21. Поняття та значення криміналістичної габітології і її значення для розслідування злочинів

Криміналістична габітологія - це галузь криміналістичної техніки, що ґрунтується на засадах анатомії, антропології, біології й охоплює систему теоретичних положень про зовнішні ознаки людини, а також сукупність методів і науково-технічних засобів, що забезпечують збирання, дослідження і використання відповідних ознак для ототожнення особи. Отже, серед криміналістів нині є загальновизнаним, що габітологія вивчає сліди - ознаки зовнішньої будови людини та їх використання в процесі досудового та судового слідства. Однозначного підходу щодо використання терміна "габітологія" не існує. Криміналісти застосовують також термін "габітоскопія". Криміналістична габітоскопія - це криміналістичне вчення про ознаки зовнішнього вигляду людини, їх матеріальних та ідеальних відображень, про методику використання цих ознак при встановленні фактів, що мають значення для провадження досудового слідства в кримінальних справах про злочини та їх попередження. Як бачимо, габітоскопія вивчає криміналістичне ототожнення людини за ознаками зовнішності, є галуззю криміналістичної техніки, що охоплює вивчення, систематизацію, оцінку ознак зовнішності з метою застосування прийомів і методів ідентифікації особи. Що стосується історичного аспекту проблеми, то, наприклад, на початку 90-х років минулого століття в підручнику з криміналістики був передбачений спеціальний розділ "Криміналістичне ототожнення людини за ознаками зовнішності". Ототожнення особи за ознаками зовнішності можливе тільки тому, що кожна людина наділена від природи неповторною сукупністю ознак зовнішності, і ці ознаки притаманні тільки цій людині на відповідному етапі її розвитку. Зміни в зовнішності людини можуть трапитися з різних причин, у тому числі умисно. Людина наділена даними, що забезпечують її життєдіяльність, їх можна класифікувати за трьома видами: фізичні, біологічні, соціальні. Це означає, що людині притаманні відповідно три види слідів. Отже, на місці події людина (злочинець, потерпілий, свідок) залишає сліди, які мають інформацію про неї. Фізичні дані характеризують будову тіла людини. Біологічні дані характеризують функціональну діяльність лю дини як біологічного механізму в соціальному середовищі. Соціальні дані характеризують людину як суб'єкта правовід носин, суспільних відносин. Фізичні дані людини, у свою чергу, є двох видів: зовнішні (анатомічні) і внутрішні (структурні). Зовнішні (анатомічні) дані характеризують будову тіла людини (голови, обличчя, рук, ніг, зубів, шкіряних покривів та ін.). Внутрішні (структурні) дані характеризують зовнішню будову тканин, органів, різних виділень людського організму.

Біологічні дані людини є трьох видів: динамічні, голосові й мовні. Динамічні дані означають рухові навички, що проявляються під час руху людини, в індивідуальній каліграфії, при жестикуляції, у голосі, манері поведінки. Голос - дані людини, джерело звукових слідів. Завдяки голосу можна формувати індивідуальні комплекси ознак - ідентифікувати людину за голосом, звуковою мовою. Мова - дані людини, що є засобом спілкування з іншими. Криміналістами досліджується усна і письмова мова. Соціальні дані людини характеризують її як особу. Усі соціальні дані можна об'єднати в окремі класи: персонографічні, психофізіологічні, психічні, світосприймальні, виробничо-ділові, морально-побутові. Персонографічні дані - прізвище, ім'я, по батькові, стать, дата народження, місце народження, національність тощо. Психофізіологічні дані характеризують: стан людини - веселість, збудливість, пригніченість; тип нервової діяльності людини - сангвінік, холерик, флег матик, меланхолік; 3) фізичні вади людини - глухота, сліпота, різні каліцтва. Психічні дані є сталими душевними якостями індивіда, що набу- ваються в процесі життєдіяльності, виховання та самовиховання - відчуття, сприймання, увага, пам'ять, почуття, мовлення, уява, мислення, воля. Система психічних даних може впливати на темперамент та характер людини, її психічні якості: енергійність, рішучість, запальність, мужність, сміливість, працьовитість тощо. Світосприймальні дані характеризують духовне, ідейне обличчя людини (ідейність, принциповість, вірність). Вони дозволяють визначити: заангажованість, вподобання особи, прихільність до певних ідей, ідеології; переконання, погляди, дотримування певних принципів; стійкість і незмінність у своїх почуттях, відносинах, у виконанні обов'язків, повинності. Виробничо-ділові дані характеризують ставлення людини до праці: працездатність, ощадливість, марнотратство, безгосподарність, жадібність, користолюбство. Виробничо-ділові дані визначають властивість особи, спроможність виконувати певну діяльність, також її психічний стан і позитивні та негативні моральні риси. Виробничо-ділові дані як психологічні установки орієнтують особу до здійснення певних дій, живлять її прагнення. Морально-побутові дані характеризують людину в побуті, сім'ї, малому колективі. Це показники системи норм і принципів поведінки особи у ставленні до членів сім'ї, родини, іншої малої соціальної групи. Відповідні показники стосуються міцних зв'язків між указаними членами суспільства або навпаки. Це, зокрема, єдність цілей, міжособистісних, ідейних, ділових, організаційних стосунків, високий рівень спілкування. Згуртовуючим фактором морально-побутових даних, що характеризують особу в побуті, сім'ї, малому колективі, є мета - передбачення в її свідомості результату, на здобуття якого спрямована належна діяльність.

Ознаки і дані зовнішності є головним компонентом криміналістичної габітології, їх потрібно віднести до фізичного виду габітологічної характеристики. Зовнішній вигляд людини завжди використовувався для її розшуку і ототожнення. При цьому суб'єкти криміналістичної діяльності брали до уваги зовнішні ознаки і дані людини. Зовнішні ознаки людини поділяють на анатомічні та внутрішньоструктурні. Анатомічні ознаки людини - це природжені її особливості (розмір і розташування окремих частин тіла). Кожна група об'єктів дослідження становить підрозділкриміналістичної габітології: дактилоскопія (гр. а'акіііоз - палець), дентоскопія (лат. йепіо - зуби), дермоскопія кримінальна (лат. Легша - шкіра). Отже, криміналістична габітологія вивчає: габітоскопію - вчення про зовнішність, дактилоскопію, дентоскопію, криміналістичну дермоскопію обличчя. У процесі становлення та розвитку криміналістики як науки ознаки зовнішності людини піддавалися класифікації. Розроблялася методика опису ознак. Спеціальну термінологію для позначення ознак зовнішності вперше дослідив і запропонував французький криміналіст А. Бер-тільон. Він назвав її "словесний портрет", запропонував описувати анатомічні ознаки, характеризуючи зовнішню будову тіла, фізіологічну діяльність. У даний час у практичній діяльності ознаки "словесного портрету" використовуються як система опису свідками і потерпілими зовнішності підозрюваного у вчиненні злочину з метою його впізнання (ідентифікації) та затримання. Найбільш повну класифікацію ознак зовнішності людини зробив у 1976 р. П. П. Цвєтков. Вчений класифікував ознаки зовнішності людини на три групи: загальнофізичні - стать, вік; демографічні - тип раси, національність; анатомічні - зріст, статура, угодованість, голова, волосся, об личчя, шия, плечі, груди, спина, руки, ноги.