7.Класицизм в Архітектурі України XIX ст..

Розвиток української архітектури першої половини XIX ст. визначили загальні класичні канони й прийоми західноєвропейської архітектури. Окрасою Києва цього періоду стали будинки міського театру (арх. А. Ме-ленський), університету та інституту шляхетних дівчат (арх. О. Беретті), Одеси — будинок театру (арх. Тома де Томон). У Харкові була споруджена дзвіниця Успенського собору (арх. С, Васильєв), у Львові Старий театр (нині — ім. М. Заньковецької, арх. А. Пихля та Я. Зальцман).

З посиленням кріпосництва в сільській місцевості виник своєрідний тип палацової архітектури, яскравими зразками якого стали палаци К. Розумовського в Батурині, маєток Ґалаґанів у Сокиринцях (на Чернігівщині). У садово-архітектурному мистецтві відбувся перехід від регулярного планування до ландшафтних пейзажних парків. Наприклад, в Умані в маєтку графів Потоцьких на честь дружини графа Фелікса Щенсного-Потоцького Софії закладено прекрасний парк «Софіївка», на околицях Білої Церкви, у долині річки Рось, розкинувся парк «Олександрія», на Чернігівщині почали створювати Тростянецький дендро парк, а у Львові — Стрийський парк.

Розвиток капіталізму в Україні спричинив потребу в будівництві нових архітектурних споруд — заводських корпусів, банків, бірж, готелів, навчальних закладів, театрів і музеїв. У цей період у містобудуванні змішуються різноманітні стилі відповідно до фінансових можливостей і смаків замовників, що призвело до еклектизму (поєднання органічно несумісних елементів). Водночас архітектори спромоглися створити в українських містах низку чудових споруд. Так, у 70-х рр. XIX ст. в Києві на

Думській площі споруджено будинок міської думи (О. Шілле). За проектом О. Беретті збудовано корпуси Політехнічного інституту, пансіон Ле-вашової (тепер Президія НАН України). За спільним архітектурним задумом І. Штрома та О. Беретті здійснено будівництво Володимирського собору. У Львові з'явилися прекрасні споруди Політехнічного інституту (Ю. Захаревич), оперного театру (3. Горголевський)

8.Багатостильовість української архітектури XIX ст.

Нацiонально-культурний гнiт, в якому жила Україна, значною мiрою позначився на архiтектурi. Замiсть вiльної мистецької творчостi з'являються новi будiвлi, побудованi за росiйськими проектами, якi не вiдповiдали мистецьким стилям України. В 1801 р. росiйський Синод видає заборону будувати будь-якi церкви українського типу. Останньою монументальною спорудою українського типу була Троїцька церква Мотронинського монастиря на Чернiгiвщинi, побудована в 1801 році.

Проте українська творчiсть не згасає, пристосовуючи шаблонні росiйськi проекти до свого смаку. На змiну класичному, з початком XIX ст., приходить стиль ампiр (вiд фр. empire - iмперiя) з нахилом до монументальних форм римського вигляду. Церковнi будови в стилі ампiр були вiдомi переважно на Полтавщинi i Слобожанщинi. Їхнi форми розвивалися на тих самих зразках класицизму, вiдомих у другiй половинi XVIII ст.

Такими були церкви в Хоролi, Ромнах, Лубнах, Пирятинi i Прилуках. Стиль ампiр повинен був поступитися українським будiвничим традицiям, зокрема в будовi малих будiвель, провiнцiйних палат, галерейок, ганкiв, що мали своєрiднi українськi прикмети.

У першій половині XIX ст. при новому адмiнiстративному подiлi України в стилi ампiр збудовано бiльшiсть державних будiвель Полтави, Чернiгова, Києва, Одеси. Досить поширеним був тип зовсiм округлих споруд (ротонд), ампірових форм з колонадою або без неї. Такими є церква Рiздва на Подолi в Києвi, Вознесенська церква Фролiвського монастиря в Києві, церква Гошiвського монастиря в Галичинi, а також Аскольдова могила в Києвi. В стилi ампiру споруджено "Пам'ятник самоврядування Києва" (1802, архiтектор А.Меленський).

Остання стадiя класичностi припала на першу половину XIXст. Вона позначена особливою лаконiчнiстю i чiткiстю архiтектурних форм. Таким є головний корпус Київського унiверситету, який звiв у 1837- 1842 рр. визначний архiтектор Вiкентiй Береттi (1781-1842), що викладав архiтектуру в Київському унiверситетi.

Розвиток капіталізму наклав значний відбиток на розмах міського будівництва, сприяв удосконаленню будівельної техніки, появі нових матеріалів і конструкцій. В архітектурі переважав еклектизм ─ суміш елементів різних стилів. У другій половині ХІХ ст. у Києві було споруджено будинки Міської думи (арх. О.Я.Шілле), готелю “Континенталь”, політехнічного інституту, першої гімназії (арх. О.В.Беретті), театру Соловцева та ін.

На західноукраїнських землях з’явилося чимало примітних споруд: у Львові ─ будинки політехнічного інституту(арх. Ю.О.Захаревич), Галицького крайового сейму(арх. Ю.Гохбергер), у Чернівцях ─ будинок резиденції митрополита Буковини (арх. Й. Главка), на Закарпатті ─ мисливський палац графів Шенборнів, будинок Ужгородської синагоги, комітарський будинок у Береговому. Отже, в архітектурі України другої половини ХІХ ст. разом із поглибленням суперечностей у пошуках стилю мали місце помітні здобутки кращих архітекторів.