22. Інтеракціонізм. Теорія конфлікту.

На сучасному етапі розвитку суспільства потреба у глибоких крим-чних теоріях і побудовах виявляється гостро, бо злочин є одним з крайніх проявів зла і потребує осмислення як з філософії, так і юриспруденції.

До сучасних кримінологічних теорій і концепцій належать стратифікація, конфлікт культур, інтеракціонізм і стигматизація.

Концепція стратифікації з'явилася під впливом соціології, що поглиблює уявлення про структуру сучасного суспільства. Суспільство складається не тільки з класів, а й з ін соціальних груп, що створюються на різноаспектній основі (професійній, національній, віковій, ідейній, статевій). Між цими групами (стратами) існують суперечності, виникають конфлікти, що стають джерелом невдоволення, а іноді й поштовхом до поруш закону. Окремим випадком є конфлікт культур. Яскравим прикладом прояву конфлікту культур є мігранти, яким важко адаптуватися в умовах життя, що склались у корінного населення. Представник теор конфлікту культур є Т. Селлін.

Інтеракціонізм (вчення про взаємодію). Згідно з цією концепцією причини злочинності можна подати в певному схематичному вигляді. Ядром концепції є те, що злочинна поведінка — це результат взаємодії особи й середовища. Зауважимо, що радянська кримінологія свого часу значно збагатилась ідеями інтеракціоністів, насамперед щодо пояснення механізму вчинення конкретного злочину, який є наслідком зіткнення особи, що має негативні нахили, з несприятливою життєвою ситуацією.

Стигматизація (таврування) — це психологічні й соціальні наслідки оголошення людини злочинцем. У результаті засудження людини (особливо коли їй призначено покарання у вигляді позбавлення волі) їй немов би ставиться ганебне "тавро" особи другого сорту, яка є небезпечною для суспільства. Таврування виявляється в негативному ставленні оточуючих до раніше засудженого, а також у внутрішньому засвоєнні людиною ролі злочинця.

З початку 60-х років у західних країнах великого поширення дістали прикладні кримінологічні дослідження. Так, з'явилося кілька напрямів, що вивчають злочинність молоді, злочини, які вчиняються в сім'ї, організовану і "білоко-мірцеву" злочинність.

23. Соціологічні концепції пояснення злочинності: заг хар-ка.

Соціологічний напрямок у кримінології- концепція, яка при з'ясуванні причин злочинності приділяє основну увагу екзогенним факторам, а також вивченню масових соціальних явищ. Представники цього напрямку дотриму­ються дво- або тричленної класифікації причин (факторів) злочинності: інди­відуальні (стать, вік, раса та ін.); фізичні (географічне середовище, пора року, клімат та ін.); соціальні {безробіття, рівень цін на продукти, зарплата).

Соціологічний: як і за біол. підходу, воля лю­дини не визначається причиною злочинності, але на відміну від нього такою причиною вважаю­ться не біол. (антропологічні) фактори, а соціоло­гічні. Цей підхід був започаткований на підставі ідей, сформульованих критиками Ч. Ломброзо, зокрема Е. Феррі в його праці «Кримінальна соціологія» (1881).

Протидія злочинності полягає у впливі на соціол. чинники, які начебто здатні визна­чити поведінку людей поза їхньою волею, не­залежно від її стану. Отже, «винне» у злочині «со­ціальне середовище», а не злочинець.

Теорія соціал дезадаптації.

Варіанти соціальної поведінки, розроблені професором Р. Мертоном (США)

-Відхилення від норм поведінки при досягненні життєвих цілей

-Ритуальна поведінка

-Законослухняна поведінка

-Відмова від старих еволюцій­них традицій, перехід до революційної боротьби

-Заперечення мети життя, втеча від нього (алкоголізм, наркоманія самогубство)

Теорія соціальної дезорганізації (за проф. В. Стансю, Франція)

-Дегуманізація в умовах НТР

-Нудьга, алкоголізм, наркоманія

-Перенаселення

-Етнічно-психологічна несумісність

-Стандартизація умов життя

-Жадоба збагачення

-Устремління до комфорту

-Фрустрація (крах надій)

-Психологія натовпу