- •1Модуль
- •1.Поняття «культура»,його походження та розвиток
- •2.Складові частини культури
- •3.Наступність та форми існування культури
- •4.Предмет і завдання курсу
- •5.«Історія української культури» в наукових дослідженнях
- •6. Походження культури. Нерозривність культуро- та антропогенезу. Генеза знарядь праці.
- •7. Культура палеоліту на Україні.
- •8.Виникнення первісного мистецтва. Пам'ятки первісного мистецтва на території України.
- •9.Поняття «неолітична революція» . Первинні та вторинні вогнища відтворюючого господарства. Вторинні вогнища відтворюючого господарства на території України.
- •10.Культурно-історичні наслідки «неолітичної революції»та її значення.
- •11.Неоліт на території України. Характеристика культур лінійно-стрічкової та ямково-гребінцевої кераміки та києво-черкаської культури.
- •12.Розвиток мистецтва та релігійних вірувань в епоху неоліту на території України.
- •13.Культура енеоліту на території України. Трипільська культура.
- •14.Культури бронзового віку на території України
- •15.Початок залізного віку на території України. Культура кіммерійців.
- •17. Культура давньогрецьких колоній на території Північного Причорномор’я та Криму.
- •18. Витоки культури давніх слов’ян, їх поселення, заняття, знаряддя праці, побут (матеріальна культура східніх слов’ян).
- •19. Духовна культура східних слов’ян: вірування, мистецтво.
- •21. Виникнення писемності у слов'ян.
- •22.Фольклор та билинний епос Київської Русі
- •23.Література Київської Русі. «Слово о полку Ігоревім».
- •24. Давньоруські літописи. « Повість минулих літ»
- •Кам'яна архітектура Київської Русі. Софійський та Успенський собори, церква Параскеви п'ятниці.
- •26 Монументальний живопис Київської Русі
- •27 Освіта Київської Русі
- •28 Іконописання в Київській Русі
- •29 Вплив прийняття християнства на к-ру Київської Русі
- •2Модуль
- •1 Умови формування укр.. Культ. 2-пол. 14ст. 1-пол. 17ст.
- •Розвиток ренесансного гуманізму в Україні та його етапи.
- •3 Ю.Котермак, с.Оріховський, п.Русин – видатні діячі гуманізму
- •Вплив Реформації на культуру України.
- •6 Початок книгодрукування в Укр. І.Федоров та його першодруки.
- •8 Утворення і діяльність Острозького колегіума.
- •9 Утворення та діяльність Львівської братської школи.
- •10 Утв. І діяльність Києво-Могелянського колегіума
- •11.Література України др.. Половини XIV-першої пол..XVI cт.
- •12.Полемічна література України. Іван Вишенський, Стефан Зизаній.
- •13.Українська архітектура др. Половини XIV-початок XVII cт.
- •14. Становище освіти в Галичині в др… пол…XVII-XVIII ст… Львівський університет.
- •15.Розвиток освіти в Гетьманщині, Слобожанщині та Запорозькій Січі України в XVII-XVIII ст.
- •16. Діяльність Київо - Могилянської Академії
- •17. Наука в Україні в другій половині 17-18 ст. І.Гізель, г.Сковорода, я. Баранович
- •18. Фольклор ( думи і пісні) період Гетьманщини
- •19.Світська література України в другій половині 17-18 ст. Козацькі літописи
- •20. Драма- улюблений вид літератури кінця 17-18 ст. Ф.Прокопович « Володимир».
- •21. Розвиток живопису в україні 17-18ст.
- •22.Розвиток архітектури в Україні в др..Половині 17-18ст…
- •23. Українське бароко. Його етапи та особливості.
- •24. Пам’ятки Українського бароко.( і.Григорович-Барський, с. Ковнір, і. Зарудний.)
