3. Виникнення і розвиток кримінології.

Кримінологія є порівняно молодою наукою, як самостійна наука, вона сформувалась у другій половині 19 ст. на базі кримінального права.

З часом поняття кримінології отримало ширше значення, сьогодні воно означає науку про злочинність. Початком розвитку кримінології як науки вважають працю Ч.Беккарія (1738-1794) “про злочини і покарання”(1764)., у якій він сконцентрував увагу на проблемі злочину. При Академії правових наук України в 1995 р. створено Науково-дослідний інститут вивчення злочинності. У1998 р. було створено Кримінологічну асоціацію України, завдання якої - об'єднання та координація зусиль учених і практич­них працівників задля розвитку кримінології. ЗО листопада 2000 р. в м. Києві пройшов 1-й з'їзд кримінологів України. ,який визнав за необхідне підвищити рівень координації наукових досліджень кримінологічного напрямку, удосконалити кримінологічну підготовку кадрів працівників судових та правоохоронних органів; визначити перспективи розвитку кримінологічних до­сліджень та їхнього організаційного, інформаційного та методичного забезпечення. Відомі вітчизняні кримінологи - Глушков, О. Джужа, А. Закалюк, О. Костенко ін

ПЕРІОДИ ТА ЕТАПИ РОЗВИТКУ НАУКИ КРИМІНОЛОГИ

1-й період Досоціалістичний

1-й етап. Зародження кримінологічної думки в Європі. Г. Бонно де Маблі. Соціалісти-утопісти; Ж.Ж. Русс, Ч.Беккаріа? Радищев 0. М., Лопухін І. В.

2-й етап. Виникнення наукового комунізму. Відкриття К. Марксом та Ф. Енгельсом класової сутності розвитку суспільства. Подальший розвиток марксистського вчення В. І Леніним.

2-й період Соціалістичний

1-й етап. Велика Жовтнева соціалістична революція. Нове соціалістичне вчення про злочинність і причини, що її породжують. Видатні державні діячі, юристи: Дзержинський Ф. Е., Стучка П. І., Козловський М. Ю., Курський Д. І., Криленко Н. В., Гернет М. Н. (1917 - початок 30-х рр.).

2-й етап. Відродження кримінологічної теорії у колишньому СРСР. Шляпочніков А. С, КудрявцевВ. М, Карпець І.І., Кузнєцова Н. Ф., Франк Л. В., Аванесов А. Г. та ін. (поча­ток 60-х років - до розпаду СРСР).

3-й період Постсоціалістичний

1-й етап. Становлення національних крим-чних шкіл Александров Ю. В., Глушков В.О., Зелінський А.Ф., Костенко О.М., Борисов В.І., Туркевич І. К.

4. Теорія диференціального зв'язку.

Теорію розробив франц учений ГабмельТард. У праці "Закони наслідування" він пояснює звикання до злочинної поведінки дією психологічних механізмів навчання та наслідування. Злочинців він називав своєрідним "соціальним експериментом" і висловлювався, що диспозиції мають будуватися на психологічній основі, а не на різних покараннях за однакові злочини. Функція суду має зводитися до встановлення винуватості чи невинуватості обвинуваченого, а ступінь його відповідальності має визначати спеціальна медична комісія.

Власне теорію диференціального зв'язку сформулював американський учений Едвін Сатерленд (1883-1950) у праці "Принципи кримінології". Теорія диференційованих асоціацій полягає в тому, що особа засвоює злочинну поведінку не тому, що має до цього схильність, а тому що бачить більше прикладів кримінальної поведінки. Відтак вона запозичує негативні моделі поведінки. Якби неповнолітній з дитинства мав інше коло спілкування, він став би іншою особою.

Методологічною базою цієї теорії є соціальна психологія як наука про малі соціальні групи. Згідно з теорією Е. Сатерленда злочинна поведінка виникає в результаті зв'язку окремих людей або груп з моделями злочинної поведінки. Злочинній поведінці вчаться у процесі спілкування, здебільшого в групах; при цьому багато що залежить від тривалості й інтенсивності контактів. Навчання злочинній поведінці не відрізняється від звичайного навчання. Але дана теорія не позбавлена недоліків. Ґрунтуючись на положеннях цієї теорії, неможливо пояснити, чому окремі люди, котрі все життя прожили серед злочинців, ніколи не вчинили злочину та, навпаки. Теорія диференціального зв'язку не бере до уваги індивідуальних особливостей особи та притаманну їй вибірковість поведінки.

Білокомірцева злочинність - сукупність злочинів, які скоюються особами з високим соціальним статусом у сферах бізнесу або політики в межах їх профес. обов'язків. Термін та концепції! «Б. з.» запропоновані амер. кримінологом Е. Сатерлендом. До «Б. з.» здебільшого вщносять маніпуляції з бірж, паперами, хабарництво, фін. махінації корпорацій, недобросовісні комерц. та кредитні угоди, злісні банкрутства, неправдиві рекламні оголошення. Е. Сатерленд зазначав, що до суб'єктів «Б. з.», на відміну вщ звичайних злочинців, крим. закон менш суворий і навіть після засудження вони не несуть тавра злочинця. Наслідки «Б. з.» позначаються через тривалий час і можуть зачіпати інтереси мільйонів людей. Жертви цих злочинів здебільшого анонімні, нерідко самі сприяють тому, що стають потерпілими.