§ 2. Дія актів цивільного законодавства

Офіційне оприлюднення актів цивільного законодавства і на­брання ними чинності. Набрання чинності актами цивільного зако­нодавства ґрунтується на загальних положеннях Конституції (стат­ті 57, 58, чч. 4, 5 ст. 94), відповідно до яких закони та інші нормативно-правові акти повинні бути доведені до відома шляхом їх оприлюднення, оскільки кожному гарантується право знати свої пра­ва і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визнача­ють права та обов'язки громадян, але не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, не є чинними. Оприлюднення ак- тів цивільного законодавства має бути офіційним, тобто опублікова-ним у офіпійних засобах масової інформації.

Залежно від того, який саме акт цивільного законодавства опри­люднюється, визначаються відповідні офіційні засоби інформації, у яких він публікується. Так, у відповідності зі ст. 20 Закону України о міжнародні договори України» міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою,піддягають опублікуванню у «Відомостях Верховної Ради України», у газеті Верховної Ради «Голос України» Також у «Зібранні чинних міжнародних договорів України».

Опублікування інших нормативно-правових актів здійснюється Згідно з Указом Президента від 10 червня 1997 р. «Про порядок офі­ційного оприлюднення нормативно-правових актів і набрання ними Чинності» у друкованих виданнях «Відомості Верховної Ради Украї-ни», «Офіційний вісник України», у газеті «Урядовий кур'єр». Прак­тичне значення офіційного оприлюднення нормативно-правових ак­ті» полягає у тому, що у відповідності з ч. 5 ст. 94 Конституції України закон не набирає чинності раніше дня його опублікування. Обов'язок з офіційного оприлюднення прийнятих Верховною Радою України законів Конституція покладає на Президента (ч. 4 ст. 94).

Днем офіційного опублікування нормативно-правового акта вва­жається день, вказаний у газеті чи іншому періодичному виданні, друкованому засобі масової інформації, як день їх виходу. Такий день вказується на титульному аркуші «Офіційного вісника України» і «Відомостей Верховної Ради України». При цьому, на відміну від передбачених у ст. 32 Закону «Про друковані засоби масової інфор­мації (пресу) в Україні»1, у вихідних даних «Офіційного вісника України» та «Відомостей Верховної Ради України» вказується не да­та їх виходу в світ, а дата підпису до друку2.

Якщо закон або інший нормативно-правовий акт опубліковано у декількох офіційних друкованих виданнях, він вважається оприлюд­неним з дня виходу того з них, який вийшов раніше (першого).

У відповідності з ч. 5 ст. 94 Конституції закон набирає чинності че­рез десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Дане конституційне правило поширюється Указом Президента також па інші нормативно-правові акти, у тому числі на акти Президента, КМУ, органів виконавчої влади.

Постанови КМУ набирають чинності з дня їх прийняття, якщо пі­зніший строк не передбачено у цих актах. Ті з постанов КМУ, які ви­значають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування у офіційних друкованих виданнях.

Нормативно-правові акти органів державної влади, які стосуються прав, свобод та законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер, набирають чинності через десять днів, починаючи з дня їх державної реєстрації у Міністерстві юстиції, якщо у них не встановле­ний пізніший строк, але не раніше дня їх офіційного опублікування.

Дія актів цивільного законодавства у часі, просторі та за ко­лом осіб. Будь-який акт цивільного законодавства приймається для того, щоб з певного часу чи протягом певного часу на визначеній те­риторії ним забезпечувалося б регулювання цивільних відносин за участю визначеного кола осіб. Іншими словами, акти цивільного за-коно- давства діють у певних межах, які визначаються трьома факто­рами: а) часом; б) простором; в) колом осіб.

Дія нормативно-нравового акта цивільного законодавства у "часі”- це офіційно встановлений проміжок його юридичного буття, котрий, як правило, не обмежений певним строком, а визначається моментом набрання ним чинності та моментом припинення його дії. Для досягнення цілей практичного застосування відповідного нор-•мативно-правового акта завжди підлягають вирішенню наступні пи­тання: по-перше, з якого моменту нормативно-правовий акт набрав чинності; по-друге, на які відносини він поширюється і чи підпада­ють під його регулювання відносини, що виникли раніше і регулюва­лися актом цивільного законодавства, котрий втратив чинність; чіо-третє, з якого саме моменту попередній нормативно-правовий акт втратив чинність.

Враховуючи суспільну важливість законодавчого вирішення пи­тання щодо дії закону та інших нормативно-правових актів у часі, Конституція (ст, 58) закріпила один з найважливіших загальновизна­них принципів сучасного права: закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони розраховані тільки на майбутнє і не поширюються на відносини, які виникли до набрання цими актами чинності, за винятком передбачених ч. 1 ст. 58 Конституції України випадків, коли нормативно-правовим актом по­м'якшується або скасовується відповідальність особи.

