- •України Підручник
- •Глава 1. Цивільне право -галузь приватного права
- •1. Поняття цивільного права як приватного права
- •§ 2. Предмет та метод цивільиого права
- •§ 3. Функції цнвільного права
- •§ 4. Принципи цивільиого права
- •§ 1. Поняття та внди актів
- •§ 2. Дія актів цивільного законодавства
- •§ 3. Застосування актів цивільного законодавства
- •Глава 3. Загальна характеристика цивільного права зарубіжних країн
- •§ 2. Романо-германська цивільно-правова система
- •§ 3. Англо-американська цивільно-правова система
- •Глава 4. Наука цивільного права
- •§ 2. Харківська цивілістячна школа
- •§ 3. Цивільне право як навчальна дисципліна
- •§ 1. Поняття цивільних правовідносин
- •§ 2. Елементи цивільних правовідносин
- •3. Види цивільних правовідносин
- •§ 4. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин
- •Глава 6. Фізична особа як суб'єкт цивільних правовідносин
- •§ 1. Поняття фізичної особи як людини
- •§ 2. Цивільна правоздатність фізичної особи
- •§ 3. Цивільна дієздатність фізичної особи
- •§ 4. Опіка та піклування
- •§ 5. Місце проживання фізичної особи
- •§ 7 Фізична особа — підприємець
- •§ 2. Поняття та ознаки юридичної особи
- •§ 3. Класифікація юридичних осіб
- •§ 4. Створення юридичної особи
- •§ 5. Індивідуалізація юридичної особи
- •§ 7. Органи юридичної особи
- •§ 8. Організаційно-правові форми юридичних осіб
- •§ 9. Філії та представництва юридичної особи
- •§ 10. Припинення юридичної особи
- •Глава 8. Держава україна, автономна республіка крим,
- •Глава 9. Об'єкти цивільних прав
- •§ 1. Загальні положення
- •§ 4. Цінні папери
- •§ 6. Нематеріальні блага як об'єкти цивільного права
- •§ 7. Особисті немайнові блага фізичної особи як об'єкти цивільного права
- •Глава 10. Особисті немайнові права
- •§ 1. Поняття і класифікація особистих немайнових прав
- •§ 2. Окремі види особистих немайнових прав
- •§ 4. Способи захисту особистих немайяових прав
- •Глава 11.Правочини
- •§ 1. Загальні положення про правочини
- •§ 3. Правові наслідки недійсності правочину (окремих його частин)
- •Глава 12. Представництво 1 довіреність
- •1. Загальні положення
- •§ 2. Підстави виникнення та види представництва
- •§ 3. Комерційне представництво
- •§ 5. Представництво без повноваженьабо з їх перевищенням
- •Глава 13. Здійснення та захист суб'єктивних цивільних прав
- •§ 1. Здійснення суб'єктивних цивільних прав та виконання обов'язків
- •§ 2. Способи захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів
- •§ 3. Юрисдикційні форми захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів
- •§ 4. Самозахист суб'єктивних цивільних прав та інтересів
- •Глава 14. Цивільно-правова відповідальність
- •§ 1. Поняття, ознаки та функції цивільно-правової відповідальності
- •§ 2. Види та форми цивільно-правової відповідальності
- •§ 3. Підстави та умови цивільно-правової відповідальності
- •§ 4 Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності
- •Глава 15. Строки та терміни в цивільному праві. Позовна давність
- •§ 1. Поняття і обчислення строків
- •§ 2. Види цивільно-правових строків
- •§ 3. Поняття, значення, види і межі дії строків позовної давності
- •§ 4. Початок перебігу, зупинення і перерив строків позовної давності
- •§ 5. Поновлення строків позовної давності. Наслідки спливу строків позовної давності
- •Глава 16. Загальна характеристика права власності
- •§ 1. Власність і право власності
- •§ 2. Право власності в об'єктивному та суб'єктивному розумінні
- •§ 3. Суб'єкти права власності
- •§ 4. Об'єкти права власності
- •§ 5. Зміст права власності
- •Глава 17. Набуття та припинення права власності
- •1. Поняття і види підстав набуття права власності
- •§ 2. Первісні та похідні, загальні та спеціальні підстави набуття права власності
- •§ 3. Момент набуття права власності
- •§ 4. Підстави припинення права власності
- •Глава 18. Право спільної власності
- •§ 1. Загальна характеристика та види права спільної власності
- •§ 2. Право спільної часткової власності
- •§ 3. Право спільної сумісної власності
- •Глава 19. Захист права власності
- •§ 1. Загальні положення про захист права власності
- •§ 2. Окремі види позовів про захист права власності
- •Глава 20. Речові права на чуже майно
- •§ 1. Загальна характеристика речових прав на чуже майно
- •§ 2. Право володіння чужим майном
- •§ 3. Право обмеженого користування чужим майном
- •§ 4. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)
