3. Функції теорії держави і права

Функції теорії держави і права — це основні напрями її впливу на розвиток юридичної науки та юридичної прак­тики.Гносеологічна (пізнавальна) функція полягає в пізнанні правових явищ, як уже відомих,так і нових, у проникненні в глибинні проблеми їхньої сутності. Вказана функція умовно може бути розділена на «підфункції»: онтологічну (констатуючу), інтерпретаційну (пояснювальну) та евристичну (пошукову). Інакше кажучи, те­орія держави і права науково формулює державно-правові явища, пояснює їх сутні і виявляє нові закономірності їхнього розвитку.

Методологічна функція виражається у формуванні понятійного апарату та методологічного інструментарію системи юридичних наук, створенні універсальної юридичної мови, що забезпечує одноманітність у класифікації та оцінці правових явищ фахівцями різних галузей права.

Прогностична функція полягає у виробленні науково обґрунтованих прогнозів щодо перспектив і тенденцій розвитку права, правової системи, правознавства, «передбачення» того, яким якісним і кількісним змінам піддадуться існуючі політико-правові явища.

Практична (практико-орієнтуюча) функція теорії полягає в тому, що результатом пізнавальної активності повинні бути вироблені та апробовані наукою рекомендації по вдосконаленню нормотворчої, правозастосовчої, право інтерпретаційної, правоохоронної діяльності.

4. Методологія теорії держави та права

Методологія ТДП— це система підхо­дів, методів і принципів наукового вивчення державно-правових явищ.

Центральний елемент методології — метод (від грецьк. methodos — шлях дослідження, теорія, учення) — спосіб досягнення якої-небудь пізнавальної мети, вирішення кон­кретної задачі. Якщо категорія « предмет науки » вказує на те, що саме вивчає та чи інша наука, то категорія «метод науки» вказує на те, яким саме шляхом відбувається дослі­дження.

Методи теорії держави і права умовно можна розділити на чотири групи: загальні; загальнонаукові; міждисциплі­нарні; спеціальні.

Загальні(властиві кожній людині і використовуються не лише в науці): спостереження; порівняння; рахування; узагальнення; дескрипція (опис).

Загальнонаукові: діалектики; формальної логіки; системного аналізу.

Міждисциплінарні методи застосовуються в кількох близьких за предметом дослідження науках:

1.культурологічний метод. Такий підхід припускає вивчення права як невід'ємної частини соціального регулю­вання разом з мораллю, етикою, релігією, а держави — в її взаємодії з іншими соціальними інститутам.

2.Соціологічний метод полягає в дослідженні права на базі конкретних соціальних фактів.

3.Статистичний метод використовується для кількісної характеристики предмета дослідження egs відомості про кількість правопорушень.

4.Конкретно історичний допомогає вивчити специфіку конкретного державно-правового явища.

Спеціальні методи такі:

1)формально-юридичний (догматичний) метод перед­бачає дослідження юридичних фактів та юридичних тек­стів, тлумачення їх у логічній послідовності з використан­ням спеціальних юридичних термінів і конструкцій

2)порівняльно-правовий метод передбачає комплексне вивчення правової культури в зіставленні досвіду різних країн і народів, з'ясуванні традицій і новацій в розвитку державних і правових інститутів.

5. ТДП як наука та навчальна дисципліна.

ТДП– система наукових знань про об'єктивні властивості держави і права (їх внутрішню структуру і логіку розвитку); про основні та загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державно-правових явищ.

ТДП як навчальна дисципліна є фундаментальною, методологічною дисципліною в системі вищої юр. освіти має за мету підготувати юристів вищої кваліфікації, сформувати у них гуманістичне правове мислення, здатність професійно забезпечувати реалізацію, охорону і захист прав і свобод людини, виявити активність в утвердженні в Україні принципу верховенства права, у побудові демократичної, соціальної держави.