Закріплення принципу незворотності дії актів цивільного законо­давства у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності су­спільних відносин, у тому числі відносин між державою і людиною. Це породжує впевненість кожного, що його існуюче становище не буде погіршене законом або іншим нормативно-правовим актом, який буде виданий пізніше.

Фактично відтворюючи закріплену на конституційному рівні ідею щодо неприпустимості зворотної дії нормативно-правових актів у ча­сі, ЦК переносить її у площину приватно-правової сфери. У відповід­ності зі ст. 5 ЦК акти цивільного законодавства регулюють відно­сини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного Законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він по­м'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо ж цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законо­вства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Зазвичай, дія актів цивільного законодавства у часі не обмежуєть­ся, якщо у самому акті не визначено інше або природа відповідного иормативно-правового акта не припускає його дію протягом певного часу. Зокрема, коли Фонд державного майна України (далі - ФДМУ) имдає нормативно-правові акти, спрямовані на реалізацію програми приватизації об'єктів державної власності на поточний рік, вони діють протягом року.

Як правило, акт цивільного законодавства діє до дня його відміни у встановленому законом порядку. Можлива також ситуація, коли з прийняттям нового закону ті, що були прийняті раніше, закони збе­рігають чинність у частині, яка не суперечить новому законові.

Деколи встановлюються правила, відповідно до яких регулюються цідносини, що виникли до набрання чинності новим законом і до яких може застосовуватися новий закон.

Наприклад, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК передбачається можливість його застосування до цивільних від-носин, які виникли до набрання ним чинності, але продовжують існу-вати й після 1 січня 2004 р. Правила Книги шостої ЦК застосовуються Іикож до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята жодним із спадкоємців до набрання чинності ЦК. До позовів про визнання оспо-|ІюІІаного правочину недійсним і про застосування наслідків недійс-иості нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до І січня 2004 р., застосовується позовна давність, встановлена для від­повідних позовів законодавством, що діяло раніше. Правила про на-вувальну давність, передбачені ст. 344 ЦК, поширюються також на «ччіадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чінності ЦК. Що стосується договорів, укладених до 1 січня 2004 р., які і продовжують діяти після набрання чинності ЦК, то до них положення останнього застосовуються лише щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів і незалежно від дати їх укладення. Правила ЦК про відповідальність за порушення договору застосовуються у цих випадках, коли відповідні порушення допущені після набрання чинності ЦК, крім випадків, коли у догово-рах укладених до 1 січня 2004 р., була встановлена інша відповідаль­ність за такі порушення.

Дія акта цивільного законодавства у просторі - це визначення територіальних меж застосування його положень для регулювання відносин, які виникають і розвиваються на певній території. При виз-наченні територіальних меж дії актів цивільного законодавства слід виходити з принципу одноманітності регулювання цивільних відно-син на всій території України (ч. 6 ст.4 ЦК). Залежно від виду та характеру того чи іншого акта цивільного законодавства дія останнього може поширюватися не на всю територію України. Зокрема, дія Зако­ну від 15 січня 1999 р. «Про статус столиці України - місто-герой Київ»1 не поширюється за межі м. Києва. У відповідності з ч. 2 ст. 136 Конституції Верховна Рада АРК у межах своїх повноважень приймає рішення і постанови, які є обов'язковими до виконання лише на тери­торії автономії. Органи місцевого самоврядування у межах своїх пов­новажень, визначених законом (ч. 1 ст. 144 Конституції, Закон «Про місцеве самоврядування в Україні»)2, приймають рішення, які є обо­в'язковими до виконання на відповідній території. 3 дісю у просторі пов'язується також і встановлення умов вико­нання деяких цивільно-правових договорів. Наприклад, відповідно до %. 1 ст. 1012 ЦК договір комісії може бути укладений з визначенням %бо без визначення території його виконання. У відповідності з ч. 2 ^ст. 1116 ЦК договором комерційної концесії може бути передбачено використання предмета договору із зазначенням або без зазначення %ериторії використання щодо певної сфери цивільного обороту. ' Дія нормативио-правового акта цивільного законодавства за колом осіб - це поширення його дії на певних суб'єктів права. Нор­мативно-правові акти цивільного законодавства поділяється на нор-"мативно-правові акти загальної дії і нормативно-правові акти спеці-"альної дії. За загальним правилом акти цивільного законодавства по-%шрюються на всіх осіб, до яких належать фізичні та юридичні осо-*би, держава Україна, АРК, територіальні громади.

Іноді дія нормативно-правових актів спрямовано поширюється ли-'ше на певне коло осіб (наприклад, Закон «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні»3 стосується прав тільки молодих сімей та молодих громадян одержувати за рахунок бюджет­них коштів пільгові довгострокові державні кредити на будівництво і придбання житлових будинків та квартир, на оплату вступних пано­тах внесків при вступі до молодіжних житлових комплексів, житлово-'•будівельних кооперативів; Закон «Про відновлення платоспроможно­сті боржника або визнання його банкрутом»4 розповсюджується лише на суб'єктів підприємницької діяльності).