- •§ 5. Право користування чужою земельної ділянкою для забудови (суперфіцій)
- •Глава 21. Загальні положення про спадкування
- •§ 1. Поняття та значення спадкування
- •§ 2. Основні поняття спадкового права
- •§ 3. Відкриття спадщини
- •§ 4. Спадковий договір
- •Глава 22. Спадкування за заповітом
- •§ 1. Поняття заповіту
- •§ 2. Зміст заповіту
- •§ 3. Форма заповіту
- •§ 4. Особливості заповідальних розпоряджень заповідача
- •§ 5. Право на обов'язкову частку у спадщині
- •§ 8. Позбавлення спадщини
- •§ 7. Недійсність заповіту
- •Глава 23. Спадкування за законом
- •§ 1. Поняття спадкування за законом
- •§ 2. Коло спадкоємців за законом
- •§ 3. Спадкування за правом представлення
- •§ 4. Розподіл спадщини між спадкоємцями
- •Глава 24. Здійснення спадкових прав
- •§ 1. Прийняття спадщини
- •§ 2. Спадкова трансмісія
- •§ 3. Відмова від спадщини
- •§ 4. Відповідальність спадкоємців за борги спадкодавця
- •§ 5. Відшкодування витрат, які падають на спадкоємців
- •Глава 25. Загальна характеристика права інтелектуальної власності
- •§ 1. Поняття права інтелектуальної власності та його джерела
- •§ 2. Загальні положення права інтелектуальної власності
- •Глава 26. Авторське право і суміжні права
- •§ 1. Поняття авторського права
- •§ 2. Об'єкти та суб'єкти авторського права
- •§ 3. Особисті немайнові та майнові права автора
- •§ 4. Строк чинності авторського права
- •§ 5. Суміжні права
- •§ 6. Захист авторських і суміжних прав
- •§ 7. Представництво при здійсненні майнових авторських та суміжних прав
- •Глава 27. Патентне право
- •§ 1. Поняття патентного права.
- •§ 2. Суб'єкти права на винаходи, корисні моделі та промислові зразки
- •§ 3. Охоронні документи на винаходи, корисні моделі та промислові зразки
- •§ 4. Права та обов'язки, що випливають з патенту. Обмеження прав патентовласника
- •§ 5. Припинення дії патенту і визнання його недійсним
- •§ 6. Патентування винаходу, корисної моделі та промислового зразка в іноземних державах
- •Глава 28. Правові засоби
- •§ 1. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування
- •§ 2. Право інтелектуальної власності на торговельну марку
- •§ 3. Право інтелектуальної власності на географічне зазначення
- •Глава 29. Інші об'єкти інтелектуальної власності
- •1. Право інтелектуальної власності на наукове відкриття
- •§ 3. Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію
- •§ 4. Право інтелектуальної власності на селекційні досягнення
- •§ 5. Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю
§ 4. Способи захисту особистих немайяових прав
Цивільне законодавство, визнаючи за тією чи іншою особою певні суб'єктивні права і обов'язки, надає уповноваженій особі також право на їх захист. Суб'єктивне право, хоча і таке, що належить особі, але не забезпечене законодавчо від порушень необхідними засобами захисту, «залишиться лише декларативним правом». Таким чином, право буде проголошено у законі, але не буде забезпечено державни ми правоохоронними заходами1, відповідно, додержуватиметься тільки на добровільних засадах з боку неуповноважених осіб і буде забезпечено лише нормами моралі, оскільки у разі його порушення держава або уповноважений суб'єкт не будуть мати можливості ре алізувати своє право на захист внаслідок відсутності у законі відпо відних заходів.
Способи захисту, які застосовуються до порушників цивільних прав, можна поділити на: способи фактичного характеру, що засто совуються уповноваженою особою при самозахисті прав (необхідна оборона, заходи крайньої необхідності); способи оперативного ха рактеру, які хоча і є способами юридичного впливу, але застосовую ться самою уповноваженою особою (відмова від прийняття простро ченого виконання); правоохоронні способи державно-примусового характеру, які застосовують державні або громадські органи, що розглядають спір. До них входять: цивільно-правові санкції як спо соби цивільно-правової відповідальності; способи державно-приму сового характеру як визнання права за тією чи іншою особою (поділ спільного майна між власниками, повернення сторін у первинний стан внаслідок визнання правочину недійсним тощо, які не можуть бути віднесеш ні до цивільних санкцій, оскільки не пов'язані з покла данням на правопорушника цивільно-правової відповідальності, ні до способів оперативного впливу, бо застосовуються не самою упов новаженою особою, а тим органом, який розглядає і вирішує даний цивільно-правовий спір.