- •25.Барокова скульптура в Україні в др..Половини хуШст..І.Пінзель,а.Осинський, м.Філевич, м.Полейовський
- •26.Розвиток музики в Україні в др..Половини XVII -хуШст.: м.Дилецький.Д.Бортнянський, а.Ведель, м.Березовський.
- •27.Г. Сковорода- видатний діяч української науки
- •28.Ф.Прокоиович- видатний діяч української культури
- •29.Розвиток станкового живопису в Україні в др..Половини XVII -хуШст.. ( ктитирський портрет, парсунпий живопис, народна картина «Козак Мамай» ) д.Левицький, в.Боровіковський, а.Лосенко
- •30.Іконописання в Україні в др..Половили XVII -хуШст.: і.Конзелевич, п.Казанович
- •3 Модуль
- •1.Особливості розвитку духовної культури Укр. Хіх ст..
- •2.Зародження нової укр. Літ.
- •3. Романтизм та сентименталізм в укр.. Літ. Першої пол.. Хіх ст.: і.Котляревський «Наталка Полтавка»,г.Квітка-Основ*яненко «Маруся», романтичні твори т.Шевченка.
- •4.Укр. Літ. Байка є.Гребінка,л.Глібов.
- •5.Розвиток реалізму в укр.. Літ. Т.Шевченко,і.Нечуй-Левицький,Панас Мирний.
- •6.Розвиток реалістичного станкового живопису в Україні в XIX ст.В.Тропінін,т.Шевченко,м.Мурашко, і.Айвазовський,а.Куінджи
- •7.Класицизм в Архітектурі України XIX ст..
- •8.Багатостильовість української архітектури XIX ст.
- •9.Особливості освіти України 1 половини XIX ст. Створення Харківського,Київського та Новоросійського університетів
- •10.Зміни в освіті України в др..Половині XIX ст..
- •Розвиток музичного мистецтва: м.Лисенко, я.Степовий, к.Стеценко, м.Лсонгович, д.Січинський, с.Людкевич
- •12.Музичний театр- особливе явище української культури XIX ст..
- •13.Формування і розвиток українського театру в XIX ст,. М.Кропивиицький. М.Старицький, і.Карпенко-Карий
- •14.Розвиток науки вУкраїні в XIX ст..
- •15.Розвиток культури України в період української національної революції 1917-1920 рр
- •16.Зміни в освіті в період українізації. Боротьба з неписьменністю, створення нової системи освіти
- •17.Різноманітність стилів і напрямків в українській літературі 20-х рр.. XX ет.
- •18.Розвиток театрального мистецтва та драматургії в Радянській Україні в 20 рр.Хх ст.. ;
- •Багатожанровість розвиток музичного мистецтва в Радянській Україні 20-30 рр XX ст. М.Леоптович. К.Стеценко. Я. Степовий. І. Паторжинський. М.Литвиненко-Волмемут, г.Верьовка, м.Ревуцький
- •Розвиток науки Радянської України в 20-30 рр.Хх ст..
- •23.Внесок діячів літератури.Театру, кіно в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.
- •25.Роль шестидесятників в розвитку української літера тури і мистецтва.
- •26.Проблеми розвитку української культури в еміграції
- •27.Cуперечливий характер розвитку культури україни в 70-80 рр
15.Розвиток культури України в період української національної революції 1917-1920 рр
Революція в Росії вплинула на національно-політичне життя в Україні. Вийшли з підпілля і почали діяти українські політичні партії лівого спрямування, відродилася “Просвіта”. 17 березня 1917 p. у Києві зібрався український національний конгрес за участю тисячі представників українських партій, наукових, освітніх, кооперативних, студентських та інших організацій, на якому було утворено революційний український парламент — Центральну Раду, яку очолив М. Грушевський. Генеральним секретарем її став відомий письменник В. Винниченко. Четвертим універсалом Центральної Ради від 22 січня 1918 p. було проголошено самостійність Української Народної Республіки, яку визнали держави Антанти.
