42. Кримінологічне планування.

Кримінологічне планування (програмування) - це ціле­спрямований процес розробки плану, в якому на основі цілей і завдань боротьби зі злочинністю визначаються шляхи та засоби їх вирішення, нормативне, інформаційне, організаційне, ме­тодичне й ресурсне його забезпечення на визначений період часу.

Програми розробляються на стратегічному рівні управління боротьби зі злочинністю. Вони передбачають мету та завдання на порівняно тривалий період, їхні пріоритети та зв'язок з іншою метою спеціального управління, систему суб'єктів і засобів боротьби зі злочинністю, ресурси, котрі може виділити суспіль­ство, та ін.

Плани деталізують програми за завданнями, напрямками, функціями певних суб'єктів боротьби зі злочинністю, організа­цією цієї боротьби, передбачаючи конкретні заходи, порядок, послідовність, терміни виконання та відповідальних виконавців.

Базою кримінологічного планування є прогноз, дані про зло­чинність, процеси, що впливають на неї та стан боротьби зі злочинністю.

До крим-ного планування всіх рівнів ви­сувають такі основні вимоги:

• планування має бути колективним як за колом учасників складання плану, так і за колом його виконавців;

• виконавці плану повинні мати необхідні повноваження;

• намічені заходи обов'язково мають взаємоузгоджуватись і не суперечити один одному;

• заходи слід планувати, зважаючи на конкретну ситуацію в регіоні (відомстві), та своєчасно коригувати з огляду її змін.

43. Поняття та класифікація заходів попередження злочинності.

Запобігання злочинності можна поділити на профілактику й припинення. Профілактика є розширеною, довгостроковою системою заходів. Припинення полягає в діях, спрямованих на зупинення злочинної д-сті, що вже почалася, та на недопущення настанню злочинного результату

Залежно від масштабів виділяють:

заходи загальної профілактики, що здійснюються стосовно до всього населення держави;

заходи спеціальної профілактики, що здійснюються в межах відомства чи великих соціальних груп (мігрантів, неповнолітніх);

заходи профілактики в мікрогрупах (у сім'ї);

заходи індивідуальної профілактики (до певної особи). За ознакою правового регулювання заходи профілактики поділяються на:

• правові (регулюються нормами адмін, кр, кри-проце й ін галузей права);

• неправові (регулюються мораллю, традиціями, техніч­ними нормами).

За змістом (спрямованістю та видом їхньої дії) є можливість поділити заходи профілактики всіх рівнів, масштабів та об­сягів на: соціально-економічні; організаційно-управлінські; ідеологічні; соціально-психологічні; медичні та психолого-педагогічні; технічні; правові.

44. Форми участі громадськості у протидії злочинності в Укр.

Охорона громадського порядку – це цілеспрямована діяльність, яка повинна забезпечувати дотримання встановлених правил поведінки, громадський спокій і нормальні умови життєдіяльності людини та суспільства. Громадяни України мають право на свободу об’єднання в громадські організації для здійснення і захисту своїх прав, свобод та задоволення інтересів.

Охорона громадського порядку і державного кордону є функцією державного управління, але державний апарат неспроможний забезпечити належний громадський порядок і недоторканість державних кордонів України без широкого, активного й постійного залучення до цієї діяльності широких мас населення.

Широка участь громадян в охороні громадського порядку є одним з аспектів розбудови незалежної, демократичної і правової України.

Держава, зберігаючи за собою право здійснювати законодавчу діяльність у сфері охорони громадського порядку надає громадським організаціям можливість поширити роль і внесок у цю справу.

Підтвердженням цього може бути те, що самостійні громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону створюються і діють на підставі Конституції України, Закону України “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного контролю”.

Взагалі, усі форми участі громадян в охороні громадського порядку і боротьбі зі злочинністю та іншими правопорушеннями можна поділити на два різновиди:

1)залучення громадян до роботи органів державного управління, що покликані забезпечувати охорону громадського порядку й боротьбу з правопорушеннями;

2)самостійна участь громадян в охороні громадського порядку і боротьбі зі злочинністю та іншими правопорушеннями.