- •Предмет і с-ма крим-ї.Місце крим-ї в с-мі наук.
- •3. Виникнення і розвиток кримінології.
- •4. Теорія диференціального зв'язку.
- •5. Теорія стигматизації та її практичне значення.
- •6. Економічний детермінізм та його значення для пояснення злочинної поведінки. Критична кримінологія.
- •7. Латентна злочинність: поняття та методика її аналізу.
- •8. Віктимологічна концепція пояснення злочинності.
- •9. Причини і умови злочинності в Україні.
- •10. Соціальні процеси розвитку та їх роль в детермінації злочинності.
- •11. (24) Соціально- психологічні причини та умови злочинності.
- •13. Поняття особистості особи, яка вчинила злочин.
- •14. Крим-правові та соц.-демографічні ознаки осіб, що вчин злочин.
- •15. Крим-на хар-ка злочинності в Укр 1991-2010рр.
- •17. Латентна злоч-сть, її види. Способи визначення латен злоч-сті.
- •20. Біологічні концепції пояснення злочинності.
- •21. Теорія аномії та її значення для сучасного розуміння пояснення злочинності.
- •22. Інтеракціонізм. Теорія конфлікту.
- •23. Соціологічні концепції пояснення злочинності: заг хар-ка.
- •25. Коефіціент злочинності.
- •27. Функції злочинності.
- •28. Географія, екологія, топологія злочинності. Регіональні особливості злочинності в Україні.
- •29. Показники злочинності.
- •30. Сучас стан кримінології. Основні кримінологічні установи в Укр.
- •31. Злочинність як вид відхиленої поведінки. Відмінність злочинності від злочину.
- •33. Поняття та ознаки злочинності.
- •34. Поняття структури та динаміки злочинності.
- •35. Спаціалізовані суб*єкти попереджувальної д-ті.
- •36. Особливості провед опитуваня як методу крим-них досліджень.
- •37. Психологічні методи в кримінологічних дослідженнях.
- •38. Особливості механізмів умисної, імпульсивної та звичної злочинної поведінки.
- •39. Програма та етапи кримінологічного дослідження.
- •40. Кримінологічне прогнозування: пон, види, методи, завдання, ф-ї.
- •41. Основи кримінологічного планування.
- •42. Кримінологічне планування.
- •43. Поняття та класифікація заходів попередження злочинності.
- •44. Форми участі громадськості у протидії злочинності в Укр.
- •45. Кримінологічна хар-ка груп неповнолітніх злочинців.
- •46. Спеціально – кримінологічна протидія злочинності:пон і види.
- •48. Рання та ситуативна (безпосередня) профілактика злочинів.
- •49. Участь громадськості у профілактиці злочинів.
- •50. Методи кримінологічних досліджень.
- •51. Техніка кримінологічного вивчення крис справ та ін. Документів.
- •52. Типологія та класифікація осіб, що вчиняють злочин.
- •53. Віктимізація та віктимність.
- •54. Настанова та її роль у механізмі злочинної поведінки.
- •56. Вибіркове дослідження: валідність та репрезентативність.
- •57. Методика кримінологічних досліджень.
- •58.Класифікація жертв злочинів.
- •59. Інтерв'ю.
- •60. Анкетне опитування.
- •61. Мотивація злочинної поведінки.
- •63. Криміногенне значення конкретної життєвої ситації.
- •64. Структура особи, що скоїла злочин.
- •65. Морально-психологычны ознаки особистост, яка вчин злоч.
- •66. Дискусыя про співвідношення природного та соціального в особистості особи, яка вчинила злочин.
- •68. Попередження транснаціональної злочинності.
- •69. Кримінологічна хар-ка та попередження необережних злочинів.
- •71. Вивчення і попередження злочинності жінок.
- •72. Попередження загально кримінальної корисливої злочинності.
- •73. Основні міжн-прав док по боротьбі зі злочинністю.
- •74. Кримінолог хар-ка та попередження пенітенціарної злочинності.
- •76. Інтерпол та його роль у боротьбі зі злочинністю.
- •77.Транскордонні злочини: пон та попередження.
- •78. Міжнародне співробітництво у сфері протидії злочинності.
