Глава XV

Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищого за підлеглістю органу або прокурора.

(Стаття 233 із змінами, внесеними згідно з Указами HBPNs 46І7-09 від 24.01.83, № 6237-10 від 21.12.83, № 5938-11 від 27.05.88; Законами № 871-12 від 20.03.91, № 2134-12 від 18.02.92; № 2620-111 від 11.07.2001)

1.  Працівники можуть звертатися до суду з питань про звільнення у місячний строк з дня вручення наказу про звільнення, а якщо наказ не вручено, — з дня видачі трудової книжки із записом про підстави припинення трудового договору, або з дня, коли працівник відмовився від отримання наказу про звільнення чи трудової книжки.

2.  Безпосередньо до суду за розглядом інших трудових спорів, крім спорів про стягнення належної заробітної плати, працівники можуть звертатися у тримісячний строк з дня, коли вони дізналися чи мали дізнатися про порушення свого права.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (частина друга коментованої статті).

3.  Суддя не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з мотивів пропуску строку на пред'явлення позову.

Визнавши причини пропуску строку позовної давності поважними, суд поновлює цей строк.

Якщо суд, всебічно дослідивши матеріали справи, встановить, що строк для звернення з позовом пропущено без поважних причин, він відмовляє у позові.

Пропуск без поважних причин тримісячного строку звернення до суду є самостійною підставою для відмови в позові, однак якщо суд встановить, що позов є необгрунтованим, він відмовляє в його задоволенні саме з цих підстав (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 p.).

4.  Законодавство не передбачає переліку підстав, що дають право суду поновити строк звернення з позовом. Це питання вирішується у кожному окремому випадку з урахуванням усіх тих причин, які призвели до несвоєчасного звернення за захистом трудового права.

5.  У справах про стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, перебіг строку

Індивідуальні трудові спори

691

звернення власника або уповноваженого ним органу безпосередньо до суду обчислюється з дня, наступного за днем виявлення заподіяної працівником шкоди.

6. Із змісту коментованої статті випливає, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вручити звільненому працівникові копію наказу про звільнення без будь-яких запитів і незалежно від вимоги самого працівника. Дата вручення працівникові копії наказу має бути зазначена на цьому документі і засвідчена власником.

Стаття 234. Поновлення судом строків, пропущених з поважних причин У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний (міський) суд може поновити ці строки.

(Стаття 234 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР № 3866-08 від 05.06.75, № 5938-11 від 27.05.88)

1. Встановлені статтями 228 і 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причину пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Передбачений ст. 233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Розглядаючи трудові спори після їх попереднього розгляду в комісії з трудових спорів, суд з'ясовує і обговорює дотримання і причини пропуску як десятиденного строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, так і тримісячного строку звернення до комісії з трудових спорів (ст. 225 КЗпП), якщо комісією він не був поновлений.

Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Коли пропущений десятиденний строк не буде поновлено, заява відповідно до ст. 85 ЦП К України і ст. 228 КЗпП залишається без розгляду.

Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку в позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'я-

692