44.Київський університет св.Володимира та його внесок в розвиток науки та освіти в Україні

Учені й викладачі Київського університету зробили гідний внесок у розвиток науки та суспільно-політичної думки.

філософи М. О. Алданов, В. Ф. Асмус, М. О. Бердяєв, В. С. Горський, О. С. Забужко, С. Б. Кримський, М. В. Попович (з 2001 року — директор Інституту філософії НАНУ),П. В. Копнін, Г. І. Челпанов, Л. І. Шестов, В. І. Шинкарук

юристи К. О. Неволін, М. Д. Іванишев, М. Ф. Владимирський-Буданов, О. Ф. Кістяківський;

медики В. О. Бец, М. С. Скліфосовський, Ф. Г. Яновський, В. П. Образцов, М. Д. Стражеско, Й. О. Рустицький, І.Ф. Сабанєєв, К. Сапєжко, Ф. С. Цицурін.

громадські та політичні діячі: В. М. Білозерський, М. Х. Бунге, П. Б. Аксельрод,М. І. Міхновський,В. К. Винниченко, М. С. Урицький, І. І. Огієнко, В. В. Шульгин, Г. Й. Удовенко, Л. М. Кравчук,А. М. Зленко, В. М. Чорновіл,М. Н. Саакашвілі,В. С. Брюховецький, В. М. Литвин, Л. М. Черновецький, Д. В. Табачник, М. В. Томенко, В. Ф. Шевченко, А. В. Шевченко, О. Б. Рибачук, В. С. Шевченко.

історики й філологи М. О. Максимович, М. І. Костомаров, В. Б. Антонович, І. В. Лучицький, М. П. Драгоманов,М. С. Грушевський,В. М. Перетц, О. І. Білецький, А. Ю. Кримський, Є. В. Тарле, Сушицький Теоктист, О. В. Романович-Славатинський, Соломія Павличко, М. О. Чмихов, В.Т.Позняк, Б.Г.Курц;

журналісти Л.І.Ройтман, О.В.Ткаченко, Ю.В.Макаров, Ю.О.Горбань

економісти М. І. Зібер; П. П. Бідак; Є. В. Дяченко; С. В. Мочерний

математики В. П. Єрмаков, Д. О. Граве, М. М. Боголюбов, А. В. Скороход, Гнєденко Б. В., М. Й. Ядренко, А. М. Самойленко;

механіки І. І. Рахманінов, Г. К. Суслов, П. В. Воронець;

кібернетики В. М. Глушков, І. І. Ляшко

фізики М. П. Авенаріус, М. М. Боголюбов, М. М. Шіллер, Й. Й. Косоногов; А. П. Александров (з 1975 — президент АН СРСР)

хіміки С. М. Реформатський; А. К. Бабко, А. М. Голуб, А. Т. Пилипенко, А. У. Кіпріяно, Бабічев;

біохімік О. В. Палладін;

ботаніки І. Ф. Шмальгаузен, С. Г. Навашин, К. А. Пурієвич, О. В. Фомін, М. Г. Холодний;

зоологи К. Ф. Кеслер, О. О. Ковалевський, О. М. Сєверцов, О. О. Коротнєв,

геологи К. М. Феофілактов, В. М. Чирвинський, М. І. Андрусов, П. А. Тутківський;

З університетських стін вийшла ціла плеяда визначних діячів науки та культури:

композитори М. В. Лисенко, Л. М. Ревуцький, М. А. Завадський

письменники та поети М. П. Старицький, М. Т. Рильський, І.Ю.Коваленко, А. П. Свидницький, В. І. Самійленко, Я. Івашкевич, М. Зеров, М. Драй-Хмара, П. Филипович, Юрій Клен, Михайло Орест, М. О. Булгаков, Тодось Осьмачка, Віктор Петров (Домонтович), О. Є. Корнійчук, К. Г. Паустовський, О. Забужко, В. І. Положій

політолог О. В. Картунов;

історик Нарочницький Олексій Леонтійович - академік Академії наук СРСР.

У Київському університеті політична економія була представлена різними її напрямами, в основному класичним, меншою мірою — історичним, неокласичним. Університетським ученим, за винятком М.І. Зібера, були притаманні відверте неприйняття економічної теорії марксизму й соціалізму, антиобщинна позиція, захист вільного розвитку капіталізму в сільському господарстві. Університетські вчені зробили значний внесок у формування та розвиток нових для XIX ст. історико-економічних наук — історії економічних учень, економічної історії, історії фінансів тощо. У цьому контексті виділяються, насамперед, праці І.В. Вернадського, М.Х. Бунге, Г.М. Цехановецького, І.В. Лучицького, М.Ф. Довнар-Запольського та ін. Учені Київського університету розглядали історико-економічні науки як органічну складову економічної науки загалом у нерозривному зв´язку з політичною економією, статистикою та іншими конкретними економічними дисциплінами, досліджували їх взаємозв´язок та взаємовплив. Однією із значних заслуг учених Київського університету другої половини XIX — початку XX ст. є започаткування зусиллями М.Х. Бунге та Д.І. Піхна української школи маржиналізму та подальший її розвиток О.Д. Білімовичем, Є.Є. Слуцьким та ін. Визначну роль в організації, становленні та розвитку економічної теорії в Київському університеті відіграв його випускник, професор М.Х. Бунге (1823— 1895), який у свої працях досліджував важливі проблеми політичної економії, історії економічної думки, а щодо практичної діяльності як високий державний службовець є відомим реформатором, демократом і лібералом. Він підготував плеяду відомих учених-економістів і фінансистів, які згодом працювали в Київському та інших університетах України.