21. Виникнення писемності у слов'ян.

Писемність є найважливішою складовою частиною культури будь-якого народу. Вона виникає тоді, коли в результаті соціально-економічного і культурного розвитку суспільства в ній з'являється потреба. Проблема походження слов'янської писемності досі остаточно не з'ясована, причиною є недостатність джерел. Письмо створювалося неодночасно, а протягом довгого періоду часу і зумовлене процесами державотворення у східних словян. Ця писемність будувалась на грецькому алфавіті, зразком і доказом такого алфавіту є так звана Софіївська абетка. Ця абетка включає 23 грецькі букви і 4 словянські. Кирило, який був посланий візантійським імператором Михайлом проповідувати християнську віру серед хазар, створив алфавіт який він назвав кирилицею. Кирилиця — писемність, що відома за книжковими пам'ятками XI—XII ст. її азбука складається з 43 літер, у тому числі з 24 грецьких і 19 ориґінальних слов'янських. Вважають, що Кирило лише пристосував до особливостей слов’янської фонетики грецький алфавіт, ввівши до нього ряд знаків, яких не було в грецькому алфавіті, для позначення таких звуків, як б, ж, ц, ч. На відміну від кирилиці, існувала ще глаголиця вона вважається давнішим письмом, але досі не існує єдиної думки щодо її походження. Азбука глаголиці складалася з 39 літер, які мали дуже складне накреслення у вигляді кружечків і петельок, з'єднаних між собою. Як штучно створений алфавіт, глаголиця не прищепилась і досить скоро вийшла з ужитку, кирилиця ж набула великого поширення і лягла в основу сучасного алфавіту слов’янських народів. Найдавнішими відомими нам документами східнослов`янської писемності є писані грецькою і руською мовами договори Олега, Ігоря і Святослава з Візантією. Ці договори містять свідчення про наявність на Русі у Х ст. упорядкованого листування, яке торкалося найрізноманітніших сторін громадського життя: майнових відносин, торгівлі, дипломатії, державного управління. Відомості про наявність східнослов`янської писемності до введення християнства зустрічаються і в деяких творах арабських і західноєвропейських авторів. Наприклад, арабський письменник, який описав похорон знатного руса, відзначав, що під час похорону на дереві вирізали ім`я померлого. Інший західноєвропейський вчений повідомляв про руські письмена, вирізані на дереві, один з них ще досі не розшифрований.

22.Фольклор та билинний епос Київської Русі

Розвиток фольклору на Русі був тісно пов'язаний з віруваннями народу, які до введення християнства мали анімістично-магічний характер.[Анімі́зм -віра в існування душі і духів, які керують матеріальним світом]. Обряди і поезїї язичницької релігії міцно трималися в народних масах, незважаючи на вплив нової християнської релігії, але поступово старі традиції і обряди пристосувалися до церковних свят і обрядів. Фольклор відображував трудовий процес, характер землеробського заняття, побут та ін. Ці явища знайшли своє відлуння у календарній і обрядовій поезії. До календарної поезії можна віднести зразки народної творчості, пов'язаної зі зміною пори календарного року. Тут найбільше втілені анімістичні вірування, одухотворення природи, віра в магічні сили її явищ тощо (належать колядки і щедрівки зимою, веснянки, русальні, купальні й інші пісні, вони пов'язані з народженням, смертю і воскресінням природи). До обрядової поезії належить усна народна творчість ( весільними й поховальними обрядами-піснями).

Із зростанням Київської Русі, зростав у народі й інтерес до минулого, до подій та діячів давно минулих часів. Виникали історичні перекази, що передавались усно і поширювались у формі героїчних билин. Билини — це епічні пісні, що відображають історичну долю Русі та присвячені історичним подіям з життя народу, захисту країни від ворогів, різним соціально-побутовим явищам, творив билини власне народ. Відомі билини так званого Київського та Новгородського циклів. Улюбленими героями билин Київського циклу були воїни-богатирі: Ілля Муромець, Добриня Никитич, Альоша Попович. Найпопулярніший серед них Ілля Муромець — селянський син, узагальнений образ руського воїна-патріота, безкорисливого захисника руської землі, вдовиць і сиріт. Самі герої здебільшого є реальними історичними особами, імена яких згадують у давніх літописах. Билини тісно пов'язані з народною обрядовою піснею (звичаєм величання, з колядними і весільними обрядовими піснями), з казковими мотивами. Композиційно кожна билина поділяється на три частини: початок, виклад і кінцівка. Поетика билин багата і різноманітна, нерідко використовується гіпербола, характерні постійні епітети, порівняння, паралелізми, метафори.