Запропоновані В. П. Грибановим способи впливу на винну особу застосовуються при порушенні цивільних прав як певної сукупності, окремої підсистеми прав людини. Однак, виділяючи з даної підсисте ми особисті немайнові права людини, еяід зазначити, що не все за пропоноване можна застосувати у разі порушення названих прав. Так, важко навести випадки, коли при порушенні таємниць особисто го життя людини застосовували б засоби оперативного характеру, здійснювані самою уповноваженою особою. Очевидно, вплив слід співвідносити з характером права, що захищається.
Наведене свідчить про те, що особисті немайнові права не можуть охоронятися за допомогою універсальних способів захисту. Навіть тоді, коли деякі з них можна застосовувати у названих випадках, останні повинні застосовуватися з урахуванням низки особливостей, що обумовлюються об'єктом захисту, пов'язаним з психологічними, соціальними, фізіологічними чинниками, притаманними кожній окремій особистості.
ЦК вказує на захист цивільних прав, припускаючи при цьому як майнові, так і особисті немайнові права. Зазначені у ньому способи захисту повністю застосовуються до майнових прав людини, але складніша справа із захистом особистих немайнових прав, які хоча й не виміряються в точних одиницях, але посягання на які може завдати, як правило, значно більшу шкоду людині, ніж применшення її майнового інтересу (ст. 16).
Ведучи мову про характер заподіюваної людині шкоди, пов'язаної з порушенням її немайнових прав, слід зазначити, що остання має моральний, психологічний аспект і не завжди піддається повному відновленню. Так, розголошення відомостей, які становлять медичну таємницю, є незаконним вторгненням у сферу особистого життя людини, що порушує її звичний спосіб життя, ставить під загрозу розірвання сімейних, ділових відносин. Вказана інформація може стати відома досить широкому колу осіб; і жодний спосіб захисту не в змозі цілком відновити її душевний спокій та повернути людину до звичного способу життя.
Оскільки порушені особисті права важко піддаються відновленню і захисту, то певне значення при охороні особистих прав повинно бути відведено запобіганню правопорушення шляхом встановлення системи заходів, спрямованих на пропаганду правових знань і посилення відповідальності винних посадових осіб.
Велика увага проблемі віднайдення способів захисту особистих немайнових відносин приділялася вченими у 60-70 рр. XX ст. У цей період розробляється досить широкий перелік цивільно-правових способів захисту вказаних відносин. Так, С. М. Братусь до зазначеного переліку відносив: право вимагати визнання особистого немайнового права, якщо воно порушено або будь-ким оспорюється; право вимагати припинення дій, що порушують особисте право; право вимагати вчинення позитивних дій, спрямованих на усунення наслідків порушення і які забезпечують відновлення порушеного права1. Л. О. Кра-савчикова серед названих способів виділяла: визнання права; відновлення становища, що існувало до порушення права; припинення дій, які порушують право; припинення і зміну правовідношення2.
Крім викладених способів, у науці цивільного права розроблені й нетипові способи захисту особистих прав: відшкодування заподіяної шкоди і самостійний захист своїх особистих прав у випадках, передбачених законом. Що стосується сьогодення, то ЦК у ст. 16 визначив загальні способи захисту цивільних прав.
Визнання права. Цей спосіб є саме способом охорони особистих прав, а не захисту, оскільки необхідність його використання виникає тоді, коли ще немає прямого порушення конкретного права особи, але існування у неї даного права заперечується іншою зацікавленою особою. Так, законодавець визнає таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції особистим немайновим правом людини і охороняє його від незаконних втручань (ст. 31 Конституції). Разом з тим опікун або піклувальник, надмірно витлумачивши свої правомочності, може вимагати перегляду всієї кореспонденції, у тому числі й особистої, своїх підопічних.
Застосування зазначеного способу охорони здійснюється й у випадках, коли один з адресатів листа намагається опублікувати документацію, яка має особистий характер, без згоди на те іншої зацікавленої особи. Відновлення становища, яке існувало до порушення права, припинення дій, що порушують право. Слушно зазначала 3. В. Ромов-ська, що передбачені у цих двох способах дії (відновлення і припинення) повинні розглядатися у більшості випадків як двоєдиний процес1. Саме припинення протиправних дій ще не має можливості повністю захистити право, оскільки результати цих дій не усунуті. З іншого боку, відновлення становища, що раніше існувало, без припинення протиправних дій практично нездійснене. Це вірно, однак лише для такої ситуації, де протиправні дії тривають до постановлений судового рішення. Якщо ж ці дії до зазначеного часу припинилися, суд ставить своїм завданням лише ліквідацію наслідків такої поведінки, тобто відновлення становища, що існувало до порушення права. При захисті права даним способом суд не встановлює наявність у потерпілої сторони відповідного права. Воно не викликає сумніву в суду. Не заперечує існування цього права й відповідач.
