53. Національно-культурне становище українців в 20-30-х роках

Найбільш повного піднесення набуває вже у 20-их – 30-их ХХ ст.

Розпочинається завершальний етап укр. відродження.

Чинником відродження у 20-их – 30-их стає НЕП, яка приносить певну лібералізацію в управлінні суспільним життям. Політика українізації, яка проводиться з ініціативи радянського керівництва 1923-1933р. Як свідчить історичний досвід, українізація стала пошуком радянської влади спільної мови з вітчизняною інтелігенцією та суспільством, оскільки на перших етапах свого існування радянська влада усвідомлювала свою культурну посередність і відчувала певну міжнародну ізоляцію.

Завданнями політики українізації були перш за все популяризації радянської влади;

Впровадження ідеологічних елементів у систему освіти, науки та мистецтва.

Ця політика мала результативний характер. Результатами стали :

1. впровадження української мови у систему освіти, науки, держ. управління.

2. розвиток укр. літератури , що стало поглибленням національного відродження

Але одночасно були й інші результати :

а) освіта, наука, мистецтво переводилися на ідеологічну основу;

б) вдалося сформулювати довіру та захоплення інтелігенцією ідеями соціалізму, романтикою революції, побудови комуністичного суспільства;

в) українізація найбільшою мірою реалізувалася у сфері творчості та мистецтва.

Феномен мистецького авангарду (передовий). Цим терміном позначають один з етапів розвитку модернізму, який характеризується пошуком принципово нових мистецьких форм, створенням нової естетичної концепції, прагненням побудувати сучасне мистецтво, яке б відображало актуальні потреби суспільства.

Основними напрямками авангарду є :

а) кубізм -

б) футуризм

в) фовізм

г) сюрреалізм

ґ) спектралізм -

д) супремантизм

е) електроорганізм

Авангард потрапляє в усі галузі мистецької діяльності. Найбільш помітним це явище стає в літературі. У 20-их роках письменники, поети відображували своє захоплення романтикою революції, формуванням нового етапу суспільного життя, ідеями інтернаціоналізму тощо.

На початку 20 ст. поглиблення розвитку набуває авангардне мистецтво та модернізм в цілому. На початку 20 ст. мистецтво остаточно пориває з реалізмом, формуючи новий художній метод, який отримує назву «модернізм». Цей термін означає «сучасний», тобто це такий напрямок в мистецтві, якому різко протиставляється традиційна естетика і мистецтво сучасності. Модернізм представляє собою напрямок, для якого характерний пошук нових композиційних художньо-образних, зображально-виражальних форм, також в основу цього напрямку покладено ідея мистецького вираження суб’єктивних, екзестинційних, ірраціональних, інтуїтивних станів свідомості митця. Тобто суб’єкт стає вихідною точною модернізму. Традиційне мистецтво орієнтоване на відображення реальності.Модернізм сповідує концепцію чистого мистецтва, тобто мистецтва як діяльності, що має самодостатній характер, оскільки саме вона, на думку модерністів, і є формою пізнання світу і самопізнання. Результатом пошуків нових засобів стає виникнення багатьох напрямків, кожен з яких по-своєму реалізує основні завдання модернізму. До основних напрямків модернізму відносять: експресіонізм, імпресіонізм, символізм, футуризм, кубізм, фовізм, супрематизм, абстракціонізм. Такі напрямки як футуризм, кубізм, супрематизм спрямовані на мистецьке відображення техногенного розвитку урбанізованого світу, спрямовані на пошук принципово нових композиційних кольорових виражальних форм. Абстракціонізм, фовізм, сюрреалізм більшою мірою спрямовані на обґрунтуванні ідеї примітивізації мистецтва, його реконструкції як символу реконструкції світу. В українській культурі модернізм розвивається в усіх мистецьких напрямках: архітектура (конструктивізм), скульптура (набуває футуристичного спрямування – кубізм, кубофутуризм), живопис (представлене в усіх напрямках), театральне мистецтво («Березіль» Леся Курбаса), література (організації «Плуг», «Гарт», «Ваплліте»), кіномистецтво (Довженко).Найбільш повної реалізації модернізм набуває вже в 20-30 рр. 20 ст. , хоча розпочинається він в 10-х рр.Цей невеликий період став часом активного духовного розвитку, що характеризувався розвитком освіти, науки, мистецтва.

Виразниками літературного авангарду стали літературно-мистецькі організації, які об’єднали талановитих митців того часу.

У 1922р. – Спілка селянських письменників «Плуг». Головко, П.Панч, О.Копиленко.

1923р. – Спілка пролетарських письменників «Гарт». Еллан-Блакитний, М.Йогансен, В.Сосюра, П.Тичина...

1925(здається) – ВАПЛІТЕ. М.Хвильовий. М.Куліш, М.Бажан, Ю.Смолич, Г.Епік, М.Йогансен...

У 20-их роках також виникає об’єднання футуристів, яке очолює Семенко. Все потрібно забути з нового листка, викинути музеї на сміття, «Кобзар» на смітник. Це не просто заперечення, а усвідомлення необхідності нових форм.

Об’єднання неокласиків. М.Зеров. (Історико-філолог. ф-т), Драйхмара, М.Рильськи й, Филипович, Леонтович.

Театр. Особливого розквіту набуває театр Леся Курбаса – «Березоль». Стає центром принципово нових постановок.

Суттєво впливає на архітектуру – домінуючий напрям – конструктивізм.

Ознаками цього стилю стала функціональність, економічність, раціоналізм. Використання нових матеріалів. Київський залізничний вокзал, комплекс адмін. Споруд держпрому у Харкові [Серафімов, Фельєр, Кравець]. Київська кінофабрика [Риков].

Вагомий внесок О.Довженка, який остаточно пориває із театральними елементами у кіно; принцип рухомої камери; новий жанр – поетичне кіно.

Згортання отримало назву «Розстріляне відродження».