56. Вибіркове дослідження: валідність та репрезентативність.

Якщо об'єктів кримінологічного дослідження порівняно не­багато, то всі вони підлягають вивченню, тобто суцільному до­слідженню. Межі суцільного дослідження визначаються, як правило, темою дослідження. Якщо об'єктів, які підляга­ють дослідженню, багато, то використають вибірковий метод(вибірку). Застосовуючи цей метод, можна отримати достовірні наукові результати.

Застосування вибіркового методу передбачає обов'язкове до­тримання певних умов, основною з яких є репрезентативність вибірки (тобто вибірка повинна бути представницькою). А. Зелінський виокремлює три основні умови репрезентативності вибірки:

• здійснювати вибірку необхідно тільки з великої генераль­ної сукупності. Недоцільно здійснювати вибірку з множи­ни, що складається з менш як тисячі одиниць;

• відбирати вибіркову сукупність необхідно так, щоб кожна одиниця генеральної сукупності мала однакові шанси по­трапити до вибірки. Іншими словами, вибірка не повинна бути тенденційною, залежною від волевиявлення і нахи­лів дослідника;

• обсяг вибіркової сукупності повинен забезпечити її пред­ставницький характер (репрезентативність).

Обсяг вибірки визначають за спеціальною формулою; він за­лежить від частки ознаки, що вивчається у генеральній сукуп­ності, й заданої помилки репрезентативності.

При застосуванні випадкового способу відбору об'єкти, з яких складається генеральна сукупність, розміщуються за будь-якою випадковою ознакою, наприклад архівні кримінальні справи (500) — за початковою літерою прізвища обвинувачено­го в алфавітному порядку. Після цього у вибіркову сукупність відбирають намічену кількість справ (100 або 50) через певні проміжки, наприклад кожна п'ята або десята. В інших випадках застосовують ступеневий, типовий або серійний спосіб.

Ступеневий відбір полягає в тому, що з генеральної сукупності за жеребом або іншим схожим способом виокремлюють ланки, за допомогою дослідження яких складають думку про структуру загалом.

Типовий відбір передбачає попередній розподіл генеральної су­купності на відносно однорідні розряди, з яких потім пропор­ційно здійснюють випадкову вибірку. Наприклад, досліджу­вані архівні кримінальні справи за ст. 215 КК України доцільно поділити на частини за ознаками статі водіїв, після чого з кожної частини випадково відібрати кожну п'яту спра­ву. Серійний відбір полягає в тому, що генеральна сукупність складається з однорідних серій, що повторюються, і подана у вибірці однією серією.

Вибірковий метод фактично завжди використовують при опитуванні громадян, працівників правоохоронних органів, за­суджених, злочинців, а також при вивченні кримінальних справ з метою отримання необхідної інформації з проблем зло­чинності, оскільки практично неможливо опитати або вивчити великі групи осіб або вивчити значну кількість кримінальних справ.

57. Методика кримінологічних досліджень.

Однією з умов здійснення кримінологічного дослідження є використання сукупності методів, за допомогою яких вивча­ються конкретні проблеми злочинності.

Результатом кримінологічних досліджень повинні бути практичні висновки з певними рекомендаціями, пропо­зиціями щодо підвищення ефективності боротьби зі злочинні­стю, складання програм з попередження злочинності й удо­сконалення чинного законодавства з кримінологічних проблем.

Загальнонауковим методом, який використовують у бага­тьох науках, у тому числі й у кримінології, є діалектичний ме­тод пізнання соціальної дійсності. Крім того, для дослідження проблем злочинності кримінологія використовує й окремі (час­тинні) наукові методи.

До загальнонаукових методів кримінологічного дослідження належать методи, які використовують також в інших, у тому числі й правових, науках: логічного, історичного та порівняль­ного аналізу, системно-структурного аналізу, моделювання, статистичні, математичні та кібернетичні.

До окремих (частинних) методів кримінологічного дослід­ження належать метод суцільного або вибіркового дослідження, соціологічні методи, які використовує кримінологія (спостере­ження, опитування у вигляді анкетування або інтерв'ювання, експеримент, методи експертної оцінки, контрольної групи і документальний), а також психологічні (соціометричний, тес­тування та ін.). Особливе значення у кримінології має статис­тичний метод.

Застосування тих чи інших методів у будь-якому криміноло­гічному дослідженні зумовлюється переважно предметом, метою і завданнями конкретного кримінологічного дослідження.

