- •Предмет і с-ма крим-ї.Місце крим-ї в с-мі наук.
- •3. Виникнення і розвиток кримінології.
- •4. Теорія диференціального зв'язку.
- •5. Теорія стигматизації та її практичне значення.
- •6. Економічний детермінізм та його значення для пояснення злочинної поведінки. Критична кримінологія.
- •7. Латентна злочинність: поняття та методика її аналізу.
- •8. Віктимологічна концепція пояснення злочинності.
- •9. Причини і умови злочинності в Україні.
- •10. Соціальні процеси розвитку та їх роль в детермінації злочинності.
- •11. (24) Соціально- психологічні причини та умови злочинності.
- •13. Поняття особистості особи, яка вчинила злочин.
- •14. Крим-правові та соц.-демографічні ознаки осіб, що вчин злочин.
- •15. Крим-на хар-ка злочинності в Укр 1991-2010рр.
- •17. Латентна злоч-сть, її види. Способи визначення латен злоч-сті.
- •20. Біологічні концепції пояснення злочинності.
- •21. Теорія аномії та її значення для сучасного розуміння пояснення злочинності.
- •22. Інтеракціонізм. Теорія конфлікту.
- •23. Соціологічні концепції пояснення злочинності: заг хар-ка.
- •25. Коефіціент злочинності.
- •27. Функції злочинності.
- •28. Географія, екологія, топологія злочинності. Регіональні особливості злочинності в Україні.
- •29. Показники злочинності.
- •30. Сучас стан кримінології. Основні кримінологічні установи в Укр.
- •31. Злочинність як вид відхиленої поведінки. Відмінність злочинності від злочину.
- •33. Поняття та ознаки злочинності.
- •34. Поняття структури та динаміки злочинності.
- •35. Спаціалізовані суб*єкти попереджувальної д-ті.
- •36. Особливості провед опитуваня як методу крим-них досліджень.
- •37. Психологічні методи в кримінологічних дослідженнях.
- •38. Особливості механізмів умисної, імпульсивної та звичної злочинної поведінки.
- •39. Програма та етапи кримінологічного дослідження.
- •40. Кримінологічне прогнозування: пон, види, методи, завдання, ф-ї.
- •41. Основи кримінологічного планування.
- •42. Кримінологічне планування.
- •43. Поняття та класифікація заходів попередження злочинності.
- •44. Форми участі громадськості у протидії злочинності в Укр.
- •45. Кримінологічна хар-ка груп неповнолітніх злочинців.
- •46. Спеціально – кримінологічна протидія злочинності:пон і види.
- •48. Рання та ситуативна (безпосередня) профілактика злочинів.
- •49. Участь громадськості у профілактиці злочинів.
- •50. Методи кримінологічних досліджень.
- •51. Техніка кримінологічного вивчення крис справ та ін. Документів.
- •52. Типологія та класифікація осіб, що вчиняють злочин.
- •53. Віктимізація та віктимність.
- •54. Настанова та її роль у механізмі злочинної поведінки.
- •56. Вибіркове дослідження: валідність та репрезентативність.
- •57. Методика кримінологічних досліджень.
- •58.Класифікація жертв злочинів.
- •59. Інтерв'ю.
- •60. Анкетне опитування.
- •61. Мотивація злочинної поведінки.
- •63. Криміногенне значення конкретної життєвої ситації.
- •64. Структура особи, що скоїла злочин.
- •65. Морально-психологычны ознаки особистост, яка вчин злоч.
- •66. Дискусыя про співвідношення природного та соціального в особистості особи, яка вчинила злочин.
- •68. Попередження транснаціональної злочинності.
- •69. Кримінологічна хар-ка та попередження необережних злочинів.
- •71. Вивчення і попередження злочинності жінок.
- •72. Попередження загально кримінальної корисливої злочинності.
- •73. Основні міжн-прав док по боротьбі зі злочинністю.
- •74. Кримінолог хар-ка та попередження пенітенціарної злочинності.
- •76. Інтерпол та його роль у боротьбі зі злочинністю.
- •77.Транскордонні злочини: пон та попередження.
- •78. Міжнародне співробітництво у сфері протидії злочинності.
- •79. Особливості попередження злочинності у сфері обігу наркотиків.
- •81. Попередження насильства в сім'ї
- •83. Особливості попередження злочинності неповнолітніх.
- •84. Вивчення та попередження економічної злочинності.
- •85. Крим-на хар-ка рецидивної злочинності.
- •86. Попередження насильницької злочинності.
- •87. Кримінологічна характеристика групової злочинності.
