10.Культурно-історичні наслідки «неолітичної революції»та її значення.

Неолітична революція стала завершальним етапом розвитку простих суспільств і прологом до складного суспільства. До складних суспільств відносяться такі, де з’являється прибавочний продукт, товарно-грошові відносини, соціальна нерівність і соціальна стратифікація (рабство, касти, стани, класи), спеціалізований і широко розгалужений апарат управління.

Соціальним наслідком неолітичної революції стала поява аграрного суспільства. Спеціалізація племен, як на скотарстві, так і на землеробстві викликала ріст продукції, яку легко можна було обміняти на інші товари. Надлишковий продукт, характерний для етапу вожацтва, змінився прибавочним продуктом, який, на відміну від першого, можна використати не тільки для продажу, а й для експлуатації найманої праці. По суті, надлишковий продукт ненабагато перевищував життєво потрібний продукт і являв собою скоріше продуктові запаси. При такому рівні людині доводитися терпіти жалюгідне існування й увесь робочий день присвячувати добуванню їжі. Недаремно соціологи говорять, що традиційне, перш за все, первісне суспільство, це таке, в якому в людей немає дозвілля.

Одним з найбільш вагомих культурних наслідків неолітичної революції стало швидке збільшення населення. Цьому сприяли і осілий спосіб життя, який дозволяв батькам виховувати одночасно не одного, а двох і більше дітей малого віку, а також перехід до продуктивного господарювання, що збільшило статки населення в десятки, а подекуди - і в сотні разів. Землеробські й скотарські племена почали швидко зростати і активно заселювати сусідні території. Цей процес набув характеру демографічної експансії, внаслідок якої дрібні кочові групи асимілювалися землеробськими народами або витіснялися в менш зручні для проживання райони. За цих умов родовий устрій зазнає кризи. Йому на зміну приходить сусідська община, основою соціальних зв'язків у якій були не кровні зв'язки, а економічні стосунки. Вони вимагали не лише об'єднання людей, а й оптимальної кількості населення такої общини. Ця кількість зумовлювалася територіальними чинниками і здебільшого складала, як свідчать археологічні дані, декілька сотень мешканців. В разі збільшення кількості членів общини до певної межі, відбувалися її поділ і відокремлення нової соціальної групи. Економічні та військові інтереси вимагали збереження дружніх стосунків між сусідніми общинами. Так виникли племена, які за певних умов могли перетворюватися і на ще більші об'єднання - союзи темен. З іншого боку, кожна окрема община розвивала і вдосконалювала власну структуру, поступово перетворюючись на поселення-державу, бо мусила захищати себе в умовах масштабних переселень народів, що відбувалися внаслідок демографічного вибуху.

11.Неоліт на території України. Характеристика культур лінійно-стрічкової та ямково-гребінцевої кераміки та києво-черкаської культури.

6-4тис. р. до н.е. Неоліт – це переломний етап в історії людства – відбувся перехід від привласнюю чого господарства (збиральництва, мисливства, рибальства ) до відтворюючого (землеробства, скотарства ) т. з. ,,неолітична революція,, . Людина навчилася вирощувати :овес,жито,просо,віку,ячмінь,пшеницю. Людина навчилася розводити свійських тварин – свиней та биків. Виникає гончарство. Кераміка стала осн. ознакою різних археологічних культур. Культура лінійно-стрічкової кераміки — археологічна культура доби неоліту на території Північного Прикарпаття та Західної Волиніу 5 тис. до н. е. Вона була представлена хліборобсько-скотарськими племенами — племенами, відомими як дунайські. Загалом на території України відомо більше, ніж 30 стоянок цієї культури.

Кількість жител у поселенні не перевищувала десяти. Житлом для представників цієї культури служили деякі наземні будиночки зглиняними печами та вогнищами. Зазвичай на долівці жител та поруч із ними були викопані 1-2 ями для господарських цілей.Племена цієї культури використовували глиняний посуд кулястої форми, який мав тонкі стінки та був прикрашений кількома заглибленими лініями-стрічками. Звідси й назва культури — лінійно-стрічкової кераміки. У цих племен також існувала віра в потойбічний світ.Наприкінціц 5 тис. до н. е. родові общини лінійно-стрічкової кераміки припинили своє існування.

Ямково-гребінцевої кераміки культура — археологічна культура доби пізнього неоліту (4 і 3 тисячоліття до н. е.), поширена в північній лісовій частині Лівобережжя (стоянки Погорілівка, Мис Очкинський та інші).Відомі залишки поселень на берегах річок або на піщаних підвищеннях біля озер і боліт.Населення цієї культури жило з мисливства і рибальства, зауважено зародки скотарства і хліборобства, споруджувало наземні житлаі напівземлянки, переходячи від підокруглих будівель до підпрямокутних.Знаряддя праці були з кременю, кістки і рогу, посуд виготовлявся з глини з домішкою піску, прикрашався орнаментом із ямок, поділених рядами гребінцевих відтисків, чим культура і завдячує своїй назві.

Києво-черкаська культура - неолітична культура у лісостеповій Наддніпрянщині. Датується другою половиною V — початком III тис. до н.е. Населення, яке створило її, споруджувало в основному підпрямокутні наземні житла, рідше напівземлянки каркасної конструкції з жердин. Керамічні вироби — це здебільшого гостро-донні та плоскодонні посудини й горщики з гребінцевим, накольчастим та прокресленим орнаментом. Знаряддя праці зроблені переважно з кременю.