17. Види слідів транспортних засобів. Особливості їх виявлення та фіксації

Слідами транспортних засобів є матеріальні зміни, що стали на­слідком відображення на слідосприймаючій поверхні коліс, шин, траків, паливно-мастильних, охолоджувальних, інших речовин, різні частини і шматки автомобіля, виявлені на місці події, а також сліди вказаних елементів на перепонах, тілі та одязі потерпілих.

Сліди коліс (траків) транспортних засобів — найбільш важливі. Залежно від технічного стану автомобіля, особливостей його управління, погодних та інших умов, у момент слідоутворення ко­ліс розрізняють сліди прокочування і ковзання. Сліди прокочування коліс утворюються при їх обертанні й одночасному поступовому пе­ресуванні, коли кожний елемент рельєфу шини залишає свій індивіду­альний відбиток. Сліди ковзання коліс виникають на слідосприймаю­чій поверхні при їх пробуксовуванні або повному блокуванні під час гальмування, коли автотранспортний засіб таким чином рухається слідосприймаючою поверхнею, залишаючи «смугові» відбитки.

За механізмом утворення сліди прокочування схожі зі статич­ними слідами. В умовах, коли слідосприймаюча поверхня — грунт, відбитки рельєфу шини зазнають деформації, і це тому, що ґрунто-зачіплювачі, коли виходять зі сліду, згладжують його краї. Отже, сліди ковзання коліс утворюються від того, що при їх пробуксову

ванні чи повному блокуванні в процесі гальмування транспорту, який рухається на слідосприймаючій поверхні, залишаються «сму­гові» відбитки у формі пересмуг.

Класифікують сліди коліс автотранспорту на поверхневі й об'ємні.

Поверхневі сліди коліс автотранспорту - це сліди нашарування і відшарування, що утворюються в тому випадку, коли контактую­чі об'єкти за твердістю приблизно однакові й характеризуються довжиною і шириною. Наприклад, водій на автомашині проїхав у негоду польовим шляхом, а потім виїхав на трасу.

Об'ємні сліди коліс автотранспорту — це сліди, що утворюють­ся в процесі контактної взаємодії шин і грунту чи іншого ґрунто-подібного слідосприймаючого об'єкта через його деформацію, що характеризуються довжиною, шириною і глибиною — параметра­ми, які можуть зазнавати змін.

Сліди ходової частини транспорту — це система даних про бігову доріжку (слід протектора), колію і базу, за якими можна визначити: напрямок і режим руху (гальмування, зупинка, пробуксовування), вид і модель шини, а також відрізнити вид і модель транспорту.

Сліди ходової частини транспорту визначаються на основі замі­рів і опису в протоколі при їх огляді.

Колією є відстань між однойменними місцями слідів правого і ліво­го коліс одного транспортного засобу. Колія вантажних автомобілів фактично утворюється задніми (спареними) колесами, які частко­во або повністю розширюють параметри слідів передніх коліс та дещо змінюють їх відбитки. Тому вірогідніше передню колію — слід коліс транспорту — визначити в місцях завертань, де колія пе­редніх і задніх коліс не збігається, хоч за таких умов колія передніх коліс дещо деформується.

Руховий шлях — це частина протектора шини, що має спеціальну форму (малюнок) для кращого контакту зі шляхом (слідосприймаючою поверхнею). Параметри рухового шляху сліду коліс вимірюють у міс­цях, де відбитки протектора шини достатньо відображені, зокрема: конфігурація, локалізація, дані ґрунтозачіплювачів. Згадані показ­ники також фіксують, застосовуючи засоби криміналістичної техні­ки — фотографування, кіно-, відеозапис.

База — відстань між передньою і задньою віссю, яку можна вимі­ряти, коли транспорт не рухається або коли здійснюється його завертання із застосуванням руху назад, на основі наукових даних відповідно до встановлених норм про належність до певного транспортного засобу ширини колії, моделі й бази протектора.

Сліди, що утворюються від автотранспорту, за якими можна визначити його напрямок, класифікуються на три групи:

1) сліди протектора шини (малюнок «ялинка» — повернутий відкритою частиною в бік руху); сліди паливно-мастильних, охолоджувальних, гальмівних, інших речовин, що капають (протікають) з автомобіля під час ру­ ху; набирають загостреної форми і спрямовані вузьким кінцем у бік руху; сліди на слідосприймаючій поверхні, що утворені без упред­ метнення (матеріалізації), а внаслідок зміни навколишньої обста­ новки в процесі руху автотранспорту:

а) стебла трави мають поволоку (прим'ятину) за напрямком руху;

б) волога, «вивезена» з калюж, указує на напрямок руху;

в) тверді матеріали (цегла, камінь, метал тощо), втиснуті шинами в ґрунт, мають з боку напрямку руху невелику пустоту в заглибині;

г) частинки сипкого ґрунту розкидаються в різні боки віялом, розгорнутим у бік, протилежний напрямку руху.

Сліди транспортних засобів в основному є видимими, а тому їх виявлення здійснюється візуально і дає можливість висунути пев­ні версії і спланувати розслідування. Усі ознаки слідів транспорт­них засобів необхідно виявити, виміряти та зафіксувати, застосу­вавши метод лінійної панорами, у тому числі окремо масштабним способом, фрагменти шляху, де більш-менш чітко відбилася фор­ма протектора. Якщо слід протектора відбився на грунті так, що є об'ємним і має індивідуальні ознаки, його можна вилучити, виго­товивши гіпсову копію чи копію з полімерних матеріалів.