25.Розвиток полемічної літератури в Україні

Окрему увагу слід приділити полемічній літературі. Ця література відображала боротьбу українського народу проти католицької експансії уніатських процесів та відстоювання автентичних традицій національної культури.

Із середовища українського міщанства , православного духовенства , дрібної шляхти ,вийшли письменники , які створили низку полемічних оповідань , спрямованих проти католицизму та уніатства.Розпочинається це явище із праці Петра Скарги, яка називалася «Про єдність церкви Божої»(1577). У цій праці обґрунтовується ідея єдиної церкви, яка повинна виникнути на основі католицької віри і яка повинна об’єднати східні народи. Саме як реакція на цю книгу виникає полемічна література. Полемічна література не є однорідною. В її розвитку можна виділити 2 етапи:

1. Консервативний ( І.Вишенський, Х.Філалет,В.Суральський, Г.Смотрицький). Характерною рисою консервативного етапу було те, що полеміка велася у риторичному ключі(викриття вад, пороків, використовується лайка, щоб висвітлити негативні сторони католицьких священиків) та висувається ідея повернення до релігійних традицій Києво-Руської культури.

2. Модерний. Тут полеміка пов’язана з критичним переосмисленням філософсько-теоретичних засад богослов’я і теології, осмислення оновних символів християнської віри, догматів, зв’язку релігії із життям народу. Менше використовуються риторичні прийоми і присутні більш теоритичні основи. (Кирило Ставровецький «Зерцало богослов’я», Касіян Сакович, Інокентій Гізель) .

Результатом дослідження є утвердження нової богословської догмати, поглиблення зв’язку православ’я із народною культурою.

Надзвичайно активним полміком був Іван Вишенський.До нас дійшло 20 його листів і послань.В них він засуджує прихильників унії і одночасно ганьбить православних священиків , шляхтичів і міщан за пристрасть до розкошів. Серед письменників , які брали участь у релігійній полеміці , був також Мелетій Смотрицький.Його твір «Тренос» написаний у формі плачу матері – православної церкви. Також визначним твором була «Палінодія , або Книга оборони» Захарії Копистенського.

26.Києво-Могилянська академія як центр освіти і науки в Україні

Виразником просвітницької культури в Україні стає Києво-Могилянська академія. 1632р. Київська братська школа завдяки зусиллям П.Могили набуває статусу колегії. У ній значно розширюється зміст та форми навчання, розширюється кількість предметів, підвищується рівень викладатського складу. Саме колегії було надано статус академії (1701р.). Також відомо, що колегіум визнавався академією польською владою вже в 1636р.

Навчання в академії тривало 13 років. Навчальний курс складався з 8 ординарних(обов’язкових) класів і більше 20 неординарних. Ординарні класи поділялись на 3 основні групи :

І – 4 граматичні класи (мови : латина, старослов’янська, давньогрецька,польська,німецька, знайомство з античною літературою)

ІІ - середні класи. Клас риторики і поетики. Загальна теорія мистецтва, а також мистецтво красномовства – риторика.

ІІІ – філософія та богослов’я. Природничі науки (математика,географія,астрономія, фізика,архітектура). Студенти здобували знання у галузі гуманітарних наук. Таких як : логіка, метафізика, теорія пізнання, етика, мовознавство,історія, психологія.

Тобто Могилянська академія була вищим навчальним закладом. Більше того, академія довго була єдиним вищим навчальним закладом у східнослов’янському культурному просторі. Діяльністю академії опікувалась українська шляхта, козацька старшина. Академії надавалась усіляка допомога. Особливу роль мала діяльність Мазепи. Щороку в академії навчалось більше 2 тис. студентів. Це були переважно діти української шляхти, козацької старшини, духовенства, заможних міщан. Нерідкими були випадки,коли до академії потрапляли і діти селян, бідної частини міського населення. Вчені : І.Гізель, Лазар Баранович, А.Радовський, Ф.Сафонович(історик), Семеон Волоцький, Єпіфаній Славинецький.

Вихованці-викладачі : Ф.Прокопович, Стефан Яворський, Георгій Кониський, Г.Сковорода, Д.Туптало.

Академія підтримувала тісні контакти з європейськими університетами, в яких її учні досить часто продовжували навчання. Багато вихованців академії переїхали до Росії і працювали там. Наприклад, важливе значення мала діяльність Є.Славинецького, який створив греко-слов’яно-латинський лексикон і закладає основу мовної реформи в Росії. Також значення мав С.Полоцький, який заснував у Москві (1687р.) слов’яно-греко-латинську академію. С.Яворський (1700р.) стає митрополитом, очолює синод, Ф.Прокопович, який стає помічником Петра І. Г.Кониський , який стає членом моськовського синоду і білоруським архієписком.

Окрім освіти активно розвивається мистецтво. В Києво-Могилянській академії отримує розвиток такий напрямок як бароко. Вихованці академії стали відомими архітекторами і співтворцями барокової архітектури, ставали відомиими письменниками і поетами, започатковуючи літературну традицію бароко.

Випускниками академії були композитори,музиканти, які закладали традицію барокової музики. Хоча бароко розвивалось не лише в академії. Цей напрямок виникає в західноєвропейській культурі кінця ХVIст. як альтернатива мистецьким напрямкам Відродження.