Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Shpory_Kriminalistika.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
05.08.2019
Размер:
985.6 Кб
Скачать
  1. Процесуальні та криміналістичні особливості пред’явлення для впізнання

Пред'явлення для впізнання живих осіб є, з одного боку, най­більш розповсюдженим, а з іншого — найбільш складним видом даної слідчої дії. Як правило, пред'явлення для впізнання може проводитися тільки стосовно незнайомої особи особі, яка впізнає. Не можна пред'являти для впізнання людину, якщо впізнаючий з нею знайомий і впізнаний не заперечує цього. Якщо впізнаюча особа факт знайомства не визнає, пред'явлення для впізнання можливе. Також можна пред'являти для впізнання особу, стосовно якої впізнаючий заявляє про знайомство з нею, але ні прізвища, ні ім'я не знає чи називає по-іншому. Досить часто допитуваний не може описати зовнішність людини, яку запам'ятав, але при цьому впевнено заявляє, що може впізнати її. Крім зовнішності, деталь­но описуються одяг і взуття.

Кваліфікований підбір інших осіб — учасників упізнання — є надійною умовою ефективності проведення відповідної слідчої дії та дотримання законності. Ріст, вік, колір волосся, тип обличчя особи, яка підлягає впізнанню, та інших осіб тієї ж статі в кількос­ ті не менше трьох, не повинні мати різких відмінностей. І це тому, що така відмінність суттєво характеризує зовнішність (наприклад, в одного ніс довгий, з горбинкою, в іншого — кирпатий і т. ін.). Не потрібно захоплюватися максимальною схожістю осіб, що пред'являються для впізнання.

До початку впізнання впізнаючий має перебувати в окремому приміщенні, за межами видимості з місця, де буде проводитися відповідна слідча дія. Запрошувати впізнаючого необхідно тоді, коли всі учасники займуть свої місця, а особа, яка підлягає впі­знанню, займе місце на свій розсуд (про що обов'язково має бути зроблена помітка в протоколі).

Форма виклику впізнаючого до приміщення, де проводиться слідча дія, має бути продумана завчасно. Краще це зробити з допо­могою звукового сигналу чи телефонного дзвінка, зробленого в присутності всіх учасників слідчої дії. Коли впізнаючий зайшов до приміщення, слідчий, переконавшись в його особі (свідка, потер­пілого), повідомляє про кримінальну відповідальність за давання неправдивих показань, роз'яснює йому суть слідчої дії та роль впізнаючого, а потім пропонує уважно подивитися на осіб, що пред'явлені для впізнання, і сказати, чи немає серед них того, про кого дав відповідні показання. Якщо після закінчення огляду пред'явлених осіб упізнаючий вказує на конкретну особу, яку він упізнав як ту, про яку дав показання, слідчий просить назвати прикмети, за якими він її впізнав. Після цього слідчий пропонує впізнаній особі відрекомендуватися.

Якщо впізнаючий нікого не впізнав, слідча дія закінчується з відповідним записом у протоколі. Упізнаючий може впізнати пред'явлений об'єкт раптово і, навпаки,— з витратою певного ча­су. Раптове (симультанне) впізнання (від фр. зітиііапе — одночас­ний) — це одномоментна, одночасна здатність упізнаючого в про­цесі впізнання шляхом здійснення декількох логічних операцій ідентифікувати об'єкт, який підлягає впізнанню, як той, якого він за певних умов раніше бачив.

Послідовне (сукцесивне) впізнання (лат. зисеззіоп — послідов­ність) передбачає поступове переконання впізнаючого в процесі впізнання в тому, що він за певними ознаками впізнав об'єкт, який підлягає впізнанню, як той, якого за певних умов раніше бачив.

Криміналістами розроблено тактику впізнання людини за габі-тологічними ознаками, її виражальними рухами, тактику впізнан­ня за одорологічними, звуковими та шумовими ознаками. Це — спеціальні криміналістичні форми реалізації впізнання відповід­них об'єктів, але кожна з цих форм має свої особливості.

При проведенні впізнання необхідно забезпечити безпеку всіх його учасників. Недопустимі погрози, обман, приниження честі й гідності громадян. Недопустимим є застосування суб'єктом кримі­налістичної діяльності в процесі впізнання психологічного меха­нізму навіювання — незаконних доказів, сутність яких полягає в тому, що встановлення тотожності (ідентифікації) об'єкта викли­кається не в результаті логічних міркувань особи, яка впізнає, а шляхом зовнішнього провокування її свідомості (прохання, наказ, переконання, підказування тощо).

Упізнання може бути проведено поза візуальним спостережен­ням того, кого впізнають. Таке впізнання проводиться у винятко­вих випадках з метою забезпечення безпеки особи, яка впізнає, та з дотриманням вимог, передбачених ст. 175 КПК України. Особі, яка пред'являлася для впізнання, слід обов'язково повідомити про результати впізнання.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]