Даний спосіб захисту застосовується при посяганнях на такі особисті немайнові права як честь, гідність. У цьому випадку засобом відновлення становища, що існувало до порушення права, є спростування. Однак навряд чи можна погодитися з тим, що в разі, наприклад, розголошення адвокатської, банківської, медичної таємниці можна за допомогою даного способу захисту відновити становище, що існувало до порушення права. І справа тут не у тому, яким повинен бути спосіб захисту, а швидше у тому, що повністю відновити становище, яке існувало до порушення, взагалі неможливо, оскільки конфіденційна інформація вже піддана розголошенню. Тому тут скоріше потрібно вести мову про можливість тільки припинення дій, які порушують право.
Припинення дій, що порушують право - найбільш результативний спосіб захисту таємниць особистого життя людини.
Примусове виконання обов'язку в натурі є одним із способів захисту суб'єктивних прав. Зазначений спосіб застосовується у тому випадку, коли на особу покладений певний обов'язок, але вона не виконала його, порушивши тим самим суб'єктивні права іншої особи. Зобов'язання вважається виконаним у натурі тільки за умови виконання взятого на себе зобов'язання.
Дана форма захисту застосовується лише при захисті майнових прав. Вона не може застосовуватися при захисті немайнових прав, оскільки можливість використання цього права обмежується лише випадками порушення права внаслідок невиконання уречевленого .цивільно-правового зобов'язання'.
Компенсація моральної шкоди — один із способів захисту особистих прав людини. Законодавство України довго йшло .до визнання факту: в результаті заподіяння шкоди особистості неминуче виникають моральні переживання, страждання, змінюється звичний спосіб життя, порушуються нормальні життєві зв'язки, розриваються стосунки з оточуючими людьми, настають інші негативні наслідки. Інакше кажучи, заподіюється моральна шкода. Поява у правовій системі як способу захисту суб'єктивних цивільних прав - компенсації моральної шкоди - обумовлюється прагненням держави створитиумовя для захисту прав людини, передусім тих, що мають особистий немай-новий характер. Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що заподіюються особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Зміст моральної шкоди як «страждання» означає, що дії, які викликали ці страждання, обов'язково повинні знайти відображення у свідомості потерпілого у формі негативних уявлень (фізичного страждання) і негативних представлень (моральних страждань), їнипши словами, моральна шкода — це моральні та фізичні страждання.
У кожному конкретному випадку негативні емоції, які переживає потерпілий, різні за силою, глибиною, тривалістю, зовнішніми проявами і наслідками. Поступово вони досягають такого кількісного і якісного стану, що тягнуть за собою зміни в різних сферах людської діяльності: втрату творчого натхнення, нервове захворювання, депресію, втрату або погіршення стосунків на роботі, вимушену зміну чи обмеження у виборі професії, втрату звичного кола спілкування, втрату або погіршення стосунків у сім'ї тощо. Зазначені втрати і є моральною шкодою.
Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є найбільш суворим заходом, що застосовується до правопорушника. Даний спосіб захисту застосовується до майнових прав, оскільки більшість зобов'язань майнового характеру забезпечуються неустойкою, а невиконання обов'язків, що випливають із зобов'язан-* ня, тягне за собою виникнення у потерпілої сторони збитків. Захист особистих немайнових прав не може забезпечуватися неустойкою, однак збитки внаслідок порушення немайнових прав повинні бущ, відшкодовані. При розголошенні банківської таємниці контрагенту можуть розірвати укладені договори з особами, чия таємниця розголошена; при цьому особі заподіюється майнова шкода. Розголошення банківської таємниці може потягти втрату потенційних контраген-ч тів, що призведе до неможливості одержання того прибутку й ти% доходів, які потерпілий міг би одержати у разі збереження у таємниць вказаної інформації. Тобто тут має йтися про необхідність відшкодування потерпілій стороні упущеної вигоди.
оскільки більшість зобов'язань майнового характеру забезпечуються неустойкою, а невиконання обов'язків, що випливають із зобов'язан-* ня, тягне за собою виникнення у потерпілої сторони збитків. Захист особистих немайнових прав не може забезпечуватися неустойкою, однак збитки внаслідок порушення немайнових прав повинні бущ, відшкодовані. При розголошенні банківської таємниці контрагенту можуть розірвати укладені договори з особами, чия таємниця розго-^ лошена; при цьому особі заподіюється майнова шкода. Розголошення банківської таємниці може потягти втрату потенційних контраген-ч тів, що призведе до неможливості одержання того прибутку й ти% доходів, які потерпілий міг би одержати у разі збереження у таємниць вказаної інформації. Тобто тут має йтися про необхідність відшкодування потерпілій стороні упущеної вигоди.
ЦК передбачає судову форму захисту цивільних прав та інтересів також шляхом визнання правочину недійсним, зміни і припинення правовідношення, визнання незаконним рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб