3.4. Теософія

На думку авторів цієї концепції, яка виникла наприкінці Х1Х ст., теософія є синтез науки, філософії та релігії. Вона належить до сфери "езотеричних наук", які були відкриті ОПБ махатмами (Вчителями Мудрості) під час навчання в Шамбалі (з її слів). Перш ніж розглядати базові положення цієї концепції світобудови (до речі, як і будь-якої іншої), доцільним буде ознайомитися з життєписом її авторки, щоб оцінити, наскільки освіченою була ця людина, наскільки можна довіряти її словам.

Олена Петрівна була донькою російського полковника графа фон Ган-Роттенштерн і народилася в 1831р. в Єкатеринославі. З раннього дитинства її вихованням займалася прислуга, яка, розповідаючи про зовнішній світ, наповнювала його різноманітними казковими персонажами. Більш того, ОПБ прищепили віру в те, що вона як "недільна дитина" (народилася в неділю) повинна бути здатною бачити їх і спілкуватися з ними. ОПБ була дуже нервовою дитиною, відзначалася сомнамбулізмом, мала часті галюцинації та істеричні напади. Унаслідок такого виховання вона вважала себе постійно оточеною істотами, невидимими для інших. При цьому, згідно із спогадами її рідних, ОПБ була, з одного боку, надзвичайно нелюб'язною, сварливою та впертою, а з іншого – схильною до містичного мудрування.

У 1848р. її видали заміж за 60-річного генерала Блаватського, але через 3 роки шлюб було розірвано, оскільки ОПБ втекла з дому через три місяці подружнього життя. До 1870р. про її життя нічого не відомо. З її слів: вона подорожувала по Європі, Єгипту, Азії, Індії (не забувайте, що мова йде про 17-річну дівчину без грошей) й розвивала свої здібності медіума. 7 років вона нібито навчалася в індійських махатм Шамбали (міфічна країна, ніби розташована в Гімалаях, хоча є й інші версії). Ці махатми (адепти) належать до складу товариства мудрих людей, які в пізнанні таємниць природи майже досягли рівня богів. Вони нібито можуть читати думки й здійснювати навіювання на будь-якій відстані, розкладати матеріальні об'єкти на компоненти й переносити їх у будь-яке місце, викликати звуки, примушувати рухатися різні тіла, без матеріального посередництва посилати повідомлення іншим адептам, відокремлювати на певний час душу від тіла й спрямовувати її на вивчення космічного простору тощо. Махатми навчили її цим премудростям і відправили нести езотеричні знання у світ.

У 1870 р. ОПБ організувала в Каїрі спіритичне товариство, котре швидко розпалося. У 1873р. вона переїхала до Нью-Йорка й приєдналася до популярного на той час товариства спіритів, але швидко зрозуміла, що тут вона може бути лише на другорядних ролях. Блаватська зійшлася із полковником Генрі Олькоттом, який також був спіритом, і в 1875р. разом з ним заснувала теософське товариство, яке повинно було протидіяти спіритичним поглядам і мало завдання:

• закласти основу всесвітнього братерства людства на базі теософії;

• сприяти вивченню арійських та інших творів з релігії, науки й відстоювати значення арійської літератури, особливо брахманської, буддійської й зороастрської філософії (на мою думку, судячи з її творів, сама ОПБ була недостатньо обізнана з такою літературою, але все ж таки впевнено збиралася вчити все людство);

• досліджувати найсокровенніші таємниці природи, особливо психічні сили людині (ОПБ та Олькотт не були ані біологами, ані фізіологами, ані психологами).

Товариство в 1876р. організувало свою головну квартиру в передмісті Адьяр біля Мадраса в Індії. У 1877р. ОПБ видала двотомник "Разоблаченная Исида", у якому, між іншим, пояснила, що теософія – таємна, внутрішня сутність, яка міститься в релігійних та філософських системах давніх часів, у магії, спіритизмі тощо. Іншими словами, це вчення є екстракт (а по суті, досить поверхова компіляція) із найрізноманітніших галузей діяльності людства, головним чином, азіатських його гілок.