- •88. Тіньова економічна д-ть: пон і напрямки протидії.
- •89. Крим-на хар-ка насильницької злочинності.
- •90. Крим-на хар-ка злочинності неповнолітніх.
- •92. Поняття кримінального професіоналізму.
- •93. Суб*єкти та заходи протидії організованій злочинності.
- •94. Прокуратура як суб'єкт попередження злочинів.
- •95. Органи внутр. Справ як суб*єкт попереджувальної д-ті.
- •97. Відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом: проблеми протидії.
- •98.Організована злочинність в Укр на сучасному етапі: крим-на х-ка.
- •99. Протидія тероризму за законодавством України.
35. Спаціалізовані суб*єкти попереджувальної д-ті.
Суб'єкти профілактики злочинів -держ органи, юр особи та фіз особи, які прямо чи опосередковано беруть участь у протидії злочинності.
Сис-ма суб:
- Органи державної влади і управління зверху донизу від ВРУ, Адміністрації ПУ і КМУ до місцевих Рад народних депутатів і райадміністрацій.
- Органи господарської і культурно-виховної діяльності: Міністерства і відомства; Адміністрація підприємств; Культурно-виховні заклади.
- Правоохоронні органи: прокуратура, суд, МВС, СБ, Держмитком, державна податкова служба, відділи юстиції.
- Громадські організації; профспілкові, ДНД, громадські пункти охорони порядку, товариські суди, ради профілактики, ради наставників.
- Трудові колективи: колективи підприємств, установ і організацій; первісні трудові колективи: (цехи, дільниці, бригади).
- Окремі громадяни: шефи; наставники; громадські вихователі; члени ДНД.
36. Особливості провед опитуваня як методу крим-них досліджень.
Опитування – одн із методів збору первинної кримынологічної інформації.
Опитування проводиться у вигляді інтерв'ювання та анкетування.
Анкетування - різновид методу опитування, який використовується для отримання відомостей про думку та настрої осіб, рівень розуміння ними проблем та їхню правосвідомість, про нахили, уподобання та антипатії тощо.
Анкетний метод - спосіб дослідження кримінологічних проблем шляхом опитування репрезентативного числа осіб або узагальнення відомостей, що втримуються, наприклад, у кримінальних справах, по спеціально розробленій письмовій анкеті й наступному узагальнюючому аналізі й оцінки зібраних даних. Анкетному опитуванню можуть бути піддані злочинці, потерпілі, співробітники правоохоронних органів, представники громадських організацій, окремих груп населення й т.д.
За допомогою анкетування можливо зокрема:
а) виявлення й вивчення причин злочинів і умов, що сприяють їхньому здійсненню, поширеності окремих видів злочинів, основних характеристик;
б) визначення ступеня поширеності окремих явищ, що негативно впливають на поводження (пияцтво, наркоманія, токсикоманія, бродяжництво, безробіття, відхилення від суспільно-корисної праці й т.п.);
в) дослідження ефективності д-ті правоохор органів, громадськості по боротьбі зі злоч-тю (опитування співробітників, компетентних осіб, насел);
г) вивчення рецидивної злочинності, ефективності мер покарання, злочинності неповнолітніх і ін.
Переваги: він дозволяє одержувати дані за такими показниками, які неможливо встановити в статистичних матеріалах і, що важливо, проводити кількаразову перевірку цих даних. Недолік: у неминучій суб'єктивності інформації, одержуваної методом анкетного опитування.
Досить рідко застосовується відомий з метод анонімного анкетування. Його використовують найчастіше для вивчення латентної злочинності й криміногенних особливостей (властивостей) особистостей.
Інтерв'ю - бесіда: один з учасників якої задає питання, ін. - на них відповідає.
При інтерв'ю відповіді даються в усній формі. У цьому криються позитивні й негативні сторони зазначеного методу. Перевагою - дозволяє за певних умов одержувати необхідну інфу швидше й нерідко повніше. Однак, з огляду на специфіку кримінологічного дослідження і його завдань, можливі найчастіше й серйозні утруднення в досягненні позитивних результатів. Щоб уникнути цих труднощів, потрібно спеціальна організаційно-психологічна підготовка до проведення усного опитування й відповідна професіоналізація осіб, що застосовують згаданий метод. Найчастіше інтерв'ювання застосовується для поглибленого вивчання особистості злочинців, потерпілих і суспільної думки. Відомі наступні різновиди інтерв'ю:
-вільне (неформальне), при якому допускається довільна зміна числа й утримування питань залежно від ходу бесіди;
-стандартизоване (формальне) за умови чіткого обмеження й формулювання конкретних питань.