24. Пам’ятки Українського бароко.( і.Григорович-Барський, с. Ковнір, і. Зарудний.)

Друга половина XVII  XVIII ст. ст. була другою після княжих часів добою розквіту українського мистецтва, його золотим віком. Саме в цей період утворюється своєрідний стиль  українське, або козацьке бароко. Центр мистецького життя переноситься на Придніпров’я. Фундаторами його були гетьмани, козацька старшина та знать. Вони, керуючись національними, релігійними почуттями власними заходами споруджували церкви і храми, прикрашали їх і дарували дорогий посуд, начиння, ікони, книги. . Найбільшим меценатом української культури був гетьман Іван Мазепа. Всього за його гетьманства було споруджено 14 будівель церковних храмів і 20 реконструйовано. Серед них Спасько-Преображенський собор Мгарського монастиря, Михайлівський собор Видубецького монастиря, корпус Києво-Могилянської академії.

Творцем архітектури Києва XVIII ст. був Іван Григорович- Барський (1713  1785) та відомий італійський майстер Б. Растреллі. В 1753 р. завдяки його проекту була збудована Андріївська церква м. Києва та Маріїнський палац.

Справжніми перлинами українського бароко є будинки Києво-Печерської лаври, які створив архітектор Степан Ковнір: Ковнірський корпус, дзвіниці на Дальніх і Ближніх печерах, Кловський палац.

Йоган Шедель (німець за походженням) створив такі шедеври українського бароко як дзвіниця Софіївського Собору, Брама Заборовського, а в 1731  1744 рр.  славетну Велику Дзвіницю Лаври.

В цей період нового вигляду набуває Київ, створюється сучасний образ старого міста. Йде інтенсивне будівництво північного Лівобережжя, зокрема Чернігова. Типово барочні споруди будуються на західноукраїнських землях, особливо у Львові. Народжується українська національна архітектурна школа, що дала світові таких відомих майстрів як І.Григорович-Барський, С. Ковнір, І. Зарудний

25.Барокова скульптура в Україні в др..Половини хуШст..І.Пінзель,а.Осинський, м.Філевич, м.Полейовський

Культура бароко в Україні охоплює другу половину XVII - XVIII ст. Порівняно із Західною Європою стиль бароко в Україні поширився із значним запізненням. Мали місце й особливості. Елітарні мотиви в українському бароко були притаманні лише літературному процесу, всі ж інші види барокового мистецтва - досить демократичні сюжетно, з використанням традицій народної творчості. Українське бароко утверджувало образи, які характеризували колективні, суспільні, національні риси народу в цілому. До естетичних особливостей українського бароко можна віднести багатобарвність, контрастність, мальовничість, посилену декоративність, динамізм і головне - небачену вигадливість форм.

Іван Георгій Пінзель-український скульпторсередини 18 століття, представник пізнього бароко і рококо. Зачинатель Львівської школи скульпторів. Протягом 1750-60-х років (переважно спільно з архітектором Бернардом Меретином[8]) працював у Львові, Ходовичах (теперЛьвівська область), Городенці (нині Івано-Франківська область), Монастириську та Бучачі (обидва — сучасна Тернопільська область). Для творів Пінзеля характерна велика емоційність та динаміка, надання створеним формам життєвих рис.

Анто́н Оси́нський  — львівський скульптор доби рококо. учень Томаса Гуттера. Перед 1750 роком працював у майстерні Івана Георгія Пінзеля уБучачі, що справило значний вплив на подальшу творчість. 1762 року у майстерні Осінського працювали Михайло Філевич, Матвій Полейовський, Іван Оброцький, Йосиф Ридванський, Павло Пйотрковський. Виконувались замовлення пов'язані переважно із чиномбернардинів

Філевич Михайло  скульптор, до 1777 працював у Львові, згодом у Холмі. Скульптурне оздоблення (у співпраці з С. Стажевським) катедри св. Юра у Львові (дерев'яні статуї Аарона і Мелхиседека в гол. вівтарі), 6 дерев'яних статуй святих у церкві монастиря Василіян у Бучачі, група «Архиерей» у гол. вівтарі Успенської церкви у Львові та ін. Працював у стилі рококо з рисами класицизму.

Матві́й Полейо́вський — львівський скульптор доби рококо.  У 1750-х навчався в майстерні Пінзеля у Бучачі, а потім уАнтона Осинського. 1762 року виступав разом із Осинським у судовій справі у Львові. Скоріш за все співпрацював із колективом кваліфікованих виконавців, оскільки часто займався кількома замовленнями одночасно. Стилістично скульптура Полейовського відноситься до рококо із певним тяжінням до класицизму