§ 2. Поняття та ознаки юридичної особи

Згідно зі ст. 80 ЦК юридична особа—організація, створена шляхом об'єднання осіб та/або майна, яка наділяється цивільною правоздат­ністю і дієздатністю, тобто може від свого імені набувати майнові та особисті немайнові права і нести цивільні обов'язки, бути позивачем та відповідачем у суді.

Відомо, що поняття - цілісна сукупність суджень, ядром якої є су­дження про найбільш загальні і одночасно суттєві ознаки, що відріз-.няють досліджуваний об'єкт3. Безумовно, дефініція не може охопити предмет всебічно і з вичерпною повнотою. Вона лише стисло харак­теризує сутність предмета, встановлюючи його чіткі межі. Спробу­ємо проаналізувати легальне визначення поняття юридичної особи з тим, щоб виявити її суттєві ознаки. До речі, з цього питання у науці цивільного права завжди існували різні точки зору і точилися супе­речки1. Тривають вони й сьогодні2.

Виходячи з легального визначення, слід дійти висновку, що юри­дична форма, у якій можуть створюватися й існувати юридичні осо­би, не змінилась. Незалежно від того, про які з них йдеться - приват­ного чи публічного права, підприємницькі або непідприємницькі, всі вони створюються у такій юридичній формі як організація.

Термін «організація», що тут використовується, має двоєдине зна­чення. По - перше, це певним чином сформована структура, яка може створюватися об'єднанням осіб, капіталів, рішенням відповідних ор­ганів управління з певною метою - стати учасником цивільного обо­роту. При цьому організація, яка об'єднує окремі особи в єдину гру­пу, необхідна, бо без цього неможливий її виступ зовні як єдності. Не має значення, чим це об'єднання досягається, які зв'язки складаються й існують між окремими його членами. З цього приводу ще Б. Єлья-шевич вказував: незалежно від того - буде це політична організація, яка зросте на ґрунті публічного права, чи будь-яка єдність приватних осіб, що переслідують загальну культурну або іншу мету, чи створена товариським договором промислова асоціація - організації достат­ньо, щоб створити підґрунтя для наділення даної групи правами юри­дичної особи3. По-друге, даним терміном підкреслюється, що струк­тура певним чином внутрішньо організована. Те, що розрізняє види організацій, а також організаційно-правові форми, у яких можуть Існувати ті чи інші юридичні особи, визначає потім спосіб їх внутріш­нього устрою.

Таким чином, організаційна єдність - необхідна умова, що дас можливість волю засновників перетворити у волю юридичної особи, яка виступає як єдине ціле, а надалі знаходить свій вираз у чіткій внутрішній структурі, у конкретному підпорядкуванні органів управ­ління, в регламентації відносин між структурними підрозділами.

Але це не просто організація, а організація, яка визнана юридич-йою особою державою. Таким чином, характерною для юридичних осіб ознакою стає публічність їх виникнення і припинення. Саме ця ознака дозволяє відокремити організацію - юридичну особу від організації, що не має статусу такої.

Хоча в легальному визначенні юридичної особи і не вказується на таку ознаку, як відокремленість майна, дефініція містить ознаки, що характеризують шлях виникнення юридичної особи — об'єднання осіб та майна або об'єднання (виділення) тільки майна. Тобто і у пер­шому, і у другому випадках йдеться про обов'язковість відокремлен­ня майна для створення нового суб'єкта права, хоча воно може відбу­ватися одночасно з об'єднанням осіб (фізичних, юридичних тощо). До цього ж відповідно до ст. 318 ЦК юридичні особи є суб'єктами права власності.

І Зміна правового режиму майна приватних юридичних осіб обу­мовлена переходом до ринкової економіки, що запровадило й інший підхід до вирішення питання про їх правоздатність. Юридичні особи приватного права мають загальну (універсальну) правоздатність (ч. 1 ст. 91 ЦК), а це означає, що вони повинні бути власниками май­на1. Таким чином, майнова відокремленість - одна із суттєвих ознак юридичної особи. Наявність відокремленого майна означає, що майно юридичної особи відокремлено від майна власників, які ство­рили цю організацію, від держави, від інших суб'єктів цивільного права. Практичне значення майнової відокремленості юридичної особи полягає у наступному: по-перше, юридична особаста є суб'єк­том права, що дозволяє їй виступати у цивільному обороті; по-друге, це тягне за собою розподіл відповідальності засновників і юридичної особи за своїми зобов'язаннями.

Однією з ознак юридичної особи є й ознака її самостійної відпо­відальності. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями належним їй на праві власності (закріпленим за нею) майном, якщо інше не встановлене законодавством. Учасник (засновник) юридич­ної особи не відповідає за зобов'язаннями останньої, а юридична осо­ба не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника). Між тим особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов 'язаннями, що виникли до її державної реєстрації. Юри­дична особа буде відповідати за зобов'язаннями її учасників (заснов- Ітиків), що пов'язані з її створенням, тільки у разі наступного схва­ лення їх дій відповідним органом юридичної особи (ст. 96 ЦК).

Однією з ознак юридичної особи є її виступ у цивільному обороті від свого імені, що означає можливість саме для конкретної організації набувати і здійснювати цивільні права та нести цивільні обовязки, а також виступати позивачем і відповідачем у суді. Але межі виступу в цивільному обороті залежать від мети створення юридич­ної особи і визначаються цілями її діяльності. Для підприємницьких юридичних осіб - це одержання прибутку з наступним його розпо­ділом між учасниками; для непідприємницьких - досягнення соціаль­них, благодійних, культурних, наукових цілей, задоволення духов­них потреб людини, захист прав та законних інтересів тощо. Мета діяльності непідприємницької юридичної особи повинна бути вказа­на в її установчому документі.

Незалежно від того, що деякі з вказаних ознак не знайшли закріп­лення у легальному визначенні, визнати організацію юридичною осо­бою можливо лише при наявності сукупності вказаних ознак. Таким чином, ознаки юридичної особи - це імперативні вимоги до орга­нізації, дотримання яких дозволяє останній стати суб'єктом ци­вільних правовідносин.

Виходячи з наведеного вище, юридична особа - організація, що визнається державою як суб'єкт права, виступає у цивільному обороті від власного імені, має відокремлене майно, яке нале­жить їй залежно від виду (приватна чи публічна) на праві власно­сті або на іншому речовому праві, несе самостійну відповідаль­ність за своїми зобов'язаннями.