Мето­дика кримінологічних досліджень — це сукупність конкрет­них прийомів, способів, засобів збирання, обробки й аналізу інформації про злочинність, її причини та умови, особу злочин­ця, заходи боротьби зі злочинністю.

У кримінологічній літературі пропонуються різноманітні класифікації методів кримінологічних досліджень. Наприклад, А. Зелінський [8] пропонує таку класифікацію методів:

• за обсягом;

• джерелами отримання інформації;

• способами обробки й аналізу кримінологічної інформації;

• дисциплінарною приналежністю.

За обсягом кримінологічне дослідження може бути суціль­ним, коли досліджується весь масив так званої генеральної су­купності, або вибірковим, коли дослідження охоплює тільки певну частину генеральної сукупності.

За джерелами отримання інформації розрізняють опитуван­ня, спостереження, вивчення документів, експеримент, екс­пертні оцінки, а також окремі психологічні та економічні ме­тоди збирання інформації.

За способами обробки й аналізу кримінологічної інформації виокремлюють такі методи кримінологічного дослідження, як статистика, типологізація (класифікація), системно-структур­ний метод, математичне моделювання й загальнонаукові мето­ди, які застосовують для опису й аналізу фактів, обґрунтування висновків та рекомендацій.

За дисциплінарною приналежністю методи кримінології (за початковим походженням) можуть бути статистичні, со­ціологічні, психологічні, математичні, кібернетичні та еконо­мічні.

Наукове дослідження у кримінології є процесом отримання нових знань про злочинність, її причини, умови, що сприяють їй, особу злочинця з метою розробки й реалізації заходів, спря­мованих на підвищення ефективності діяльності, пов'язаної з попередженням злочинних проявів.

Вирізняють три основних завдання кримінологічного до­слідження. 1 - вивченні кількісних та якісних показників злочинності (стан, рівень, структура, динамі­ка, характер, географія злочинності). 2 — вивчення при­чин злочинності. 3 - дослідженні систе­ми здійснюваних у боротьбі зі злочинністю заходів з метою встановлення ефективності діяльності правоохоронних орга­нів у сфері попередження злочинів, виправлення та ресоціалі-зації злочинців.

Наукове дослідження у кримінології виконує чотири основні функції:

• описову;

• пояснювальну;

• прогностичну;

• регулятивну.

Описова функція передбачає повну і об'єктивну фіксацію ха­рактеристик об'єктів дослідження й існуючих між ними зв'яз­ків та відносин.

Пояснювальна функція полягає в теоретичному аналізі при-чинно-наслідкових зв'язків, виявленні закономірностей виник­нення, розвитку та функціонування досліджуваних явищ зло­чинності.

Прогностична функція — це наукове прогнозування розвит­ку явищ злочинності в майбутньому, визначення тенденцій і закономірностей цього розвитку.

Регулятивна функція полягає в розробці та реалізації реко­мендацій і пропозицій щодо вдосконалення практики боротьби зі злочинністю на підставі конкретного емпіричного матеріалу, отриманого при здійсненні кримінологічного дослідження.

Об'єктами кримінологічного дослідження вважають такі, які вивчають у процесі кримінологічного дослідження: злочинність, особа злочинця, причини й умови вчинення зло­чинів, заходи, які вживають державні та громадські органи щодо запобігання злочинам.

До суб'єктів: нау­ковці й практичні працівники правоохоронних та інших орга­нів, установ і організацій, що здійснюють кримінологічні дослі­дження.

Процедура кримінологічного дослідження означає послі­довність дій дослідження або колективу дослідників, певні етапи (стадії) процесу кримінологічного вивчення проблем злочин­ності, яких необхідно дотримуватися для того, щоб якнайефек­тивніше виконати завдання дослідження і досягти його мети.

Загалом процедура кримінологічного дослідження зводиться до таких етапів (стадій):

• підготовчий — визначення і вивчення проблеми, ознайом­лення з літературними джерелами тематики, визначення наукової гіпотези і напряму дослідження;

• розробка програми (проекту) дослідження, що складаєть­ся з методологічного та процедурного розділів.

• визначення емпіричних об'єктів дослідження;

• розробка методики конкретного дослідження;

• апробація методик (пілотаж) і їх доопрацювання;

• збирання первинної інформації;

  • кількісна та логічна обробка отриманих даних;

  • інтерпретація результатів, обґрунтування висновків, ре­комендацій і пропозицій.