21. Техніко-криміналістичне дослідження документів

Як відомо, документ — це матеріальний об'єкт, в якому зафіксовано ін­формацію про факти, обставини, події, що мають значення для кримінальної справи про злочин. Документи можуть бути: пись­мовими, фото-, фоно-, кіно-, відеодокументами та ін. Письмові документи є об'єктами техніко-криміналістичних досліджень. Останнім часом окремі вчені такі дослідження називають «кримі­налістичне документознавство».

Підробка документів порушує нормальну діяльність установ, підприємств, організацій та спричиняє державі, громадськості й окремим громадянам великих збитків. Це означає, що встановлен­ня способу виготовлення документів або наявності в них частко­вих змін є доволі актуальним і потребує повсякчасного вирішення в усіх сферах суспільного життя, у тому числі при розслідуванні кримінальних та вирішенні цивільних справ.

Коло знань, що становлять сукупність відповідних проблем, утворює предмет судово-технічних досліджень документів, який

не має правового змісту. Це, наприклад, система дій щодо встанов­лення належності речовини, штрихів у документів до певної гру­пи; однорідності письмової маси, якою написані (надруковані тексти документів), установлення виробника тощо.

Отже, до предмета техніко-криміналістичного дослідження доку­ментів відносять питання, що вирішуються фахівцями. Це, зокрема:

визначення способу виготовлення документів у цілому чи їх окремих частин;

встановлення способу підроблення документа та початково­ го його змісту (з багатьох причин документ прочитати неможли­ во — текст повністю або частково заляпаний чорнилом, змитий, вилинялий, вицвів, утратив первісний, природний колір тощо);

вивчення, обстеження матеріалів, з яких виготовлено доку­ мент,— папір, тканина, полімерні маси, фарбник, клейкі речовини та ін.;

дослідження відбитків штампів, печаток з метою визначення спеціальних дій або системи дій, які дали можливість нанести їх на досліджуваний документ;

встановлення тотожності відбитків штампів та печаток (іден­ тифікація);

ідентифікація засобів, що використовуються для виготовлен­ ня документа — принтерів, друкарських машинок, касових апара­ тів тощо;

ідентифікація особи за індивідуальною каліграфією, у разі якщо частина тексту документа виконана рукописом;

визначення давності документа (абсолютної, відносної) або його окремих фрагментів.

Питання встановлення оригіналу документа або його підробки не входить до предмета дослідження техніко-криміналістичної експертизи, оскільки вони мають виключно правовий характер. Визначення першоджерела документа та його підробки вирішу­ється органами досудового слідства та судом.

Техніко-криміналістичне дослідження документів може бути проведено за постановою органів дізнання, досудового слідства, прокурора, суду, арбітражу, нотаріату, органів соціального забезпе­чення.

Документи, які підлягають техніко-криміналістичному дослі­дженню, переважно є речовими доказами. Це потребує при корис­туванні ними дотримування певних правил:

забороняється за тих чи інших обставин підшивати докумен­ ти (давні, цінні, історично важливі, рідкісні тощо);

забороняється на документах робити надписи, помітки, пе­ регинати їх або фіксувати за допомогою клейких речовин, метале­ вих чи інших матеріалів;

зберігати документи, що втратили свої попередні власти­ вості, потрібно, розмістивши їх між двома шарами прозорого ма­ теріалу на зразок файла;

зберігати документи від вологи, світла, фізичного, хімічного впливу;

брати документ потрібно так, щоб не залишити на ньому слі­ дів пальців рук, а також не пошкодити ймовірно наявних слідів;

забороняється надавати експертові документи не в тому ста­ ні й вигляді, в якому вони були вилучені;

документи мають бути вміщені в конверт (конверти), який перед цим потрібно вшити в кримінальну справу і пронумерувати, про що зазначити в реєстрі матеріалів на початку справи. Якщо документи були об'єктами злочинних дій, то при вилу­ченні їх перш за все необхідно оглянути. Кожний документ як офі­ційний діловий папір повинен мати встановлені державним стан­дартом реквізити: відтиски штампів, печаток, фотокартки, захис­ну сітку, номер, серію тощо.

Відомо, що огляд документа - слідча дія, яка полягає у вивчен­ні та дослідженні офіційних, ділових паперів з метою виявлення і фіксації тих ознак, що надають їм виразу речових доказів, які ма­ють значення для правильного вирішення кримінальної справи про злочин.

Огляд документів можна поділити

на декілька етапів. Однак традиційно склалося так, що при огляді документа виділяють два основних періоди. Перший період охоплює встановлення наяв­ності співвідношення документа і певної події. Викладена в доку­менті інформація відповідає дійсному стану речей і є правдивою. На першому етапі огляду документа можуть бути виявлені ознаки інтелектуального змісту, що свідчать про його підроблення. Дру­гий етап слідчого огляду документа характеризується виявленням ознак матеріального змісту. При цьому слідчий має використову­вати візуальні та технічні методи. При цьому важливе значення мають основа документа (папір, тканина, полімерні матеріали і т. ін.) та засоби письма — різні фарбники.

Результати огляду документа фіксуються у протоколі відповід­но до вимог чинного кримінально-процесуального законодав­ства.