Тести до змістового модуля «Теоретико-методологічні засади теорії та методики розвитку мови»

1. Дошкільна лінгводидактика (методика навчання мови) — це:

1) частина дошкільної педагогіки, яка розробляє єдину систему навчально-виховної робо­ти з розвитку мови, узагальнює передовий досвід дошкільних закладів, досвід кращих ви-хователів-новаторів і сім'ї, процес засвоєння дітьми дошкільного віку усної рідної мови;

2) педагогічна наука, яка вивчає закономірності педагогічної діяльності, спрямо­ваної на формування мовлення у дітей дошкільного віку в дитячому садку;

3) педагогічна наука, яка вивчає закономірності розвитку мови дітей на різних ві­кових етапах, специфіку педагогічної діяльності, спрямованої на формування мов­леннєвих навичок у дітей, форми, засоби, методи і прийоми навчання дітей рідної мови.

2. Об'єктом української дошкільної лінгводидактики є:

1) мова;

2) навчально-мовленнєва діяльність дітей у дошкільному навчальному закладі, тобто організований, цілеспрямований процес використання мови для передаван­ня і засвоєння суспільно-історичного досвіду, оволодіння суспільними способами дій з метою спілкування та планування діяльності;

3) закономірності засвоєння дітьми мови.

3. Предмет української дошкільної лінгводидактики:

1) мовленнєва діяльність;

2) педагогічна діяльність, спрямована на формування мовленнєвих навичок дошкільників;

3) процес розвитку мовлення дітей та навчання їх рідної мови на різних етапах дошкільного дитинства.

4. Термін «лінгводидактика ввів» у науковий обіг:

1) Ф.Сохін;

2) С.Гончаренко;

3) М.Шанський;

4) А.Богуш.

5) Засновник української дошкільної лінгводидактики — нового наукового напря­му у вітчизняній педагогіці.

5. Сучасна українська лінгводидактика послуговується філософськими уявленнями:

1) мова — це суспільне явище;

2) мова як соціальне явище;

3) мова — основний засіб спілкування;

4) взаємозв'язок мови і мислення;

5) розвиток координації між усним і писемним мовленням;

6) взаємозв'язок мови та історії народу;

7) взаємозв'язок І і II сигнальних систем;

8) практика — кінцевий результат пізнання і критерій істини.

6. Природничими засадами дошкільної лінгводидактики є:

1) вчення фізіологів про умовно-рефлекторний характер засвоєння мови;

2) вчення І.Павлова про сигнальну діяльність кори великих півкуль головного мозку;

3) дослідження О.Іванова-Смоленського про становлення другої сигнальної системи у дітей.

7. Фізіологічними засадами дошкільної лінгводидактики є:

1) будова центральної і периферичної частин мовленнєвого апарату;

2) діяльність центральної нервової системи;

3) становлення і розвиток другої сигнальної системи у дітей;

4) наслідування як чинник розвитку мовлення;

5) розвиток аналізаторів.

8. Центр Брока у корі головного мозку є мовленнєвим центром, який забезпечує:

1) артикуляцію звуків;

2) управління діяльністю руки, пальців як органа писемного мовлення;

3) сприймання мовлення на слух, розуміння мовлення.

9. Центр сприймання мовлення на слух, розуміння мовлення:

1) центр Брока;

2) центр Дежеріна;

3) центр Верніке.

10. Залежність розвитку голосових реакцій дитини від розвитку дрібних м'язів пальців руки доведено у дослідженнях:

1) І.Павлова;

2) М.Красногорського;

3) І.Сеченова;

4) М.Кольцової;

5) А.Богуш;

6) Л.Виготського.

//. Механізм розвитку другої сигнальної системи у дітей дослідив:

1) М.Красногорський;

2) І.Павлов;

3) І.Сеченов; Ц А,Маркова;

5) О.Іванов-Смоленський.

