваження і відповідальність.

Органічні структури– структури, що характеризуються розмитістю ієрархії управління, гнучкістю структури влади, існуванням неформальних правил і процедур, невеликою кількістю рівнів управління, децентралізацією прийняття рішень.

Принципи функціонування ієрархічних структур:

Спеціалізація функцій, поділ праці адміністративного персоналу і виробничих працівників.

Ієрархічна побудова організації з метою забезпечення виконання розпорядження, що надходять з вершини управлінської піраміди.

Система безособових правил для посадових осіб.

Чітко визначена сфера компетенції, повноважень і обов'язків.

Використання формальних правил, процедур і письмових звітів, навіть у випадку проведення усної дискусії.

Реалізація цих принципів в організації характеризується такими конструктивними параметрами:

а) функціональне диференціювання: ступінь розподілу адміністративного і виробничого персоналу за функціональними блоками;

б) централізація координації і контролю: ступінь складності системи розподілу і керування інформаційними, матеріальними, трудовими та іншими ресурсами;

в) ієрархічна зона повноважень: число контролюючих рівнів і діапазон дії (число підлеглих підрозділів) кожного рівня. Чим більше рівнів, тим більш бюрократичною є організація;

г) адміністрування: ступінь раціоналізації офісних процедур, сортування завдань і форм подання вихідних і результативних даних на кожному рівні;

д) бюрократизм: майстерність використання бюрократичних підходів і процедур, а також діапазон, до якого вони застосовуються.

є) інформаційні межі: ступінь обмежень доступу до повних видів Інформації, регулювання поширення інформації, що відбиває здатність організації зберегти конфіденційність і цілісність.

Принципи функціонування органічних структур:

1. слабка бюрократична регламентація управлінської діяльності;

2. нечіткий поділ праці за видами робіт;

3. розмитість і невелика кількість рівнів управління;

4. децентралізація прийняття рішень;

5. гнучкість структури й адаптація до мінливого середовища;

6. наявність тимчасових структурних підрозділів і органів управління.

В цілому структури управління органічного типу, як правило, не охоплюють всю організацію цілком, а поєднуються з уже наявними структурами бюрократичного типу. При цьому їхня ефективність залежить від діючих у бюрократичних структурах систем планування, контролю і розподілу ресурсів, умов матеріального стимулювання працівників.