- •Предмет і с-ма крим-ї.Місце крим-ї в с-мі наук.
- •3. Виникнення і розвиток кримінології.
- •4. Теорія диференціального зв'язку.
- •5. Теорія стигматизації та її практичне значення.
- •6. Економічний детермінізм та його значення для пояснення злочинної поведінки. Критична кримінологія.
- •7. Латентна злочинність: поняття та методика її аналізу.
- •8. Віктимологічна концепція пояснення злочинності.
- •9. Причини і умови злочинності в Україні.
- •10. Соціальні процеси розвитку та їх роль в детермінації злочинності.
- •11. (24) Соціально- психологічні причини та умови злочинності.
- •13. Поняття особистості особи, яка вчинила злочин.
- •14. Крим-правові та соц.-демографічні ознаки осіб, що вчин злочин.
- •15. Крим-на хар-ка злочинності в Укр 1991-2010рр.
- •17. Латентна злоч-сть, її види. Способи визначення латен злоч-сті.
- •20. Біологічні концепції пояснення злочинності.
- •21. Теорія аномії та її значення для сучасного розуміння пояснення злочинності.
- •22. Інтеракціонізм. Теорія конфлікту.
- •23. Соціологічні концепції пояснення злочинності: заг хар-ка.
- •25. Коефіціент злочинності.
- •27. Функції злочинності.
- •28. Географія, екологія, топологія злочинності. Регіональні особливості злочинності в Україні.
- •29. Показники злочинності.
- •30. Сучас стан кримінології. Основні кримінологічні установи в Укр.
- •31. Злочинність як вид відхиленої поведінки. Відмінність злочинності від злочину.
- •33. Поняття та ознаки злочинності.
- •34. Поняття структури та динаміки злочинності.
- •35. Спаціалізовані суб*єкти попереджувальної д-ті.
- •36. Особливості провед опитуваня як методу крим-них досліджень.
- •37. Психологічні методи в кримінологічних дослідженнях.
- •38. Особливості механізмів умисної, імпульсивної та звичної злочинної поведінки.
- •39. Програма та етапи кримінологічного дослідження.
- •40. Кримінологічне прогнозування: пон, види, методи, завдання, ф-ї.
- •41. Основи кримінологічного планування.
- •42. Кримінологічне планування.
- •43. Поняття та класифікація заходів попередження злочинності.
- •44. Форми участі громадськості у протидії злочинності в Укр.
- •45. Кримінологічна хар-ка груп неповнолітніх злочинців.
- •46. Спеціально – кримінологічна протидія злочинності:пон і види.
- •48. Рання та ситуативна (безпосередня) профілактика злочинів.
- •49. Участь громадськості у профілактиці злочинів.
- •50. Методи кримінологічних досліджень.
- •51. Техніка кримінологічного вивчення крис справ та ін. Документів.
- •52. Типологія та класифікація осіб, що вчиняють злочин.
- •53. Віктимізація та віктимність.
- •54. Настанова та її роль у механізмі злочинної поведінки.
- •56. Вибіркове дослідження: валідність та репрезентативність.
- •57. Методика кримінологічних досліджень.
- •58.Класифікація жертв злочинів.
- •59. Інтерв'ю.
- •60. Анкетне опитування.
- •61. Мотивація злочинної поведінки.
- •63. Криміногенне значення конкретної життєвої ситації.
- •64. Структура особи, що скоїла злочин.
- •65. Морально-психологычны ознаки особистост, яка вчин злоч.
- •66. Дискусыя про співвідношення природного та соціального в особистості особи, яка вчинила злочин.
- •68. Попередження транснаціональної злочинності.
- •69. Кримінологічна хар-ка та попередження необережних злочинів.
- •71. Вивчення і попередження злочинності жінок.
- •72. Попередження загально кримінальної корисливої злочинності.
- •73. Основні міжн-прав док по боротьбі зі злочинністю.
- •74. Кримінолог хар-ка та попередження пенітенціарної злочинності.
- •76. Інтерпол та його роль у боротьбі зі злочинністю.
- •77.Транскордонні злочини: пон та попередження.
- •78. Міжнародне співробітництво у сфері протидії злочинності.
- •79. Особливості попередження злочинності у сфері обігу наркотиків.
- •81. Попередження насильства в сім'ї
- •83. Особливості попередження злочинності неповнолітніх.
- •84. Вивчення та попередження економічної злочинності.
- •85. Крим-на хар-ка рецидивної злочинності.
- •86. Попередження насильницької злочинності.
- •87. Кримінологічна характеристика групової злочинності.
- •88. Тіньова економічна д-ть: пон і напрямки протидії.
- •89. Крим-на хар-ка насильницької злочинності.
- •90. Крим-на хар-ка злочинності неповнолітніх.
- •92. Поняття кримінального професіоналізму.
- •93. Суб*єкти та заходи протидії організованій злочинності.
- •94. Прокуратура як суб'єкт попередження злочинів.
- •95. Органи внутр. Справ як суб*єкт попереджувальної д-ті.
- •97. Відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом: проблеми протидії.
- •98.Організована злочинність в Укр на сучасному етапі: крим-на х-ка.
- •99. Протидія тероризму за законодавством України.
37. Психологічні методи в кримінологічних дослідженнях.
