Глава IX

16. Законодавство про працю передбачає обставини, які виключають матеріальну відповідальність працівника (шкода була завдана діями працівника, які загалом підпадають під ознаки трудового правопорушення, однак були вчинені в результаті нормального виробничо-господарського ризику, крайньої необхідності).

Відповідно до частини четвертої ст. 130 КЗпП не допускається покладення на працівника відповідальності за таку шкоду, яка може бути віднесена до категорії нормального виробничо-господарського ризику. Категорія нормального виробничо-господарського ризику не має законодавчого закріплення. Виробничий ризик передбачає розумну господарську діяльність, яка допускає можливість отримання результатів, які покривають повністю або частково понесені підприємством витрати. Виробничо-господарський ризик може виникати при розробці та освоєнні нових технологій, обладнання, машин і т. ін.

Виробничий ризик вважається виправданим у випадку дотримання наступних умов:

— діяння працівника були правомірні;

— поставлена мета не може бути досягнутою за допомогою інших засобів, які не пов'язані з виробничо-господарським ризиком;

— ризик відповідає завданням, заради яких він здійснюється;

— працівник, який допустив ризик, застосував всі можливі заходи для попередження шкоди;

—  об'єктом ризику стали матеріальні блага, а не життя та здоров'я людей;

— ризикував працівник, який має необхідну професійну підготовку.

17.  Положення законодавства про працю не містить тлумачення категорії крайньої необхідності за трудовим правом. Очевидно, її потрібно визначати за принципами загальної теорії правопорушень з урахуванням, що саме такий підхід є в чинному Кримінальному кодексі України та Кодексі про адміністративні правопорушення.

Крайньою необхідністю визнається випадок, коли для усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров'ю людей, майну інших власників, працівник заподіює шкоду майну, яке надане йому власником або уповноваженим власником органом для здійс-

Гарантії при покладенні на працівників відповідальності за шкоду

463

нення трудової функції (наприклад, водій автомашини вчиняє аварію, щоб запобігти наїзду на перехожого, який несподівано вибіг на дорогу). За заподіяну шкоду в стані крайньої необхідності матеріальна відповідальність на працівника не покладається, такі дії визнаються правомірними. На відміну від матеріальної відповідальності цивільна майнова шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути відшкодована особою, яка заподіяла шкоду, або власником чи уповноваженим ним органом, які поставили працівника в стан крайньої необхідності (ст. 445 ЦК України).

18. До працівника не застосовуються заходи матеріальної відповідальності за шкоду, яка виникла в результаті виконання наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу. Відповідальність за таку шкоду покладається на особу, яка видала наказ (розпорядження). Разом з тим працівник, який заподіяв шкоду внаслідок виконання завідомо неправомірного наказу або розпорядження власника чи уповноваженого ним органу, відповідає на загальних засадах разом з особою, яка видала такий наказ (розпорядження). Працівник також зобов'язаний повністю або частково відшкодувати заподіяну підприємству шкоду.

19.  Частина п'ята статті 130 КЗпП надає право працівнику добровільно відшкодувати шкоду, завдану власнику, повністю або частково.

Відшкодування шкоди здійснюється за згодою власника шляхом:

—  внесення відповідних грошових сум;

— або передачею власнику рівноцінного майна;

— або усуненням пошкодження.

На добровільне відшкодування шляхом внесення грошових сум згода власника не потрібна.

В законодавстві немає заборони щодо можливості добровільного відшкодування шкоди з поступовою виплатою платежів. Працівник може дати письмове зобов'язання відшкодувати шкоду протягом визначеного терміну, з зазначенням періодичності внесення платежів. Виконання зобов'язання в цьому разі потребує згоди власника або уповноваженого ним органу.

20.  Усунення пошкодження майна як спосіб відшкодування здійснюється працівником у вільний від основної роботи час.

464