12.Полемічна література України. Іван Вишенський, Стефан Зизаній.

Українці і білоруси вчинили опір введенню григоріанського календаря в XVI ст.. Ця боротьба перейшла в полемічну літературу.

Першим з гострими полемічними творами виступив вихованець Острозької школи, потім її ректор Герасим Смотрицький..

Найбільш відомим твором Г.Смотрицького є його книга “Ключ царства небесного” (1587). В цій книзі він виступив з гострою критикою книжки єзуїта Бенедикта Гербеста. Крім того, приводом до літературного полемічного виступу Смотрицького була боротьба українців проти запровадження григоріанського календаря.

Визначне місце в історії української полемічної літератури належить Стефану Зизанію. Полемічно-літературна діяльність Стефана Зизанія тісно зв’язана з ораторським мистецтвом. Тут, у Львові, Зизаній вів боротьбу з прихильниками католицизму. він у 1595 р. видав у Вільно свій “Катехизис” як підручник для навчання у православних школах.. Літературна творчість Стефана Зизанія відіграла велику роль у боротьбі проти Берестейської унії (1596 р.), яка більше поглибила релігійні суперечки між українцями православними і католиками.

Видатне місце належить Івану Вишенському, українському мислителю. Іван Вишенський, виступив на боротьбу проти унії і католицизму. Вишенський протестував проти соціального гноблення, проти жорстокої експлуатації трудящих мас як з боку шляхетської Польщі, так і з боку українського панства.

Вишенський піддав критиці польських, литовських експлуататорів. Для нього пан є гнобитель незалежно від того, живе він в Україні, в Польщі чи Литві.

Вишенський виступив на захист слов’янської мови. Боротьба за слов’янську мову, за поширення її на рідній землі.

13.Українська архітектура др. Половини XIV-початок XVII cт.

Памятки архітектури цього періоду можна поділити на два основні види ─ житла, культові будови.

Хата ніколи не виходила прямо на вулицю, а обов’язково була відгороджена тином і обсаджена плодовими чи декоративними деревами та квітами.

Житлову частину і сіни обмазували глиною і білили крейдою.

Для будівництва житла в Україні використовували будівельний матеріал з дерев ─ переважно з дуба, граба, та іншої деревини. У середині і ззовні хати здебільшого розмальовували орнаментом із зразків української природи, птахів, риб. Будівництво кам’яних замків було поширене переважно на Правобережжі Дніпра, на Поділлі, Волині, у Галичині, Буковині і Закарпатті. Луцьк являв собою давнє князівське управління, переважно дерев’яне, з комплексом земельних валів і років.

У ХV-ХVІ ст.православні монастирі в Західній Україні були оточені мурами з баштами і мали значення фортець. На Волині такими фортецями були монастирі в Межиріччі Дерманський монастир стояв на високому горбі, обнесений кріпосним муром заввишки 7 м. Біля стін проходив наповнений водою рів. Памяткою архітектури цього періоду були тридільні безкупольні та трибаштові дерев’яні храми. Такі будівлі збереглись в церкві Св. Духа. Дзвіниці були відокремлені від церков. Вони служили іноді і як сторожові вежі, подібні до замкових башт. Це були великі, здебільшого чотиригранні, нескладної будови вежі Церква Успенія Києво-Печерського монастиря, був обнесений цегляним муром з баштами та бійницями і перетворився на монастир-фортецю

Такою спорудою у Львові є, ансамбль братської тридільної і трикупольної церкви Успенія. В архітектурі Успенської церкви ми бачимо поєднання двох стилів: української народної архітектури дерев’яних церков та італійського ренесансу..