За доп психологічних методів, які використовують у кримінологічних дослідженнях, можна отримати розгорнуту характеристику особи злочинця, здійснити якісну й кількісну оцінку внутрішньо- та міжгрупових процесів спілкування, що важливо для класифікації та типізації злочинців.
Найпоширенішими у кримінології психологічними методами є тестування та соціометрія.
Тестування є різновидом методу опитування. Тест –це завдання, запитання й ситуації, котрі розробляє дослідник і ставить перед досліджуваною особою. Мета тестування полягає у встановленні психологічних хар-тик особи злочинця: його інтелектуальних можливостей як індивіда, творчих здібностей, схильності до ризику, самоконтролю, жорстокості, швидкості реагування в надзвичайній ситуації тощо.
При тестуванні використовуються стандартизовані питання та завдання (тести), що мають певну шкалу значень.
Види тестів: загальноособистісні для дослідження всієї системи психічних особливостей особи; особистісні для дослідження будь-якої однієї характерної риси індивіда; групові, за допомогою яких вивчається структура малих неформальних і формальних соціальних груп тощо. Тестові дослідження, що побудовані на науковій основі, дають можливість більш повно й усебічно вивчити особу злочинця і певні категорії злочинців також.
Соціометрію (соціометричне опитування). Соціометричне дослідження - це метричне вивчення емоційно-психологічних зв'язків між людьми. На думку засновника цієї методики американського вченого Дж. Морено, соціометричний метод - це система технічних засобів і процедур, які застосовують для метричного та якісного аналізу соціально-емоційних зв'язків індивіда з членами групи, в якій він працює і живе. За допомогою цього методу можна отримати відображення динаміки внутрішніх взаємин між членами групи, здійснити кількісну та якісну оцінку внутрішньо- та міжгрупових процесів спілкування, визначити симпатії та антипатії людей усередині групи, наявність лідера, угруповань, конфліктних ситуацій.
Соціометрія ґрунтується на соціометричному опитуванні-необхідному переліку (наборі) запитань, які ставлять опитуваним з метою виявлення їхніх стосунків з іншими членами групи. Отримані дані обробляють, підсумовують і зводять у соціоматриці (таблиці) чи соціограми (схеми).
У кримінології соціометрію як метод пізнання застосовують рідко, здебільшого в дослідженнях кримінологічних проблем сімейних відносин.
38. Особливості механізмів умисної, імпульсивної та звичної злочинної поведінки.
Психологічні характеристики злочинних діянь різні в залежності від того, за допомогою якого виду дій ці діяння вчиняються.
У психології зазвичай розрізняють рефлекторні, імпульсивні, інстинктивні та вольові дії. Перші два види дій (рефлекторні та імпульсивні) походять із органічних імпульсів і здійснюються незалежно від свідомого контролю. Психологи вважають, що ці види, дій не відіграють істотної ролі в поведінці людини, хоча не повинні повністю ігноруватися.
При характеристиці психології поведінки суспільного суб'єкта особлива увага повинна бути приділена імпульсивним і вольовим діям. При цьому специфічним видом дії є вольова дія, яка являє собою цілеспрямований, свідомо регульований акт, суб'єктом якого є людина. Імпульсивність — це така якість дії, коли людина, втрачаючи здатність до самоконтролю і самоаналізу, діє за спонуканням.
Теоретичні положення сучасної психології про види людських дій дозволяють вирішити питання про співвідношення соціального та біологічного в детермінантах поведінки взагалі і злочинної дії зокрема.
Виходячи з цих положень, слід підкреслити, що в психології злочинного діяння не відіграють істотної ролі нижчі рівні дій — рефлекторні та інстинктивні. Вбачати в них причину злочинного діяння суб'єкта — значить апріорно визнавати психічну неповноцінність цього суб'єкта.
Імпульсивна дія являє собою насамперед своєрідну афективну розрядку, пов'язану з афективним переживанням. У такій дії бурхливо проявляється короткочасна емоція, яка викликана тими або іншими конкретними умовами та обставинами, які в свою чергу виступають як сильні подразники.
Людина, яка вчинила злочин у стані афекту, не замислюється, над наслідками вчиненого, не оцінює мотиви, які спонукують її діяти так, а не інакше, не зважує можливості запобігання тяжких результатів цих . необдуманих дій. Більше того, тут нерідкі випадки, коли навіть через значний час після вчинення злочинної дії суб'єкт не може досить повно та чітко охарактеризувати мотиви свого злочинного вчинку.
Це пояснюється зокрема, тим, що імпульсивно-афективний стан викликає порушення свідомого контролю за процесом вибору дії. Людина ніби втрачає контроль над власними вчинками і стає слухняним знаряддям того імпульсу, який вимагає певної розрядки. Злочин, вчинений у результаті подібного стану, хар-ся як вчинений в стані сильного хвилювання.
Вольова дія може перейти в імпульсивну і, навпаки, імпульсивна — у вольову. У своїй сутності ці переходи обумовлені соціальними якостями особистості. Чим частіше у правопорушників спостерігаються дефекти волі, ослаблення внутрішньої системи соціального контролю, не сформованість здатності чітко оцінювати виникаючі спонукання та сформовану конфліктну ситуацію, тим більша вага імпульсивних дій.