У квітні 1918 p. відбувся державний переворот, в результаті якого в Україні було встановлено гетьманат. Українську державу очолив П. Скоропадський. Під тиском зовнішніх і внутрішніх подій у листопаді 1918 p. гетьман П. Скоропадський відмовився від влади. Нову владу очолила директорія У HP, яка рішенням Трудового конгресу проголосила 22 січня 1919 p. “Акт соборності України”, тобто об’єднання Української Народної Республіки із Західноукраїнською Народною Республікою.
Посилилась агресія більшовиків та інших військових формувань проти молодої української держави. Директорія змушена була залишити Київ, але вже влітку 1919 p. українські війська відбили його у більшовиків, проте ненадовго. Під тиском білогвардійських сил генерала Денікіна українські війська змушені були відступити. Весною 1920 p. на підставі договору з Польщею відбувся похід зведених польсько-українських армій на Київ, який завершився поразкою. На території України більшовики проголосили Українську Радянську Соціалістичну Республіку. Польща в 1920 p. підписала з Москвою Ризький договір, за яким відбувся поділ українських земель — Галичина, Волинь, Полісся і Підляшшя відійшли до Польщі, Буковина і Бессарабія до Румунії, а Закарпаття — до Чехословаччини. Така політична обстановка створилася в Україні після жовтневої революції 1917 p.
16.Зміни в освіті в період українізації. Боротьба з неписьменністю, створення нової системи освіти
Радянська влада в галузі ідеології, культури проводила політику коренізації, яка в Україні отримала назву українізації. Українізація передбачала підготовку, виховання і висунення кадрів корінної національності, організацію шкіл всіх рівнів, установ культури, видавництво газет, журналів і книг українською мовою. Проведення політики українізації враховувало два аспекти:
1) українізація як така;
2) створення необхідних умов для всебічного культурного і духовного розвитку національних меншин.
Українізація дала позитивні результати. Якщо у 1928 році питома вага газет українською мовою становила 56 % загальних тиражів, то у 1930 р. — 89 %. Вже у 1924—1925 рр. було виділено 13 національних районів, в тому числі німецькі, болгарські, польські та єврейські. Одним з центрів українізації став Народний комісаріат освіти, який очолювали Григорій Гринько, Олександр Шумський, Микола Скрипник.
При всій гостроті суперечок, які ведуться зараз про оцінку радянського етапу української історії, успіхи у сфері освіти визнаються найбільше. Ліквідація неписьменності у 20-і роки, зростання загальної і професійної культури, прогрес науки обумовлювалися, зокрема, досить стрункою державною системою освіти.
Серйозні успіхи були досягнуті в ліквідації неписьменності. Активно діяло добровільне товариство «Геть неписьменність!», до початку 1930 року в Україні було близько 30 тисяч пунктів ліквідації неписьменності з контингентом 1,6 мільйона учнів. Відразу після закінчення війни робилися енергійні заходи з подолання безпритульності. Широку популярність отримали досвід та ідеї педагога А. Макаренка.
У 1923—1924 роках зростали асигнування держави на освіту, що сприяло розширенню шкільної мережі. Тоді в Україні працювало майже 16 тисяч початкових і семирічних шкіл, в яких навчалося понад 1,5 мільйона учнів. У 1926—1927 навчальному році в містах і селищах міського типу виник новий тип шкіл — фабрично-заводська семирічка, яка давала учням загальну і політехнічну освіту, готувала їх до продовження навчання в школах фабрично-заводського учнівства, в профшколах і технікумах. Трохи раніше були організовані трирічні загальноосвітні школи сільської молоді. У цих школах загальна освіта в обсязі програми 5—7 класів поєднувалася з теоретичним і практичним вивченням сільського господарства. У 1934 році для всього СРСР було встановлено декілька типів шкіл: початкова (1—4 класи), семирічна (1—7 класів) і середня(десятирічна). Була введена обов'язкова початкова освіта.