3. Види цивільних правовідносин

Цивільні правовідносини можуть бути класифіковані за різними ознаками.

Залежно від особливостей суб'єктного складу виокремлюють абсолютні та відносні правовідносини. Прикладом абсолютних є речові правовідносини. Особливістю цього роду відносин є те, що управомочена особа у них завжди чітко визначена (наприклад, влас­ник майна). Що ж до зобов'язаної особи, то нею виступає будь-який і кожний, хто так чи інакше взаємодіє з власником майна і в силу цього має обов'язок утримуватися від будь-яких дій, які порушують інтере­си власника. Таким чином, тільки одна із сторін абсолютного право­відношення - власник або суб'єкт іншого речового права є чітко виз­наченою; в той час як інша - зобов'язана сторона не має такої ознаки.На відміну від цього відносні правовідносини встановлюються між чітко визначеними суб'єктами, коли управомоченій особі проти­стоять не всі особи, а лише визначений, конкретний суб'єкт. Наприк­лад, при укладенні договору підряду має бути встановлена особис­тість як замовника, так і підрядника. Тому обов'язок з виконання забов'язання покладається на конкретного підрядника, який і проти- етоїть замовникові як зобов'язана особа. Невизначеність сторін (на-їі|н,клад, особи підрядника) робить неможливим виконання договору • цілому. Важливість встановлення особи — учасника відносних пра­вовідносин має велике значення у разі застосування засобів цивіль­но-правового захисту їх прав. За договором підряду, наприклад, пе­ред замовником відповідає тільки підрядник - особа, яка є безпосе­реднім учасником правовідношення. Будь-яких вимог до інших осіб исунуто бути не може. Якщо ж виконання певної частини робіт по­кладено на іншу особу- субпідрядника, ця обставина має бути зазна­чена у договорі.

У деяких випадках у відносних правовідносинах може виникнути необхідність заміни їх учасників. При згоді кредитора боржник, на­приклад, має право перевести свій борг на іншу особу, яка і буде на­далі виступати як учасник правовідношення. Можлива також і зміна кредитора. У будь-якому разі заміна учасника проводиться за спе­ціальними правилами, передбаченими законодавством. Однак це ' не порушує загального принципу щодо необхідності визначеності су­б'єктів відносних правовідносин, бо і після проведеної заміни склад учасників правовідношення залишається чітко визначеним. У деяких випадках заміна учасників правовідносин взагалі не може мати місця як, наприклад, у разі заподіяння шкоди здоров'ю. Тільки особа, якій заподіяно шкоду (потерпіла), має право на її відшкодування; і це пра­во не може бути передано Іншій особі. У свою чергу лише особа, яка завдала шкоду, може розглядатися як зобов'язана сторона.

Треба звернути увагу на одну важливу особливість відносин влас­ності. Вони, як вже зазначалося, є абсолютними, оскільки виникають між конкретно визначеними особами: власником майна та будь-якою іншою особою, котра тим чи іншим способом взаємодіє з ним. У разі порушення права власності виникає вже конкретне правовідношен­ня, обидві сторони якого чітко визначені - це власник майна та особа, котра порушила належне йому право власності - правопорушник. Да-яе правовідношення є вже відносним, а не абсолютним.

Залежно від характеру вимог, що належать управомоченій Особі, виділяють речові та зобов'язальні правовідносини. У речових Правовідносинах управомочена особа має права, об'єктом яких вис­тупає безпосередньо річ, а у зобов'язальних таким об'єктом будуть дії боржника. Так, будучи власником майна, особа має право воло­дати, користуватися та розпоряджатися річчю на власний розсуд. Для цього вона не потребує виконання будь-якою іншою особою певних дій. У зобов'язальних правовідносинах, що випливають, наприклад, з договору перевезення вантажу, уповноважена особа (вантажовід­правник) має право вимагати від зобов'язаної особи (перевізника) •чинення певних дій, передбачених договором, а саме -дій з переве-кння вантажу.

Залежно від об'єкта правовідносини класифікуються на осо-інсті немайнові та майнові. Особисті немайнові правовідносини утворюються з приводу нематеріальних благ. Об'єктом майнових правовідносин є предмети матеріального світу, майнові права та обо­в'язки. Цим пояснюється те, що при порушенні майнових прав учас­ників правовідносин застосовуються засоби майнового характеру (відшкодування шкоди, повернення майна тощо), а при порушенні особистих немайнових прав - засоби немайнового (визнання прав ав­тора твору) або немайнового і майнового характеру (спростування відомостей, які принижують честь, гідність особи, і відшкодування завданої моральної шкоди).

За функціональним призначенням виокремлюють регулятивні і охоронні правовідносини. До першого виду належать правовідноси­ни, які виникають при позитивному розвитку взаємодії сторін і здій­снюються у правомірних діях суб'єктів. Договір купівлі-продажу, пе­ревезення, позики тощо — приклади правовідносин регулятивного характеру. На відміну від цього, охоронні правовідносини виникають лише внаслідок скоєння правопорушення. Коли, наприклад, одна осо­ба завдала іншій шкоду, потерпіла сторона звертається до суду з позо­вом про її відшкодування. Тому правовідношення, яке при цьому ви­никає, спрямоване перш за все на охорону прав потерпшої сторони. Тобто сутність таких правовідносин полягає в охороні прав особи.