- •Предмет і с-ма крим-ї.Місце крим-ї в с-мі наук.
- •3. Виникнення і розвиток кримінології.
- •4. Теорія диференціального зв'язку.
- •5. Теорія стигматизації та її практичне значення.
- •6. Економічний детермінізм та його значення для пояснення злочинної поведінки. Критична кримінологія.
- •7. Латентна злочинність: поняття та методика її аналізу.
- •8. Віктимологічна концепція пояснення злочинності.
- •9. Причини і умови злочинності в Україні.
- •10. Соціальні процеси розвитку та їх роль в детермінації злочинності.
- •11. (24) Соціально- психологічні причини та умови злочинності.
- •13. Поняття особистості особи, яка вчинила злочин.
- •14. Крим-правові та соц.-демографічні ознаки осіб, що вчин злочин.
- •15. Крим-на хар-ка злочинності в Укр 1991-2010рр.
- •17. Латентна злоч-сть, її види. Способи визначення латен злоч-сті.
- •20. Біологічні концепції пояснення злочинності.
- •21. Теорія аномії та її значення для сучасного розуміння пояснення злочинності.
- •22. Інтеракціонізм. Теорія конфлікту.
- •23. Соціологічні концепції пояснення злочинності: заг хар-ка.
- •25. Коефіціент злочинності.
- •27. Функції злочинності.
- •28. Географія, екологія, топологія злочинності. Регіональні особливості злочинності в Україні.
- •29. Показники злочинності.
- •30. Сучас стан кримінології. Основні кримінологічні установи в Укр.
- •31. Злочинність як вид відхиленої поведінки. Відмінність злочинності від злочину.
- •33. Поняття та ознаки злочинності.
- •34. Поняття структури та динаміки злочинності.
- •35. Спаціалізовані суб*єкти попереджувальної д-ті.
- •36. Особливості провед опитуваня як методу крим-них досліджень.
- •37. Психологічні методи в кримінологічних дослідженнях.
- •38. Особливості механізмів умисної, імпульсивної та звичної злочинної поведінки.
- •39. Програма та етапи кримінологічного дослідження.
- •40. Кримінологічне прогнозування: пон, види, методи, завдання, ф-ї.
- •41. Основи кримінологічного планування.
- •42. Кримінологічне планування.
- •43. Поняття та класифікація заходів попередження злочинності.
- •44. Форми участі громадськості у протидії злочинності в Укр.
- •45. Кримінологічна хар-ка груп неповнолітніх злочинців.
- •46. Спеціально – кримінологічна протидія злочинності:пон і види.
- •48. Рання та ситуативна (безпосередня) профілактика злочинів.
- •49. Участь громадськості у профілактиці злочинів.
- •50. Методи кримінологічних досліджень.
- •51. Техніка кримінологічного вивчення крис справ та ін. Документів.
- •52. Типологія та класифікація осіб, що вчиняють злочин.
- •53. Віктимізація та віктимність.
- •54. Настанова та її роль у механізмі злочинної поведінки.
- •56. Вибіркове дослідження: валідність та репрезентативність.
- •57. Методика кримінологічних досліджень.
- •58.Класифікація жертв злочинів.
- •59. Інтерв'ю.
- •60. Анкетне опитування.
- •61. Мотивація злочинної поведінки.
- •63. Криміногенне значення конкретної життєвої ситації.
- •64. Структура особи, що скоїла злочин.
- •65. Морально-психологычны ознаки особистост, яка вчин злоч.
- •66. Дискусыя про співвідношення природного та соціального в особистості особи, яка вчинила злочин.
- •68. Попередження транснаціональної злочинності.
- •69. Кримінологічна хар-ка та попередження необережних злочинів.
- •71. Вивчення і попередження злочинності жінок.
- •72. Попередження загально кримінальної корисливої злочинності.
- •73. Основні міжн-прав док по боротьбі зі злочинністю.
- •74. Кримінолог хар-ка та попередження пенітенціарної злочинності.
- •76. Інтерпол та його роль у боротьбі зі злочинністю.
- •77.Транскордонні злочини: пон та попередження.
- •78. Міжнародне співробітництво у сфері протидії злочинності.
- •79. Особливості попередження злочинності у сфері обігу наркотиків.
- •81. Попередження насильства в сім'ї
- •83. Особливості попередження злочинності неповнолітніх.
- •84. Вивчення та попередження економічної злочинності.
- •85. Крим-на хар-ка рецидивної злочинності.
- •86. Попередження насильницької злочинності.
- •87. Кримінологічна характеристика групової злочинності.
- •88. Тіньова економічна д-ть: пон і напрямки протидії.
- •89. Крим-на хар-ка насильницької злочинності.
- •90. Крим-на хар-ка злочинності неповнолітніх.
- •92. Поняття кримінального професіоналізму.
- •93. Суб*єкти та заходи протидії організованій злочинності.
- •94. Прокуратура як суб'єкт попередження злочинів.
- •95. Органи внутр. Справ як суб*єкт попереджувальної д-ті.
- •97. Відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом: проблеми протидії.
- •98.Організована злочинність в Укр на сучасному етапі: крим-на х-ка.
- •99. Протидія тероризму за законодавством України.
5. Теорія стигматизації та її практичне значення.
Теорія стигматизації ставить за мету виявити суспільну реакцію на злочин.
Представники: Е. Лемерт, Г. Бекер, К. Еріксон. Засновник - Е.Лемерт стверджує, що саме суспільний контроль породжує девіацію.
