2. Функції корпоративного управління.

До основних функцій корпоративного управління відносять:

— планування, тобто розробка програм, процедур її виконання, графіків здійснення, аналіз ситуацій, визначення методів досягнення мети тощо;

— організація, тобто формування структури підприємства, здійснення координації між структурними підрозділами тощо;

— мотивація, тобто стимулювання зусиль всіх працівників на виконання завдань, що поставлені;

— координація;

— контроль.

Ускладнення сучасного виробництва додало ще дві функції:

— інноваційну, що пов’язана з засвоєнням та впровадженням новітніх досягнень в галузі техніки та технології, методів організації та управління людьми;

— маркетингову, що виражається не тільки в продажу товарів, що виробляються, а і в проведенні досліджень та розробок, що впливають на реалізацію товарів, закупку сировини, виробництво, збут, післяпродажний сервіс.

Виконання перелічених функцій корпоративного управління спрямоване на досягнення наступної мети:

1. підвищення інвестиційної привабливості;

2. допомога в залученні довгострокових інвесторів;

3. сприяння зниженню вартості кредитування;

4. збільшення ринкової вартості компанії.

3. Основні риси сучасного корпоративного управління.

У світі набули поширення дві управлінські системи корпоративного регулювання:

1) інсайдерські, за яких власність сконцентрована в руках кількох осіб, які володіють великими частками корпоративного майна, значна частина функцій управління здійснюється юридичними чи фізичними особами і менеджмент перебуває під їх прямим впливом (Європа, Японія);

2) аутсайдерські, за яких присутня широка акціонерна власність, що є досить розпорошеною, прийняття рішень залежить від менеджерів, присутня можливість застосування різних форм перехоплення контролю за корпорацією (США, Англія).

Проте наявність різних систем корпоративного управління не знімає існування однакових проблем: забезпечення інтересів дрібних інвесторів, суперечності між короткостроковими та довгостроковими інтересами інвесторів, між виконавчими та не виконавчими директорами, між різними групами інвесторів, у тому числі державними та іноземними.

В Україні сформувалася змішана, але з відчутними аутсайдерськими рисами система корпоративного управління. Аутсайдерський характер системи корпоративного управління в Україні пов'язаний із величезною кількістю дрібних власників корпоративних цінних паперів, які намагаються реалізувати свої права. Для України є надзвичайно актуальним створення своєї корпоративної системи регулювання, яка має не копіювати повністю системи інших країн, а відбивати соціально-економічні особливості розвитку нашого суспільства.

4. Формування і реалізація корпоративних інтересів.

В сучасному корпоративному управлінні коло заінтересованих осіб є досить значним. Основними носіями корпоративних інтересів є:

1) акціонери – заінтересовані в прибутковості корпорації та своєчасному отриманні дивідендів, розмір яких залежить від обсягу чистого прибутку;

2) менеджери – на відміну від акціонерів передусім заінтересовані в стабільній роботі корпорації (потім – в прибутковій), бо безпосередньо робота являє собою для них значну цінність;

3) кредитори - на відміну від акціонерів заінтересовані не в максимальній прибутковості, а в гарантованому поверненні кредитних ресурсів та встановлених відсотків;

4) інвестори – за аналогією з кредиторами заінтересовані в поверненні інвестованих коштів, але розраховують на підвищення прибутку та збільшення інвестованої суми на момент її повернення;

5) наймані працівники – надаючи корпорації свої специфічні навички, знання та вміння, заінтересовані в своєчасному та гідному винагородженні за свою працю та можливій перспективі кар’єрного зростання;

6) постачальники – заінтересовані у прибутковості та збільшенні обсягів діяльності корпорації, наслідком чого є збільшення обсягів замовлень з боку корпорації та зростання прибутковості безпосередньо постачальника (постачальники інвестують кошти в придбання обладнання, що може бути використане тільки для замовлень корпорації та не може переорієнтовуватись на інші напрямки);

7) покупці – безпосередньо впливають на прибутковість корпорації завдяки своїм смакам та вподобанням, заінтересовані в якісній продукції та адекватній ціновій політиці;

8) місцеві органи влади – можуть здійснювати інвестиції в діяльність корпорації через розвиток інфраструктури та створення пільгових умов оподаткування, заінтересовані в прибутковій діяльності корпорації та збільшенні обсягів діяльності як запоруки збільшення надходжень до бюджету, збільшення робочих місць, зниження соціальної напруги.