30.Значення творчості Сковороди для розвитку української культури

Григорій Сковорода змінив основи багатьох наук в Україні. Його просвітницька діяльність сприяла відкриттю першого (в Харкові) на Україні університету. У своїх творах, які наче підсумували найвищі здобутки давньої української літератури, Сковорода оспівував красу природи України, її працьовитих людей, їх прагнення до волі і щастя, висміяв панівну верхівку за її паразитизм і знущання з народу, проголосив людину та її волю – найвищою цінністю. Сковорода розвинув ідею гуманізму, вніс в нашу літературу нові теми й образи. Його сатира підготувала ґрунт для появи політичної сатири Шевченка. Сковорода – перший з українських письменників по-новому поставився до народної творчості, розірвавши ланцюг заборон, який сковував митців. Народна мудрість стала основою в трактуванні письменником-філософом багатьох процесів суспільного життя. З творчої спадщини ГригоріяСковороди залишились збірка ліричних поезій «Сад божественних пісень», книга«Байки харківські», філософські трактати й притчі. Особливість творів Сковородиполягає в тому, що в ліричних поезіях він філософ, а у філософських працях —лірик. Ліричний герой збірки «Садбожественних пісень» — у пошуках правди, добра, щастя. Він, як і автор, великийнародолюбець, гуманіст, кличе до єднання людини з природою. Найкращим поетичнимтвором вважається вірш «Всякому місту — звичай і права», в якому Сковорода окремовиділив усіх тих, хто потребує засудження: здирники, бюрократи, пияки, розпусники,підлабузники, ледарі, пани, купці, лихварі, чиновники та юристи, які зловживаютьсвоїм становищем. Але Григорій Сковорода — не лишеталановитий поет-лірик, а й видатний байкар. Він створив ЗО прозових байок,оцінених Іваном Франком як у «десять разів глибші і краще розказані, ніж Саадієві(Сааді — великий перський поет), написані гарною, подекуди граціозною мовою».Відтворити істину й висловити критичне ставлення до суспільних явищ — таке, надумку Сковороди, .завдання й призначення байки. Значначастина байок присвячена темі «сродної праці». Кожна людина, на думку Сковороди,наділена певним даром. Треба вчитись розпізнати його. Дехто, знехтувавшиприродними задатками, вибирає для себе прибутковий фах, але цим шкодить собі йсуспільству. «Не змагай до того, що не дано від природи»,— повчав він. Саме цядумка покладена в основу байки «Бджола і Шершень».

31.Вияви класицизму в Україні

2-а половина ХІХ ст. має місце Класицизм. Це є протилежність, антипод Бароко. За змістом цей мистецький напрямок виражав раціоналістичну традицію західноєвропейського просітництва.

Засновник – Ніколя Буало, який обґрунтовує цей стиль у трактаті «Поетичне мистецтво». Для класицизму характерно :

1. використання зразків, канонів античного мистецтва;

2. домінування раціональної складової у структурі художнього образу(правильні геометричні форми в архітектурі, математичні розрахунки в музичних творах ¾ноти, ½...)

3. Чітка регламентація тем, сюжетів, зображально-виражальних засобів мистецького твору. Ефект фундаментальності, домінування спокою над рухом, низький р-нь декоративності.

Але в укр. Культурі цей напрямок майже не приживається, оскільки не відповідав потребам національного руху і не виражав емоційну складову. Класицизм розвивається представниками інших культур. В архітектурі : Вінченсо Беретті.

Елементи класицизму проникають в літературу та музику ( як винятки). Максим Березовський, Дмитро Бортнянський, Артем Ведель. Глухівська музична школа. Опери(Березовського «Демофан»). Вони привносять класицизм у жанр церковного стилю.

В Україні класицизм не зміг у силу несприятливих історичних обставин розвинутися як цілісна структурована система, переважно орієнтувався на низькі жанри (очевидно, під впливом низового бароко). Деякі тенденції класицизму знайшли свій вияв у трагікомедії «Володимир» Феофана Прокоповича, поезії Івана Некрашевича, шкільних «піїтиках» XVIII ст., поемі «Енеїда» Івана Котляревського, травестійній оді «Пісні Гараська» Петра Гулака-Артемовського, оповіданнях Григорія Квітки-Основ'яненка та ін.

Шедевром українського класицизму стає героїко-комічна поема Івана Котляревського «Енеїда» — твір бурлескний і травестійний. Поширюється також травестійна ода (І. Котляревський, П. Гулак-Артемовський) і байка (П. Білецький-Носенко, П. Писаревський, С. Рудиковський). «Низькі» класицистичні жанри превалюють і в драматургії («Москаль-чарівник» та «Наталка Полтавка» І. Котляревського, «Сватання на Гончарівці» та «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ'яненка), а в доробку Г. Квітки-Основ'яненка розвивається нетипова для літератури класицизму проза. З «високих» жанрів на зламі XVIII—XIX століть була поширена ода (І. Фальковський, І. Максимович, І. Шатович), яка створювалася з приводу урочистих дат або візитів світських і церковних можновладців.

Класицизм в Україні, на відміну від інших національних літератур, народився та існував без боротьби з бароковою літературою. У другій половині XVIII століття, коли Україна стає російською провінцією і втрачає національні літературні й культурні центри (зокрема Київську Академію), бароко зникає саме собою. Український класицизм, незважаючи на свій не вельми різноманітний прояв, знаменує собою перехід до єдиної літературної мови. Вживання народної мови вимагали існуючі в літературі українського класицизму жанри — травестія, байка, комедія, народне оповідання. Такий перехід від білінгвічного бароко (церковнослов'янська й українська мови) стає для України справжнім літературним ренесансом.

У Києві чудовим зразком класицизму є Червоний корпус Київського університету, збудований у 1837-1843 рр. за проектом В.Беретті