12. Психологічними засадами лінгводидактики є:

1) вчення психологів про мову;

2) вчення психологів і психолінгвістів про розвиток мовленнєвих функцій, усві­домлення мовлення дітьми;

3) вчення психологів про особливості психічного розвитку дітей.

13. Психологічну періодизацію мовленнєвого розвитку дитини розроблено:

1) С.Рубінштейном;

2) Л.Виготським;

3) А.Марковою.

14. Мовленнєві функції, властиві мовленню f дошкільному віці:

1) узагальнювальна;

2) регулювальна;

3) соціально-емоційний контакт з дорослими;

4) планувальна;

5) вказівна;

6) індикативна.

15. Форми мовлення у ранньому віці:

1) слово;

2) речення;

3) ситуативне та діалогічне мовлення;

4) монологічне мовлення;

5) контекстове мовлення;

6) гукання, гуління, белькіт;

7) складовий контур слова;

8) пояснювальне мовлення.

16. Проблему раннього усвідомлення дитиною звукового складу рідної мови досліджували:

1) Д.Ельконін, С.Карпова, Р.Левіна, Ф.Сохін;

2) І.Сеченов, І.Павлов, О.Іванов-Смоленський, М.Красногорський;

3) А.Богуш, Н.Гавриш, Н.Луцан, К.Крутій.

17. Дитяче мовлення, за Л.Виготським, з перших своїх виявів є:

1) егоцентричним;

2) соціалізованим.

18. Мовні одиниці:

1) звуки (фонеми);

2) букви;

3) морфеми (частини слова);

4) речення;

5) слова;

6) словосполучення;

7) просодеми.

19. Знаки мови — це:

1) фонеми;

2) морфеми;

3) просодеми;

4) словосполучення;

5) букви;

6) речення.

20. Провідною функцією мови є:

1) номінативна;

2) експресивна;

3) комунікативна;

4) естетична;

5) мисленнєво-творча;

6) гносеологічна;

7) дейктична;

8) контакто-мовленнєва.

21. Закономірності засвоєння дітьми мови розробила: 1)Л. Федоренко;

2) А.Богуш;

3) Е.Короткова;

4) Є.Тихеєва.

22. Загальні методичні принципи навчання дітей рідної мови (за Л. Федоренко):

1) наочності;

2) уваги до матерії мови;

3) розуміння мовних значень;

4) доступності навчання;

5) оцінювання виразності мовлення;

6) науковості;

7) розвитку чуття мови;

8) систематичності навчання;

9) випереджувального розвитку усного мовлення;

10) поступового прискорення темпів збагачення мовлення.

23. Емпіричні методи наукового дослідження в дошкільній лінгводидактиці:

1) спостереження;

2) вивчення літературних джерел;

3) опитування;

4) бесіда;

5) вивчення продуктів мовленнєвої діяльності дітей;

6) анкетування;

7) узагальнення передового педагогічного досвіду.

24. До структури мовленнєвої діяльності входять:

1) мовлення;

2) мовленнєва дія;

3) мовленнєва операція;

4) мовленнєвий акт;

5) висловлювання.

25. Види мовленнєвої діяльності:

1) мовленнєва дія;

2) говоріння;

3) мовленнєвий акт;

4) читання і письмо;

5) слухання (аудіювання).

26. Лінгвістичний підхід до трактування мовленнєвої діяльності розглядає:

1) мовленнєву діяльність нарівні з іншими видами пізнавальної діяльності;

2) мовленнєву діяльність нарівні з «психологічною організацією», «мовною систе­мою», що охоплює суму окремих актів говоріння і розуміння.

27. «Виховання дітей від народження до шести років повинно відбуватися у мате­ринській школі» — цю думку висловив:

1) В.Одоєвський;

2) Я.Коменський;

3) К.Ушинський.

28. Автором методу «показ з називанням» є:

1) Є.Тихеєва;

2) Е.Короткова;

3) А.Богуш;

4) О.Усова.