- •79. Особливості попередження злочинності у сфері обігу наркотиків.
- •81. Попередження насильства в сім'ї
- •83. Особливості попередження злочинності неповнолітніх.
- •84. Вивчення та попередження економічної злочинності.
- •85. Крим-на хар-ка рецидивної злочинності.
- •86. Попередження насильницької злочинності.
- •87. Кримінологічна характеристика групової злочинності.
- •88. Тіньова економічна д-ть: пон і напрямки протидії.
- •89. Крим-на хар-ка насильницької злочинності.
- •90. Крим-на хар-ка злочинності неповнолітніх.
- •92. Поняття кримінального професіоналізму.
- •93. Суб*єкти та заходи протидії організованій злочинності.
- •94. Прокуратура як суб'єкт попередження злочинів.
- •95. Органи внутр. Справ як суб*єкт попереджувальної д-ті.
- •97. Відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом: проблеми протидії.
- •98.Організована злочинність в Укр на сучасному етапі: крим-на х-ка.
- •99. Протидія тероризму за законодавством України.
85. Крим-на хар-ка рецидивної злочинності.
Рецидивна злочинність, загалом, є сукупністю злочинів, учинених рецидивістами. Термін "рецидив" розуміється в різних значеннях:
Кримо- прав рецидив - випадки вчинення повторного умисного злочину особами, що мають непогашену судимість за вчинення умисного злочину.
Кримінологічний рецидив - вчинення особою повторного злочину незалежно від наявності судимості після її засудження чи іншого впливу кримінально-правового характеру.
Кримінологічний рецидив ґрунтується на факті неодноразовості вчинення злочинного діяння й охоплює злочин, учинений особами:
зі знятою чи погашеною судимістю;
які мають судимість;
що відбувають кримінальні покарання;
до яких за раніше вчинений злочин покарання не застосовувалося з різних причин.
Пенітенціарний рецидив — учинення нового злочину особами, котрі відбувають покарання у виді позбавлення волі, або повторне засудження особи до покарання у виді позбавлення волі.
За кількістю раніше вчинених злочинів виділяють:
простий (одноразовий) рецидив — учинення двох злочинів;
складний (багаторазовий) рецидив -учинення трьох і більшої кількості злочинів.
За однорідністю злочинів розрізняють загальний і спеціальний рецидиви. Загальний рецидив - це повторне вчи--нення різнорідних злочинів. Спеціальний рецидив характеризується повторним учиненням однорідних або тотожних злочинів. Серед форм спеціального рецидиву виділяють рецидив умисних та рецидив необережних злочинів.
86. Попередження насильницької злочинності.
Основні напрямки профілактики у сфері насильницьких злочинів:
корекція державного політичного курсу, зміна характеру реформ, приведення їх у відповідність до національних інтересів;
ефективна боротьба з пияцтвом і наркоманією;
своєчасність реагування на правопорушення, вчинені на ґрунті побутових конфліктів, здатних перерости в злочини;
забезпечення ефективної охорони правопорядку в громадських місцях;
посилення боротьби з розпаленнчм міжнаціональної ворожнечі;
обмеження криміногенних упливів рецидивістів і професійних злочинців на неповнолітніх та молодь;
активізація діяльності щодо виявлення й нейтралізації антигромадських молодіжних угруповань;
своєчасність профілактичного впливу на осіб з підвищеним ступенем віктимно :т і;
активізація боротьби з фактами незаконного виготовлення, збуту, збереження чи носіння холодної та вогнепальної зброї;
забезпечення справедливої відповідальності за насильницькі злочини й хуліганство на основі її диференціації та індивідуалізації;
протидія пропаганді жорстокості й насилля в засобах масової інформації;
розвиток системи профілактики психопатології, що продукує насилля.
87. Кримінологічна характеристика групової злочинності.
Особливістю групової злочинності є спільна злочинна діяльність, що об'єднує декількох осіб у злочинну групу, яка представляє собою колективного носія цієї діяльності і виступає в якості третього елемента групової злочинності. Суспільна небезпека злочину полягає в його здатності породжувати негативні для суспільства наслідки. Негативні наслідки злочину є основним, але не єдиним компонентом його суспільної небезпеки. Суспільна небезпека злочину полягає у можливості його повторюваності, а отже, у можливості настання негативних для суспільства наслідків у результаті вчинення нових злочинів.
