- •1. Юриспруденція та її склад
- •2 Предмет теорії держави і права
- •3. Функції теорії держави і права
- •4. Методологія теорії держави та права
- •6. Теорії походження права
- •7. Соціальне регулювання в первісному суспільстві
- •13.Праворозуміння поняття зміст та типи
- •25.Поняття ознаки та види правових відносин
- •26.Склад правовідносин
- •27.Субєкти правовідносин:поняття та види
- •28.Обєкти правовідносин:поняття та види
- •29.Зміст правовідносин
- •30.Передумови правовідносин
- •32. Поняття та структура юридичного обов’язку
- •33. Юридичні факти їх класифікація.Фактичний склад
- •34. Поняття та структура правосвідомості
- •35.Рівні та види правосвідомості
- •64.Прогалини у праві шляхи їх подолання та усунення
- •65.Колізії правових норм та способи їх подолання
- •66.Поняття ознаки та структура правозастосовного акту.
- •67.Класифікація актів застосування права
- •68.Поняття та різновиди тлумачення права
- •69.Види тлумачення права за субєктами.
- •70.Способи прийоми тлумачення права
- •71.Види тлумачення права за обсяом.
- •72. Поняття ознаки та види правової поведінки.
- •73. Правомірне поведінка і його види
- •76. Юридичний склад правопорушення
- •77. Види правопорушень
- •78. Обєктивно протиправне діяння
- •79.Причини правопорушень та шляхи їх усунення
- •81.Поняття та ознаки юридичної відповідальності
- •84.Види юридичної відповідальності
- •85.Обставини що виключають юридичну відповідальність
- •86. Підстави звільнення від юридичної відповідальності.
- •87. Поняття, ознаки та структура правового статусу
- •89.Поняття, принципи та гарантії законності.
- •91.Співвідношення порядку та законності суспільного правопорядку та порядку.
- •92.Поняття,структура та стадії механізму правового регулювання.
- •97.Сімї правових систем
- •98. Правова система України
- •100. Правові цінності
- •101. Походження держави
- •102. Основні теорії походження держави
- •103.Похідне виникнення держави
- •105. Сучасні підходи до вивчення державви.
- •107. Основні критерії типології держав
- •108. Історичні типи держав
- •109. Поняття та види функцій держави
- •110. Форми здійснення функцій держави
- •111. Співвідношення понять"Функції держави" і "Державна політика"
- •112. Поняття та структура форми держави
- •113.Форми правління:поняття та види.
- •114.Монархія,її ознаки та різновиди.
- •115.Республіка,її ознаки та різновиди.
- •117.Форма держ. Устрою:поняття та види.
- •121.Державний режим
- •122.Поняття та ознаки державної влади.
- •124.Механізм держави: поняття,структура, принципи.
- •128.Держв політичній системі сусп.
- •129.Громадянське суспільство: поняття та ознаки.
- •130.Структура громадянського суспільства.
- •131.Принципи та механізм взаємодії громад сусп. І держави.
- •132.Сучасні теорії демократичної держави.
- •133.Поняття та ознаки демократичної держави
- •134.Становлення та розвиток концепції правової держави.
- •135. Поняття та ознаки правової держави.
- •136. Правова держава та права людини.
- •137. Cтановлення та розвиток концепції соціальної держави
- •138.Поняття та ознаки соціальної держави.
- •139. Співвідношення демократичної,соціальної,правової держави
- •140. Цивілізаційний підхід у державознавстві
- •142. Глобальні проблеми людства і держава
84.Види юридичної відповідальності
Існування різних видів правопорушень передбачає поділ юридичної відповідальності на самостійні види. Існують різні підстави для такого поділу. Залежно від суб'єктів органів, що накладають юридичну відпо-відальність, її поділяють на таку, що покладається: органами влади; виконавчими і розпорядчими органами; судовими та іншими юрисдик-ційними органами. Щодо правопорушників її поділяють на індивідуальну і колективну. Розрізняють також внутрішню державну і міжнародну юридичну відповідальність. Поширеною є класифікація юридичної відповідальності залежно від галузевої належності правової норми, що порушена. На цій підставі розрізняють: кримінально-правову; адміністра-тивну; цивільно-правову; трудову (дисциплінарну, матеріальну відпові-дальність робітників і службовців) тощо.
