3.3. Спіритизм

Чаклунство, анімізм і спіритизм протягом тисяч років існували в тісному зв'язку. Виявленню "присутності" духів присвячені цілі ритуали: присипання землі золою чи мукою тощо. Англійці впевнені, що тварини можуть бачити духів, а виття собаки віщує смерть тощо. Починаючи з 1862 р., демонструються навіть фотографії духів. Започаткував цей напрям американець Дж. Мемлер. За фахом він був гравером, а фотографією захопився, спостерігаючи за роботою своїх приятелів – професійних фотографів. Одного разу він знімав себе самого й одержав подвійне розмите зображення. Мемлер вирішив, що йому вдалося зафіксувати свого духовного двійника. Знайшовши причину подібної випадковості, він почав виготовляти подібні знімки інших людей і продавати їх. Але продовжувалося це недовго, оскільки виявилося, що на різних фотографіях у вигляді духу фігурує зображення однієї ще живої людини. Публіка втратила інтерес до подібної розваги. Більш того, проти Мемлера було висунуте звинувачення в шахрайстві, бо один з фотографів, який знаходився на службі в поліції, розгадав спосіб, за допомогою якого можна одержувати подібні зображення.

Учення про смертну тінь серед культурних народів найкраще виражене в християн і в народних легендах. Спіритизм є пряме оновлення уявлень, які відносяться до філософії дикунів і фольклору. Світ знову вщерть наповнений розумними й могутніми безтілесними духовними сутностями. Люди знову впевнено стверджують, що ці безтілесні істоти прямо впливають на думку й матерію. Ми ніби знову повертаємося до первісних часів існування людства. Привиди знову набувають того значення, яке мали серед примітивних племен і в середньовічній Європі.

У сучасному спіритизмі виділяють два напрямки:

• популярний спіритизм для маси людей;

• окультизм.

Основні риси популярного спіритизму становлять уявлення про те, що

• людська душа безсмертна й після смерті тіла може вступати в спілкування з живими людьми й зумовлювати деякі фізичні та психічні явища;

• необхідний посередник – медіум.

Адекватне оцінювання подібних уявлень потребує ознайомлення з життям людей, які були провідниками цих ідей. Так, найбільш видатними спіритами минулого визнаються Е.Сведенборг та Е.Девіс.

Еммануїл Сведенборг народився в 1688 р. у Данії. Закінчив університет в Упсалі за спеціальністю теологія, давні язики. Працював радником при будівництві каналів і доків, був членом Гірничої академії. З 1745 р., вийшовши у відставку, знайшов себе як пророк і містик. Судячи з його щоденника, психічні відхилення в нього почалися ще з нещасного юнацького кохання, після якого він усе життя холостякував, але відзначався розпутністю. Екзотичні статеві контакти він називав "своєю головною нічною пристрастю". Це зовсім розхитало його нервову систему й сексуальні видіння навіть заважали працювати. Аналогічний характер мало і його "ясновидіння".

Ендрю Девіс (США) отримав у своїх прихильників прізвисько Сведенборг Нового Світу. Він народився в 1826р. в штаті Нью-Йорк на фермі. Батько – чоботар, алкоголік, а мати – домогосподарка з розхитаною нервовою системою. Таким чином, у Девіса була досить несприятлива спадковість, він був схильний до сомнамбулізму, а розвиток під впливом забобонної й екзальтованої матері сприяв поглибленню фантазій. Усе це разом і призвело до інтелектуального відставання. У школу він пішов тільки на десятому році життя, але вже через рік його відрахували через розумову відсталість. Працював на гіпсовому млині, у сільського крамаря, але виявився занадто незграбним. Усі спроби його працевлаштування закінчилися тим, що він зміг тільки пасти отару. Особливості діяльності пастуха призводили до подальшого розвитку мрійливості, сомнамбулічних станів, галюцинацій.

У 1843р. під час гастролей магнетизер Д. Левінгстон знайшов у цьому хлопчику з порушеною психікою та розумовою відсталістю чудового медіума для своїх виступів і забрав його з собою. Із часом Девіс сам почав лікувати людей. Він був одружений тричі й за однією із своїх дружин узяв чимале придане. У сомнамбулічному стані він 2 роки диктував "повну філософію природознавства й духовидіння", яку його прихильники розповсюджували по всій Америці. Оскільки він був зовсім неосвіченим, читати його твір для скільки-небудь грамотної людини – справжня мука. Але у світі достатньо невігласів. Усім добре відомо: чим менше людина знає, тим легше й упевненіше вона висловлює свою думку з будь-яких питань.

Девіс "винайшов" обертання столів і планшетки, зробивши "спілкування з духами" доступним для всіх. Він разом із своїми прихильниками апріорі відкидав будь-які спроби пояснити відповідні ефекти іншими причинами. Тут спостерігається досить цікава залежність: людині, яка мало вчилася, не приходить до тями спростовувати фізика, котрий пояснює рухи маятника чи будову комп'ютера. Вона спокійно погоджується, що фізик краще знає свою справу. Але та ж сама людина заперечує будь-яке природне пояснення набагато складніших медіумічних, окультних та магічних явищ. Вона не припускає, що біологи, фізіологи та психологи повинні більше розуміти в цьому.

Популярність спіритизму в Х1Хст. призвела до того, що неодноразово робилися спроби перевірити реальність спілкування з духами. Наприклад, у 70-ті р. Д.М. Менделєєв сконструював спеціальний манометричний стіл, який точно реєстрував навіть дуже слабке натиснення рук. Зібралася комісія з учених, яка після численних експериментів дійшла висновку: спіритичні явища виникають внаслідок несвідомих рухів або свідомого шахрайства.

Приблизно в цей же час В.П. Сєченов, вивчаючи ідеомоторні рухи (несвідомі скорочення мускулатури, які виникають уже хоча б тому, що м'язи постійно знаходяться в тонусі), дійшов висновку, що думка - це рефлекс, який є більше або менше загальмований у своїй завершальній, руховій частині. Дуга такого рефлексу проходить через нейрони кори великих півкуль. Такі рухи не усвідомлюються й викликають відповідні ефекти обертання столів, тарілок та блюдець, створюючи враження "спілкування" з духами. Особливо це вражає в разі відповідного антуражу та певних психічних станів людини.

У більшості людей віра в спіритизм має релігійний характер. Той, хто відчуває потребу в самостійному мисленні, але не може повністю відмовитися від віри, заснованої на певному авторитеті, знаходить у спіритизмі суттєву підтримку. Відповідь духів завжди буде згідною з власними релігійними потребами людини. Це було добре відомо ще в давнину. Наприклад, апостоли, які мандрували разом з Ісусом Христом і вчилися безпосередньо в нього, були проти місіонерської діяльності Павла, наголошуючи на тому, що він не має права називатися апостолом і проповідувати, оскільки не бачив Ісуса Христа, а свої знання про його вчення одержав унаслідок "знамення". Вони стверджували: "Когда человек вопрошает видение, он отвечает себе сам все, что хочет, призрак мелькнет и исчезает, - его и не успеешь расспросить обо всем подробно. Мечтатель не властен над своей мечтой. Предавшись ей, он теряет всякое преимущество духа".

На основі "боротьби із спіритизмом" зійшла зірка Олени Петрівни Блаватської (ОПБ).