Е. Лемерт поділяє девіаційну поведінку на первинну і вторинну. Первинна
девіація означає для нього механізми, які схиляють людину до вчинення
злочину. Причини девіації різні: сусп, культ, псих або фізіолог, які можуть поєднуватись між собою у короткочасні або довготривалі взаємозв’язки. Те, що насправді змінює статус і психічну структуру особи, перетворює "нормальну" людину на девіанта, є не сам факт крадіжки, зловживання алкоголем чи вжив наркотиків, а процес стигматизації, який приводить до того, що особа починає вживатися у "приписану" їй сусп роль.
Вторинна ж девіація, що розпочинається із суспільної реакції на девіаційну поведінку: у випадку злочину вона розпочинається з моменту порушення крим справи, а кульмінаційний момент настає підчас суд процесу. Тоді особу публічно визнають злочинцем, девіантом, "відмінним від інших".
Реакція суспільства на факт девіації зумовлює поведінку окремих осіб
відповідно до "начіплених їм ярликів".Хлопець, який до вчинення злочину не порушував права і помилково закваліфікований як неповнолітній злочинець, у результаті стигматизації починає поводитися як злочинець. Перебіг процесу девіації:
– неповнолітній вчиняє просту девіантну дію (первинна девіація) –
наприклад, кидає камінь у машину сусіда;
– суспільна реакція на таку дію – гнів сусіда;
– неповнолітній продовжує порушувати правила (первинна девіація) –
наприклад, випускає собаку сусіда із загорожі;
– цей вчинок викликає вже більш різку, проте все ще первинну соціальну
реакцію – сусід скаржиться батькам неповнолітнього;
– особа вчиняє серйознішу девіантну дію – її затримують під час крадіжки
в магазині (це все ще первинна девіація);
– наступна суспільна реакція на девіантну поведінку – винесення судом
вироку у справі про крадіжку;
– відтак неповнолітній "затаврований" судом як "злочинець" і як "важкий"
підліток своїми сусідами, ровесниками та іншими;
– неповнолітній починає вважати себе "злочинцем" і спілкуватися із собі
подібними – злочинцями;
– неповнолітній вчиняє іншу, більш тяжку девіантну дію (вторинна
девіація) – грабує супермаркет у складі банди;
– він знову потрапляє до суду за новий злочин, після чого його відштовхує суспільне середовище і він починає вести девіантний спосіб життя.
Особа, стигматизована суспільством як неповнолітній злочинець,
алкоголік, психічно хворий відштовхується суспільством. Властива людям
потреба у спілкуванні призводить до того, що кінцевим етапом процесу
девіації є приєднання девіанта до організованої девіантної групи та
ведення девіантного способу життя.
Постулати теорії стигматизації повинні бути застереженням для органів правосуддя щодо можливих наслідків у разі поспішних неправомірних звинувачень у скоєнні злочину.
6. Економічний детермінізм та його значення для пояснення злочинної поведінки. Критична кримінологія.
Економічний детермінізм – концепція, згідно з якою розвиток сус-ва визначається лише розвитком сусп способу виробництва (продуктивних сил і виробничих відносин), а надбудовні відносини (передусім політичні, правові, культурні та ін.) позбавлені самостійності, тобто не впливають на суспільно-історичний розвиток. Виник внаслідок певної однобічної спрямованості економічної теорії К Маркса та його прихильники: Е. Бернштейном, П. Лафаргом. Ф. Енгельс: визначальна роль економічного фактора в розвитку сус-ва виявляється лише у кінцевому підсумку і впродовж відносно тривалого часу.
Щоб уникнути економ детермінізму в економ дослідженні, необхідно:
-зафіксувати наявність багатофакторного впливу економічних та надбудовних факторів на розвиток економічної системи загалом.
-провести суто економічний аналіз, тобто абстрагуючись від впливу надбудовних факторів, що досягається за допомогою методу абстракції.
-простежити діалектичну взаємодію економічного фактора з кожним істотним надбудовним фактором (політикою, правом, ідеологією, культурою), тобто їх взаємовплив, взаємопроникнення, взаємозбагачення.
-розглядати державу як елемент базису й надбудоби.
Підхід з позиції класового конфлікту грунтується на працях Карла Маркса і Фрідріха Енгельса і на сучасному етапі призвів до виникнення критичної, або радикальної кримінології. Незважаючи на відсутність уніфікованого підходу, у цих теорій є декілька спільних рис:
1. покладання на економічне обгрунтування поведінки;
2. віра в те, що проблема злочинності не може бути вирішена в межах сучасного капіталізму. Згідно критичній теорії, капіталізм є економічною системою, що утворює класову систему, яка надає перевагу деяким членам суспільства за рахунок інших членів того ж суспільства. Критичні кримінологи обстоюють позицію, що соціальний контроль за злочинцями є упереджений, оскільки кримінальне право зосереджене на поведінці, яка є більш характерною для безвладних, наприклад, публічне п'янство. Класова упередженість у праві також проглядається в тому, що в багатьох випадках шкідлива соціальна поведінка вищих класів розглядається в цивільному чи адміністративному порядку, а не за кримінальним процесом.
Представниками такого напрямку є Річард Куінні, Герман та Юлія Швендінгер, Вільям Чамблісс і Роберт Сейдман та інші.
Недоліком критичної кримінології - вона не є теорією, яку можна перевірити експериментально, але радше є точкою зору, поглядом, орієнтацією. Терміни, щоважливі для теорії, такі як "соціальний клас", не є точно визначеними в термінології, що заважає її практичній перевірці.
Важливість теорії в тому, що вона ставить питання про те, "що є достатні свідчення того, що наші ідеали рівності перед законом поступаються чинникам доходу і раси в індустріальному, значно бюрократизованому суспільному порядку."