- •Нуклеїнові кислоти Вступна частина
- •Тема 1. Особливості первинної структури нуклеїнових кислот
- •Початок історії вивчення природи генетичного матеріалу
- •Хімічна природа азотистих основ та нуклеозидів
- •Властивості азотистих основ
- •Енергетичні параметри спарювання азотистих основ
- •Параметри конформацій основ та пар основ
- •Конформації площин пентоз
- •Конформації глікозидного зв’язку
- •Модифікації основ нк
- •Тема 2. Особливості форм вторинної структури нуклеїнових кислот Історія з’ясування вторинної структури днк
- •Торсійні кути та гнучкість кістяку нк
- •Основні параметри хеліксу днк
- •Вплив морфологічних параметрів пар основ на планарність останніх
- •Класичні форми вторинної структури днк
- •Особливості поліморфізму неканонічних форм вторинної структури ниток днк
- •Варіанти зігнутості днк
- •Фізико-хімічні властивості днк
- •Тема 3. Вищі форми структури днк. Будова хроматину Методи конденсації днк in vitro
- •Вищі форми структури днк бактеріофагів та бактерій
- •Конденсація днк у хроматині еукаріотичних організмів
- •Тема 4. Особливості будови молекул рнк. Види рнк Загальні відомості про функціональну активність рнк
- •Основи структури дуплексних рнк
- •Особливості будови тРнк
- •Рибозими – ферменти на основі рнк
- •Рибосвітчі – молекулярні перемикачі
- •Рибосоми та рибосомальні рнк
- •Взаємодія рнк з антибіотиками
- •Спеціальні регіони будови рнк та їх роль у взаємодії рнк з білками
- •Тема 5. Особливості взаємодії днк з білками
- •Класифікація білків, що приєднуються до днк та види зчитування послідовностей цими білками
- •Основні білкові сайти розпізнавання днк
- •Особливості прямих контактів днк з білками
- •Велика борозенка днк та α-хелікс білку як розпізнавальні елементи
- •Домени «цинкових пальців» у складі білку, як розпізнавальні елементи
- •Інші типи днк-розпізнавальних білкових структурних елементів
- •Розпізнавання днк білками у регіоні малої борозенки
- •Значення згинання днк у механізмах взаємодії з білками
- •Особливості взаємодії комплексів білок-днк з малими молекулами
- •Тема 6. Неканонічні та нестандартні форми структурної організації днк Формування неправильних пар основ
- •Потрійні хелікси днк
- •Гуанінові квадриплекси днк
- •Cполучення Холідея
- •Cтруктура днк-ензимів
- •Неприродні структури днк
- •Форми високомолекулярних днк
- •Тема 7. Принципи взаємодії днк з малими молекулами
- •Взаємодія днк з молекулами води
- •Загальні принципи розпізнавання та взаємодії днк з хімічно синтезованими речовинами та малими молекулами
- •Інтеркаляція в днк
- •Малі молекули, що нековалентно приєднуються до борозенок в днк
- •Малі молекули, що ковалентно приєднуються до днк
- •Тема 9. Хімічні та ензиматичні методи вивчення структури та функціональних особливостей нуклеїнових кислот Синтез та гідроліз
- •Визначення послідовності нуклеотидів днк
- •Сиквенс послідовностей рнк
- •Загальні методи визначення вторинної структури нк
- •Визначення вторинної структури рнк
- •Визначення вторинної структури рнк
- •Визначення третинної структури нк
- •Ямр, як метод вивчення структури та динаміки нк
- •Молекулярне моделювання та симуляція нк
Cполучення Холідея
Як відомо, процес гомологічної генетичної рекомбінації у своій основі має явище кросинговеру, тобто перехрещення ланцюгів з двох послідовностей ДНК гомологічних хромосом. Центральною проміжною структурою у даному процесі є розгалужений Х-подібний утвір з чотирьох поєднаних у центрі ланцюгів, який називається сполученням Холідея (слайд 18). Після утворення даної структури кожен з ланцюгів являє собою антипаралельну спарену ділянку – «руку» сполучення.
У ході визначення трьохвимірної будови даної структури було запропоновано саме Х-подібне розташування ланцюгів, які є майже паралельними один до одного, з перехрещенням лише безпосередньо у місці контакту між собою.
Кристалічну структуру сполучення Холідея було отримано майже одночасно у двох лабораторіях і було виявлено, що вона являє собою дві короткі, дуже схожі декамерні послідовності (таблиця на слайді 18). Перша з них була отримана Ортіз-Ломбардіа зі співробітниками у 1999 році (слайд 18 зверху), інша у двох варіантах була виявлена Ейхманом у 2000 році (слайд 18 нижче), обидві з зазначених послідовностей мали неправильні пари Г-А у своєму складі.
Всі три структури, які відповідають даним послідовностям, складаються з двох пар «рук» сполучення, які накладені одна на одну та формують два подовжених антипаралельних дуплекси, що мають конформацію В-ДНК (слайд 19), причому неспарені ділянки відсутні.
Саме сполучення формується за рахунок зміни конформації кістяку ДНК, особливо, у районі двох цитозинових нуклеотидів у 7 положенні на двох внутрішніх ланцюгах. Всі «руки» сполучення є право закрученими, кут між двома сусідніми «руками» на одній стороні складає менше 400. В самій середині перехрестя знаходиться послідовність 5’-АСС, яка вважається важливою для його стабілізації.
Оскільки особлива наближеність фосфатних груп одна до одної у даній структурі потребує компенсуючого катіонного заряду, тому обов’язковою є наявність йону натрію всередині сполучення, який з’єднує координаційно два атоми кисню у положенні 6 протилежних аденінових нуклеотидів. У якості стабілізуючого йону може виступати також кальцій або стронцій, як показано Торпе у 2003 році.
Cтруктура днк-ензимів
У 1994 році Брекером та Джойсом було показано, що певні послідовності ДНК можуть діяти in vitro у якості ензимів, тобто здійснювати ферментативний каталіз, наприклад, розщеплювати фосфодиефірні зв’язки. Такі послідовності відповідають структурам, що мають певне відношення до сполучень ДНК, розглянутих нами раніше, але є складнішими за будовою.
Прикладом подібної структури може слугувати залишок «10-23», що здатен каталізувати розщеплення послідовностей РНК. Він був кристалізований разом з інактивованим РНК-субстратом Новаковські у 1999 році. Така структура являла собою гібридний димер ДНК:РНК з двома РНК- та двома ДНК-ланцюгами, що сформували п’ять подвійно-хеліксних регіонів (слайд 20 зправа). Подібне сполучення утворюється взаємодією гексануклеотидної петлі з трьома стволовими регіонами, причому, як і у сполученні Холідея, всі основи мають пари та знаходяться у стекінгу.
Всі подібні ДНК-ензими мають сполучення у вигляді Х-форми та за структурою нагадують скоріше А-ДНК, можливо, через присутність РНК. Існує також комплекс зі 108 нуклеотидів, також відкритий Новаковські, такий комплекс має Х-подібну будову, але лівозакручені дуплекси (слайд 20 зліва).