28.Загальна характеристика українського бароко

Батьківщиною Бароко вважається Італія. Засновником вважається Джовані Лоренцо Берліні.

Барокове мистецтво виникає на хвилі контрреформації і поєднує у собі форму мистецтва Відродження із релігійним змістом.

Бароко(досл. - мушля, щось химерне,дивовиже). Для цього напрямку характерні такі риси : 1. Символічність ; 2. Декоративність; 3. Домінування ірраціонального над раціональним. 4. Домінування форми над змістом. 5. Асиметричність.

Бароко розвивається на рівні як професійного, так і народного мистецтва. Народна культура стала виразником козацтва, причому не лише старшини, а й повсякденної культури козаків.

Тому на думку Чижевського Бароко стало виразником світогляду і ментальності українського народу. Саме Бароко відобразила особливості становлення української самонаціональної культури.

Першим напрямом стає трансформація давньоруських храмів. Перебудовується Софіївський собор, Києво-Печерська лавра, Георгійська церква, Троїцький монастир(Чернігів).

В межах барокової традиції розвиток архітектури, скульптури і живопису був взаємопов’язаний. Скульптура і живопис ставали оздобренням архітектурного твору. Українська барокова архітектура поєднувала європейські традиції із традиціями народної дерев’яної архітектури. Барокова архітектура пов’язується з такими відомими архітекторами : Й.Шедель, Б.Растреллі, Б.Меретин, І.Григорович-Барський, І.Равич, С.Шалматов, І.Георгій-Пінзе.

Декілька основні напрямки розвитку архітектури Бароко :

1. Поєднання давньоруських та європейських традицій у формі трансформації, перебудови давньоруських храмів у бароковому стилі. Тобто пам’ятки, які вже існували були лише трансформовані :

- добудова головної дзвіниці та брами, перебудовується купольна система, здійснюється орнаментальне оздоблення фасадів та інтер’єру Софіївського собору (Й.Шедель);

- добудова дзвіниці, житлового комплексу з різноманітними кольорами Києво-Печерської лаври. Оздоблення куполів.

Також трансформації зазнають Троїцький та Ільїнський собори у Чернігові, собор Мґарського монастиря у Лубнах, Покровський собор у Харкові, церква Видубицького монастиря у Києві та інші.

2. Козацький собор, який мав 5-купольну конструкцію з чотирма одинаковими фасадами (щоб створити асиметрію, це давало ілюзію більшого розміру, аніж його реальні показники);

- Миколаївський собор у Ніжині;

- Георгіївський собор у Видубицькому монастирі;

- Миколаївська церква Святогірського монастиря (Донецька обл.);

Козацький собор будувались не лише професійними архітекторами, але й народними майстрами : Стефан Ковнір.

Характерною рисою козацького собору є прагнення до злиття з природою. Це виражається в орнаментальних прикрасах, які імітують рослинний світ, та в кольоровому оздобленні.

3. Проникнення європейського Бароко.

- Андріївська церква (Растреллі), вона завершувала перспективу головної вулиці Києва. Ця споруда має асиметричний характер. Церква невелика за розмірами, але високий підмурівок і система сходів створюють ефект домінування цієї споруди над іншими спорудами в Києві. Автор також здійснює інновацію в кольоровому аспекті : він використовує білий, блакитний, золотистий кольори, які створюють особливо витончений образ (ідея гармонії з небом).

Растреллі створює імператорський палац у Києві (згодом Маріїнський). Характерною рисою оздоблення є використання міфологічної символіки, статуеток-алегорій, рослинного орнаменту.

• Собор св.Юра (Бернард Меретин). Тут можна помітити поєднання західноєвропейського стилю з національними особливостями. Оздоблений собор скульптурними композиціями левів, міфологічними персонажами (Іван-Григорій Пінзель).

4. Будівництво міст. Виникає світська барокова архітектура у вигляді ратуш, палаців вельмож, шкіл, ринків. Саме Бароко принципово змінює архітектурний образ Києва,Одеси, Миколаєва, Маріуполя, Львова.

Батурин і Глухів – Розумовського. Маєток графа Завадовського на Чернігівщині.

І.Равич, Пінзель – скульптори.

Розвиток живопису – іконопис,

ктиторський потрет – зображення історичних осіб у храмах(меценати, гетьмани).

Парсунний портрет – зображення історичних осіб в ідеалізованій формі.

Виникають народні ікони (козацькі Покрови, козак Мамай – символи козацтва);

У жанрі парсунного портрету - усі гетьмани Гетьманщини.

Найвідоміші представники живопису : І.Мартус, М.Петрахнович, В.Боровковський, І.Руткович та інші.

Титорський портрет: зображення 85 історичних діячів від К.Р. до Петра І в Успенському соборі Києва.