3. Вибір програмного забезпечення гіс

Як відомо, в ГІС виділяють чотири основні підсистеми: введення даних; зберігання; аналіз; видача даних.

Кожна підсистема може бути по-різному організована і побудована на різних програмних продуктах. Використання тих чи інших можливостей, крім усього іншого, визначається моделями даних, прийнятими і реалізованими в системі, тобто моделями, які коректно підтримуються в СУБД і підсистемі аналізу.

Розглянемо сучасні підходи до реалізації цих підсистем.

1. Підсистема введення даних.

Вихідними даними служать карти, плани, знімки. Джерелами відомостей при створенні конкретної системи можуть бути також інші зовнішні джерела, які дозволяють отримати цифрові дані.

Найчастіше такими джерелами є геоінформаційні системи, в яких необхідні дані вже є, або універсальні програми введення інформації. У цьому випадку інформація або передається через обмінні формати, або (якщо це дозволяють системи) імпортується з них у формати системи, яка створюється, або, нарешті, використовується в форматі вихідної системи без конвертації, якщо програмні засоби системи мають спеціальні модулі або драйвери, які забезпечують роботу з даними у форматах інших систем.

Наприклад, якщо робота буде здійснюватися в системі GeoMedia Professional, то необхідні дані можна:

• вводити безпосередньо в системі;

• вводити, використовуючи векторизатор, наприклад EasyTrace, із збереженням в одному з обмінних форматів, які може читати GeoMedia Professional (наприклад, формат Mid / Mif системи Maplnfo Professional);

• використовування текстових форматів, в тому числі для обміну даними з системами глобального позиціонування;

• здійснювати читання даних прямо з форматів тих систем, для яких є відповідні драйвера. Для системи GeoMedia Professional це: Arclnfo; ArcView; Framme; Maplnfo; MGE; CAD.

Іншим класом джерел даних є різні датчики, в тому числі приймачі глобального позиціонування («Глонасс» або «Навстар»).

Важливим класом систем, в яких проводиться підготовка даних для ГІС, є системи спеціалізованої обробки матеріалів дистанційного зондування, перш за все системи фотограмметричної обробки і дешифрування інформації.

Все більш популярним джерелом отримання даних стає Інтернет-Інтранет. У цьому випадку мова йде про інформаційних системах широкого користування в якості джерел інформації.

У залежності від схеми введення і поновлення даних повинне бути обране ПЗ, яке дозволяє приводити всі матеріали до узгодженого вигляду і повертати їх партнери в прийнятному для них вигляді. При цьому може вставати проблема обміну цифровими картами між різними ГІС.

Обмінними форматами даних називаються правила кодування позиційної і атрибутивної інформації поза середовища ГІС.

Перетворення даних з внутрішнього подання системи в інший формат називається експортом даних. Навпаки, введення вмісту файлу, де записані позиційна і атрибутивна інформації в деякому обмінному форматі, в яку-небудь ГІС, називається імпортом її в середу ГІС.

Почнемо з того, що переважна кількість обмінних форматів, які широко використовуваних не передають топологічні відносини між об'єктами. До таких форматів відносяться DXF (AutoCAD), MIF (Maplnfo), GEN (Arclnfo), Shape (ArcView), F1-F20V, SXF і т.д. Для нетопологічних карт ніяких проблем немає; раз вони не враховують топології, то, отже, можливостей згаданих форматів в цьому випадку цілком достатньо. До топологічних ГІС можливі два підходи:

1) використання обмінних форматів, які передають топологічні відносини (наприклад, S57-формат міжнародної гідрографічної організації);

2) імпорт з використанням нетопологічного обмінного формату і побудова топології в ГІС.

Ще одна проблема при обміні даними – це взаємодія систем, які працюють з аналогічними по суті матеріалами, наприклад топографічними картами масштабу 1:50 000, при описі яких використані різні правила цифрового опису та класифікатори.