29. Своєрідність методики Є. Тихеєвої полягає в тому, що в Ш основу покладено:

1) види діяльності;

2) спеціальні завдання з розвитку мовлення;

3) різні види ігор і занять.

30. Вислів «Мова — краща, ніколи не в'януча і знову вічно розквітаюча квітка всього ду­ховного життя народу» належить:

1) С.Русовій;

2) В.Сухомлинському;

3) К.Ушинському;

4) Є.Тихеєвій.

31. Засновник звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти:

1) К.Ушинський;

2) В.Сухомлинський;

3) Ф.Сохін.

32. К.Ушинський написав статтю «Рідне слово» у:

1) 1913 р.;

2) 1861 p.;

3) 1864 p.;

4) 1812 р.

33. Хта$ вчених назвав прототипи сучасних занять «предметовими» та «речовими» лекціями

1) К.Ушинський;

2) І.Срезневський;

3) С.Русова;

4) І.Огієнко.

34. У чиїй педагогічній спадщині ефективним засобом активізації мовлення дітей у «Школі під блакитним небом» є щоденні «подорожі у природу»:

1) ЄТихеєвої;

2) С.Русової;

3) В.Сухомлинського.

35. Значення рідної мови в першопочатковому вихованні й навчанні дітей уперше обгрунтував:

1) Ф.Фребель;

2) К.Ушинський;

3) Я.Коменський.

36. Автор першої в Україні концепції національного дитячого садка:

1) В.Сухомлинський;

2) С.Русова;

3) М.Грушевський.

37. Основну увагу в заняттях, розроблених Є.Тихеєвою, звернено на:

1) виховання звукової культури мовлення;

2) розвиток зв'язного мовлення;

3) збагачення словника;

4) формування граматичної правильності мовлення.

38. Автором екскурсій-оглядів, які проводять у межах дошкільного закладу, є:

1) С.Русова;

2) Є.Тихеєва;

3) О.Усова.

39. Три головних мети у навчанні дітей рідної мови: розвинути дар слова, оволодіти скарбницями рідної мови, засвоїти граматичні закони мови видиіив:

1) В.Сухомлинський;

2) Я.Коменський;

3) К.Ушинський.

40. Автором дитячих казок «Мороз Іванович», «Містечко в табакерці», «Срібний карбованець» є:

1) В.Одоєвський;

2) К.Ушинський;

3) В.Сухомлинський.

41. «Мова дітей розвивається за допомогою граматики, риторики, поетики», — вважав:

1) К.Ушинський;

2) Я.Коменський;

3) В.Сухомлинський.

42. Автором методу «показ з називанням» є:

1) О.Усова;

2) С.Русова;

3) Є.Тихеєва.

43. Наука про різномовні обов'язки створена:

1) С.Русовою;

2) К.Ушинським;

3) І.Огієнком.

44. Питання навчання дітей зв'язного мовлення досліджували:

1) Т.Ляміна, В.Логінова, М.Коніна, В.Гербова;

2) Е.Короткова, О.Ушакова, Н.Виноградова, Н.Орланова;

3) М.Фомічова, О.Жильцова, А.Іваненко.

45. Праці «Методика навчання дітей рідної мови і ознайомлення з навколишнім у до­шкільному закладі», «Методика навчання дітей української мови у дошкільному закладі», «Дошкільна лінгводидактика: теорія і практика» написані:

1) С.Русовою;

2) Є.Тихеєвою;

3) А.Богуш.

46. Триєдина мета мовленнєвого розвитку і навчання мови на етапі дошкільного дитин­ства у сучасній дошкільній лінгводидактиці запропонована:

1) А.Богуш;

2) Ф.Сохіним;

3) Н.Гавриш.

47. Структурний напрям роботи з розвитку мовлення передбачає:

1) розвиток діалогічного мовлення;

2) розвиток словника;

3) розвиток монологічного мовлення;

4) розвиток мовного чуття;

5) формування граматичної правильності мовлення;