- •1.Методологічні проблеми визначення культура
- •2.Обсяг та зміст поняття «українська культура
- •3.Народна культура та фольклор
- •4.Джерела формування української культури
- •5.Поняття міфу та специфічні риси слов’янської міфології
- •6. Пантеон слов’янських богів
- •7. Київська Русь як соціокультурна система
- •8.Слово про закон і благодать
- •9. Запровадження християнства в Київській Русі та його значення
- •10.Візантійський канон та його вплив
- •11.Література доби Києвської Русі
- •12.Філософська думка Київської Русі
- •13.Архітектура Київської Русі
- •14.Галицько-Волинська держава як політичний і культурний наступник кр
- •15. Західні культурні впливи на Галицько-Волинське князівство
- •16.Розвиток гуманістичних та реформаційних ідей в українській культурі хv-XVI ст.
- •17.Ст. Оріховський «Напучення польському королеві Сигізмунду Августу»
- •18. Творчість і.Вишенського
- •19.Скульптура і живопис XVI ст.
- •20.Розвиток книгодрукування
- •21.Специфічні риси Відродження в Україні
- •22. Українці в освітніх закладах Зах. Європи
- •23.Діяльність Острозького культурно-освітнього осередку
- •24.Братський рух в Україні
- •25.Розвиток полемічної літератури в Україні
- •26.Києво-Могилянська академія як центр освіти і науки в Україні
- •27.Діяльність ф.Прокоповича
- •28.Загальна характеристика українського бароко
- •29.Ренесансна сутність та барокова форма літератури в Україні в 17 ст.
- •30.Значення творчості Сковороди для розвитку української культури
- •31.Вияви класицизму в Україні
- •32.Живопис в Україні 18ст.
- •33.Музична культура 18 ст.
- •34.Творчість і.Котляревського
- •35.Періодизація та загальа характеристика української культури в 19 ст
- •36.Дворянський період в розвитку української культури
- •37.Народницький період в українській культурі 19 ст.
- •38.Модерний період в українській культурі
- •39.Романтизм та його розвиток в Україні
- •40.Життя і творчість т.Г.Шевченка
- •41.Куліш , Костомаров , Шевченко як представники романтизму
- •42.Розвиток науки та освіти в Україні 19 ст.
- •43.Харківський університет та його внесок у розвиток української філософії та науки
- •44.Київський університет св.Володимира та його внесок в розвиток науки та освіти в Україні
- •45. Загальна характеристика розвитку філософсьокої думки в ку
- •46. Архітектура в Україні 19 ст.
- •47.Просвітництво в україні
- •48.Кирило-мефодіївське товариство.
- •49.Культурні товариства громада і просвіта
- •50.Розвиток театру в 19 ст
- •51.Українська література 19 століття
- •52.Українська культура 20 століття
- •53. Національно-культурне становище українців в 20-30-х роках
- •54.Стиль модерн в мистецтві.
- •55. Українізація
- •56.Розстріляне відродження
- •58.Шістдесятники
- •59.Українська культура у 80-90 роках
8.Слово про закон і благодать
«Слово про закон і благодать», Слово «О законі... і о благодаті... і похвала кагану нашему Владимиру» — визначний твір красномовства Київської Русі. Написане між 1037 — 1050, правдоподібно священиком (пізніше митрополитом) Іларіоном, це «Слово» стверджує самостійність Київської держави і церкви, заперечує повноваження Візантії щодо Києва. «Слово» підкреслює протилежність «закону» (давньої іудейської релігії) і «благодаті» (нової — християнської). «Закон» — це холод, морок і рабство, а «благодать» — тепло, осяяність і свобода. Так, колись і «земля наша» була порожня і висохла, аж доки «від краю до краю» не напоїло її євангельське джерело. Хрещення Києва — наслідок божеського піклування про Русь, це вияв, що Русь не є гірша від інших (Візантії) країн. Митрополит Іларіон трактує Закон як віру, що передувала християнству, як віру давньоєврейського народу - тобто П'ятикнижжя Мойсееве, де викладені заповіді Бога.
Центральну частину «Слова» становить похвала князю Володимирові і його предкам, бо не у невідомій країні панують вони, але у Руській, знаній і чутній у всіх чотирьох кінцях світу. Сам Володимир, з потустороннього світу, піклується своєю землею, щоб її оминули «війни і полон, голод і усяка скорбота». Твір закінчується молитвою «від усієї нашої землі», у якій є і прохання, щоб чужинці її не перемогли. Автор «Слова» не тільки представник політичних прямувань тогочасної Русі, але й талановитий письменник-промовець, що надав твору стрункої композиції, пишноти стилістичного оформлення та ритмічності вислову. «Слово» було призначене для «вибраних» слухачів. У прикінцевій частині "Слова про Закон і Благодать" містяться "Похвали" князеві Володимиру. У них Іларіон возвеличує князя за те, що той ввів християнство і цим просвітив Україну.
Виховне значення "Слова про Закон і Благодать" в тому, що цей твір пройнятий почуттям національної гордості: вперше говориться про українську землю, про яку чують і яку знають у світі. Іларіон заперечує будь-чиї намагання виправдати панування одного народу над іншим у будь-якій формі.
Справжня ціль "Слова" Іларіона не в догматики-богословському протиставленні Старого і Нового завітів, як думали деякі його дослідники. Традиційне протиставлення двох заповітів - це тільки основа, на якій будується його визначення історичної місії Русі. За висловом В. М. Істрін, це "учений трактат на захист Володимира". Іларіон прославляє Русь і її "просвітителя" Володимира. Історія Русі та її хрещення зображені Іларіоном як логічний наслідок розвитку світових подій.
До сьогодні «Слово про закон і благодать» дійшло більш ніж у 50 списках, що засвідчує його велику популярність і в час появи, і пізніше. Це один із тих великих творів, що формували духовний світ наших предків, виховували естетичні смаки й уподобання, любов до красного письменства, розвивали почуття власної гідності. В цьому полягає його надзвичайне педагогічне значення, що дає право віднести автора до вітчизняних просвітителів епохи Київської Русі. Вдаючись у другій і третій частинах твору до звеличення Русі й князя Володимира, автор суттєво відійшов від ортодоксальних поглядів, він тяжів до ідей, що відбилися в народному світогляді. Адже, за логікою християнської доктрини, яку послідовно виклав у першій частині Іларіон, язичницький період вітчизняної історії не заслуговував нічого, крім осуду.