85. Крим-на хар-ка рецидивної злочинності.

Рецидивна злочинність, загалом, є сукупністю злочинів, учинених рецидивістами. Термін "рецидив" розуміється в різних значеннях:

Кримо- прав рецидив - випадки вчинення повторного умисного злочину особами, що мають непогашену судимість за вчинення умис­ного злочину.

Кримінологічний рецидив - вчинення особою повторного злочину незалежно від наявності судимості після її засудження чи іншого впливу кримінально-правового характеру.

Кримінологічний рецидив ґрунтується на факті неодно­разовості вчинення злочинного діяння й охоплює злочин, учинений особами:

• зі знятою чи погашеною судимістю;

• які мають судимість;

• що відбувають кримінальні покарання;

• до яких за раніше вчинений злочин покарання не застосо­вувалося з різних причин.

Пенітенціарний рецидив — учинення нового злочину особами, котрі відбувають покарання у виді позбавлення волі, або повторне засудження особи до покарання у виді позбав­лення волі.

За кількістю раніше вчинених злочинів виділяють:

• простий (одноразовий) рецидив — учинення двох злочинів;

• складний (багаторазовий) рецидив -учинення трьох і біль­шої кількості злочинів.

За однорідністю злочинів розрізняють загальний і спеціальний рецидиви. Загальний рецидив - це повторне вчи--нення різнорідних злочинів. Спеціальний рецидив характеризується повторним учиненням однорідних або то­тожних злочинів. Серед форм спеціального рецидиву виділя­ють рецидив умисних та рецидив необережних злочинів.

86. Попередження насильницької злочинності.

Основні напрямки профілактики у сфері насиль­ницьких злочинів:

• корекція державного політичного курсу, зміна характеру реформ, приведення їх у відповідність до національних інтересів;

• ефективна боротьба з пияцтвом і наркоманією;

• своєчасність реагування на правопорушення, вчинені на ґрунті побутових конфліктів, здатних перерости в злочини;

• забезпечення ефективної охорони правопорядку в громад­ських місцях;

• посилення боротьби з розпаленнчм міжнаціональної ворожнечі;

• обмеження криміногенних упливів рецидивістів і про­фесійних злочинців на неповнолітніх та молодь;

• активізація діяльності щодо виявлення й нейтралізації антигромадських молодіжних угруповань;

• своєчасність профілактичного впливу на осіб з підвище­ним ступенем віктимно :т і;

• активізація боротьби з фактами незаконного виготовлення, збуту, збереження чи носіння холодної та вогнепальної зброї;

• забезпечення справедливої відповідальності за насиль­ницькі злочини й хуліганство на основі її диференціації та інди­відуалізації;

• протидія пропаганді жорстокості й насилля в засобах масо­вої інформації;

• розвиток системи профілактики психопатології, що про­дукує насилля.

87. Кримінологічна характеристика групової злочинності.

Особливістю групової злочинності є спільна злочинна діяльність, що об'єднує декількох осіб у злочинну групу, яка представляє собою колективного носія цієї діяльності і виступає в якості третього елемента групової злочинності. Суспільна небезпека злочину полягає в його здатності породжувати негативні для суспільства наслідки. Негативні наслідки злочину є основним, але не єдиним компонентом його суспільної небезпеки. Суспільна небезпека злочину полягає у можливості його повторюваності, а отже, у можливості настання негативних для суспільства наслідків у результаті вчинення нових злочинів.

Компонентами суспільної небезпеки групової злочинності є: 1) здатність злочинності породжувати соціально-негативні наслідки пристосувального і перетворювального характеру (шкідливий аспект); 2) прецедентний характер злочинності, що складається в можливості її подальшого існування, що тягне нові соціально-негативні наслідки пристосувального і перетворювального характеру (прецедентний аспект). Ознаки: 1) включеність у спільну діяльність кількох осіб (двох і більше); 2) наявність у цих осіб загальної, реалізованої у спільній діяльності цілі, яка стає груповий, підкоряє індивідуальні цілі кожного з учасників; 3) взаємодія учасників групи, що виражається у групових діях і складається, по-перше, з поділу функцій, що обумовлює взаємну залежність дій кожного з учасників від дій інших учасників, від їх індивідуального вкладу у спільну діяльність, по-друге, із з'єднання зусиль, що утворюється в результаті обміну інформацією та діями спілкуються учасників групи; 4) наявність загального групового продукту (наслідків) спільної діяльності, що виник у результаті взаємодії [3]. У профілактичній роботі з криміногенними групами слід умовно виділяти два етапи: - Виявлення і вивчення групи; - Надання на групу профілактичного впливу Виявлення криміногенної групи передбачає, по-перше, визначення її антигромадського характеру, по-друге, встановлення основних кількісно-якісних ознак. Група вважається криміногенної, якщо в неї входять особи, які вчинили злочини (наприклад, засуджені умовно), підлітки, які вчинили правопорушення, що тягнуть заходи адміністративного стягнення, особи з соціально відхиленою поведінкою (вживають наркотики, зловживають спиртним і т. д.). В якості джерел інформації про криміногенні групах можуть виступати: безпосереднє спостереження осіб, що займаються профілактикою за власною ініціативою або в силу професійної діяльності (батьків, родичів, педагогів, лікарів-наркологів і т. д.), інформація з правоохоронних органів, бесіди з особами, входять у ці групи або проживають на території дії груп, повідомлення від населення і т. д. Надання на групу профілактичного впливу передбачає роботу як з групою в цілому, так і з окремими її учасниками. Виділяються два основних способи профілактичного впливу на криміногенні групи: роз'єднання і переорієнтація. Роз'єднання групи полягає в її розкладанні, в тому, що ліквідується (або суттєво ускладнюється) можливість безпосереднього спілкування її учасників. Переорієнтація групи полягає в тому, що повністю, в основному або в якійсь мірі зберігається її склад, проте сама група під впливом профілактичних заходів змінює свою негативну соціальну спрямованість. Об'єктом спеціально-кримінологічного попередження групової злочинності на соціально-психологічному рівні є соціальне середовище у вигляді злочинних груп. Мета такого попередження полягає в локалізації, нейтралізації та усунення сусп небезпеки сукупного суб'єкта злочинної діяльності шляхом роз'єднання злочинної групи. У профілактичній роботі з злочинними групами можна виділити чотири етапи: - Виявлення і попереднє вивчення групи; - Постановка групи на облік; - Надання на групу профілактичного впливу; - Зняття групи з обліку Профілактика стосовно окремих учасників злочинних груп є спеціально-кримінологічних попередженням на психологічному рівні з метою нейтралізації їх суспільної небезпеки. Вона можлива в наступних формах: - Залучення учасників груп до кримінальної, адміністративної та інших видів юридичної відповідальності; - Спостереження за їх поведінкою, їх застереження про неприпустимість порушення закону; - Залучення їх до співпраці з правоохоронними органами; - Надання їм необхідної правової допомоги, допомоги в побутовому і трудовому влаштуванні, у зміні неформального оточення; - Захист їх прав і законних інтересів; - Направлення їх у необхідних випадках на примусове лікування від алкоголізму чи наркоманії; - Використання антікріміногенного потенціалу трудових колективів, сім'ї, родичів та інших близьких цим людям осіб; - Надання психіатричної допомоги учасникам груп, що мають психічні відхилення, або вжиття заходів до їх примусового лікування.