Компонентами суспільної небезпеки групової злочинності є: 1) здатність злочинності породжувати соціально-негативні наслідки пристосувального і перетворювального характеру (шкідливий аспект); 2) прецедентний характер злочинності, що складається в можливості її подальшого існування, що тягне нові соціально-негативні наслідки пристосувального і перетворювального характеру (прецедентний аспект). Ознаки: 1) включеність у спільну діяльність кількох осіб (двох і більше); 2) наявність у цих осіб загальної, реалізованої у спільній діяльності цілі, яка стає груповий, підкоряє індивідуальні цілі кожного з учасників; 3) взаємодія учасників групи, що виражається у групових діях і складається, по-перше, з поділу функцій, що обумовлює взаємну залежність дій кожного з учасників від дій інших учасників, від їх індивідуального вкладу у спільну діяльність, по-друге, із з'єднання зусиль, що утворюється в результаті обміну інформацією та діями спілкуються учасників групи; 4) наявність загального групового продукту (наслідків) спільної діяльності, що виник у результаті взаємодії [3]. У профілактичній роботі з криміногенними групами слід умовно виділяти два етапи: - Виявлення і вивчення групи; - Надання на групу профілактичного впливу Виявлення криміногенної групи передбачає, по-перше, визначення її антигромадського характеру, по-друге, встановлення основних кількісно-якісних ознак. Група вважається криміногенної, якщо в неї входять особи, які вчинили злочини (наприклад, засуджені умовно), підлітки, які вчинили правопорушення, що тягнуть заходи адміністративного стягнення, особи з соціально відхиленою поведінкою (вживають наркотики, зловживають спиртним і т. д.). В якості джерел інформації про криміногенні групах можуть виступати: безпосереднє спостереження осіб, що займаються профілактикою за власною ініціативою або в силу професійної діяльності (батьків, родичів, педагогів, лікарів-наркологів і т. д.), інформація з правоохоронних органів, бесіди з особами, входять у ці групи або проживають на території дії груп, повідомлення від населення і т. д. Надання на групу профілактичного впливу передбачає роботу як з групою в цілому, так і з окремими її учасниками. Виділяються два основних способи профілактичного впливу на криміногенні групи: роз'єднання і переорієнтація. Роз'єднання групи полягає в її розкладанні, в тому, що ліквідується (або суттєво ускладнюється) можливість безпосереднього спілкування її учасників. Переорієнтація групи полягає в тому, що повністю, в основному або в якійсь мірі зберігається її склад, проте сама група під впливом профілактичних заходів змінює свою негативну соціальну спрямованість. Об'єктом спеціально-кримінологічного попередження групової злочинності на соціально-психологічному рівні є соціальне середовище у вигляді злочинних груп. Мета такого попередження полягає в локалізації, нейтралізації та усунення сусп небезпеки сукупного суб'єкта злочинної діяльності шляхом роз'єднання злочинної групи. У профілактичній роботі з злочинними групами можна виділити чотири етапи: - Виявлення і попереднє вивчення групи; - Постановка групи на облік; - Надання на групу профілактичного впливу; - Зняття групи з обліку Профілактика стосовно окремих учасників злочинних груп є спеціально-кримінологічних попередженням на психологічному рівні з метою нейтралізації їх суспільної небезпеки. Вона можлива в наступних формах: - Залучення учасників груп до кримінальної, адміністративної та інших видів юридичної відповідальності; - Спостереження за їх поведінкою, їх застереження про неприпустимість порушення закону; - Залучення їх до співпраці з правоохоронними органами; - Надання їм необхідної правової допомоги, допомоги в побутовому і трудовому влаштуванні, у зміні неформального оточення; - Захист їх прав і законних інтересів; - Направлення їх у необхідних випадках на примусове лікування від алкоголізму чи наркоманії; - Використання антікріміногенного потенціалу трудових колективів, сім'ї, родичів та інших близьких цим людям осіб; - Надання психіатричної допомоги учасникам груп, що мають психічні відхилення, або вжиття заходів до їх примусового лікування.