85.Обставини що виключають юридичну відповідальність
Будь-яке протиправне діяння, як вже зазначалося, тягне за собою юридичну відповідальність. Проте з цього загального правила є винятки, пов'язані з особливостями криміногенних суспільних відносин, коли законодавством спеціально обумовлюються такі обставини, за настанні яких відповідальність виключається. Невменяемость. Обумовлена хворобливим станом психіки або недоумством нездатність особи усвідомлювати свої дії або керувати ними в момент здійснення правопорушення. Законодавець виділяє два критерію неосудності: медичний (біологічний) і юридичний (психологічний). Медичний критерій припускає наступні розлади психічної діяльності особи: хронічна душевна хвороба; тимчасове розлад діяльності; слабоумство; інше хворобливий стан психіки. Під юридичним критерієм розуміється такий розлад психічної діяльності людини, при якому він втрачає здатність віддавати звіт у своїх діях або не здатна керувати своїми діями. Відсутність здатності віддавати звіт у своїх діях утворює інтелектуальний момент юридичного критерію.
Не підлягає покаранню також особа, яка вчинила злочин у стані осудності, але до винесення судом вироку захворіли на душевну хворобою, яка позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними.
Необхідна оборона. Вона має місце при захисті громадянином своїх прав і законних інтересів, а також прав і законних інтересів іншої особи, суспільства, держави від злочинного посягання, незалежно від можливості уникнути його або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.
Захист від нападу, не сполученого з насильством, небезпечним для життя обороняється або іншої особи, або з погрозою застосування такого насильства, є теж правомірною, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Крайня необхідність. Цей вид протиправного діяння допустимо у випадках усунення небезпеки, що загрожує інтересам держави, громадським інтересам, особі або правам даної особи чи інших громадян, якщо ця небезпека не могла бути усунута іншими засобами, а заподіяну шкода є менш значним, ніж відвернена. Дія в стані крайньої необхідності стає суспільно корисним актом тільки при дотриманні обмежувальних умов, що відносяться до небезпеки і до заходів щодо її усунення. Одна з умов крайньої необхідності - наявність небезпеки, загрожує інтересам держави, громадським інтересам, особистості. Джерелами небезпеки можуть бути стихійні сили природи, тварини, різного роду механізми, людина і ін Друга умова полягає в наявності небезпеки, яка вже почала перетворюватися на дійсність у формі заподіяння шкоди або створення реальних умов, за яких правоохоронюваним інтересам загрожує неминуча небезпека.
Заподіяння шкоди можна вважати виправданим тільки тоді, коли у людини не було іншого виходу і він міг врятувати більш цінне благо лише шляхом заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам.
малозначність правопорушення, що не представляє суспільної небезпеки. Питання про визнання діяння малозначним вирішується на основі сукупності фактичних обставин кожної конкретної справи. Тут враховується характер діяння, умови його здійснення, відсутність істотних шкідливих наслідків, незначність заподіяного збитку і т. д. Крім того, дія або бездіяльність визнається малозначним тільки в тому випадку, якщо вчинила його особа не тільки не завдало істотної шкоди громадським відносин, але й не мало наміру його заподіяти.
Казус. У силу різноманіття суспільних відносин багато хто з них важко заздалегідь передбачити і закріпити законодавчо, тому вони не підпадають під дію права. Держава охоплює правовими рамками лише ті з них, які на сьогоднішній день є найбільш важливими і актуальними, т. тобто вимагають правового вирішення.