ОПБ і Олькотт роз'їжджали по Індії й проповідували своє вчення, у них з'явилися прихильники. Причини схильності людей до теософії були тими ж, що й у період розквіту спіритизму:

• релігійні догмати теософії мали буддійське походження, відзначалися своєрідним фантастичним містицизмом, який вигідно відрізняв їх від західних релігій;

• ОПБ засвідчувала істинність свого вчення за допомогою чудесних діянь: із стелі кімнати, де вона знаходилася, падали листи від друзів та махатм із відомостями стосовно теми бесіди; предмети, які ОПБ тримала в руках, зникали й відшукувалися в інших будинках; являлася душа її вчителя Кут Хуми, щоб її могли побачити смертні; розбиті предмети, покладені у "свячену шафу", щезали й замінювалися новими, у ній лунали звуки дзвоника, гітари, зв'язаний слуга, якого зоставляли на самоті, розв'язувався. Такими примітивними фокусами ОПБ доводила власну "втаємниченість" і підтверджувала "істинність" свого вчення. До речі, ілюзіоністи показують набагато цікавіші фокуси, але при цьому не декларують свою причетність до якихось особливих таємниць життя й не засновують нової релігії на тій підставі, що можуть робити вельми складні трюки. Правда, із спробами доказів "правдивості" вчення за допомогою фокусів пов'язана одна досить кумедна перевірка, організована професійним фокусником Дж. Реді вже в наш час. Він направив двох своїх учнів до парапсихологічної лабораторії для демонстрації здібностей. Вони читали запечатані листи, рухали столи, гнули виделки та ложки поглядом тощо. Молоді люди протягом чотирьох років обдурювали довірливих. Їх

діяльність була настільки переконливою, що було вирішено зібрати міжнародний симпозіум для підтвердження істинності парапсихологічних можливостей. На цьому симпозіумі ці талановиті містифікатори зізналися, що всі їх здібності – досить прості фокуси.

За свідоцтвом літератора Соловйова, який уважався другом ОПБ, вона стверджувала: "Есть-пить хочется, а чтобы владеть людьми, необходимо их обманывать, чтобы увлечь и заставить следовать за собой". Коли ОПБ захворіла на ревматизм, вона переїхала в Париж до своєї багатої послідовниці, а потім – у Лондон (до іншої багатої послідовниці), де й написала в 1884р. "Тайну доктрину", яка фактично є перероблена "Разоблаченная Исида" й також відзначається відсутністю логіки та безсистемністю викладення матеріалу.

У цей час в Адьярі на основі свідчень подружжя Кулом, які служили в ОПБ, в індійських газетах було опубліковане спростування її "чудес". Подружжя розповіло, як разом з двома індійськими факірами брало участь в організації її нібито надприродних феноменів.

Лондонське "Товариство психічних досліджень" відрядило до Індії містера Ходжсона, щоб той розібрався в тій ситуації, що склалася. Після повернення до Лондона він подав звіт, у якому стверджувалося:

• графологічна експертиза довела, що листи від махатм писала сама ОПБ;

• демонстрація астральної форми махатми Кут Хуми – результат маніпуляцій з чучелом, виготовленим механіком Куломом, який виготовив і "священну шафу" – елементарний прилад ілюзіоністів з рухомою задньою стінкою, котра з'єднувалася через потайні двері із спальнею ОПБ;

• дзвіночок ОПБ ховала в накидці;

• листи підкидувалися через спеціальні отвори в стелі та стінках.

Ходжсон уважав, що думка ОПБ про перенесення місця перебування в Тибет – недоступну область на кордоні Індії була геніальною, через те що можливість перевірки її тверджень практично дорівнювала нулю. Чудовою знахідкою було й залучення факірів для демонстрації своїх "паранормальних властивостей", оскільки факіри здавна мали в Європі славу чаклунів. Крім того, не можна заперечувати й те, що вони були обізнані з деякими психологічними процесами, котрі стали відомими на Заході порівняно недавно. Зокрема, йоги непогано оволоділи мистецтвом гіпнозу, коли в стані штучного сну можна провести достатньо довгий час (тижні й навіть місяці) без їжі та води й майже без дихання. Незважаючи на всю дивовижність такої практики, у ній немає нічого надприродного. Містер Ходжсон скористався своєю присутністю в Індії, почавши навчання у факірів, дізнався про багато хитрощів, необхідних для більшості їх фокусів. У своєму звіті він наводив чимало вражаючих прикладів, коли навіть вибагливі глядачі були нездатними дати надійні свідчення про те, що ж саме вони бачать під час таких виступів факірів. У розповідях очевидців усе виглядало більш дивовижно, ніж було насправді.

ОПБ, зокрема, як доказ чудес, якими володіють факіри, описувала в "Разоблаченной Исиде" такий фокус: факір на відкритому місці розстелює шматок килима й топче його ногами. З-під килима виповзає хлопчик. Факір бере канат і кидає його догори. Він зостається висіти перпендикулярно до землі, як прикріплений. Хлопчик лізе по канату й зникає вгорі із очей глядачів. Між факіром і хлопчиком починається суперечка, яка закінчується тим, що розгніваний факір вихоплює ніж і також лізе по канату. Через деякий час звідти падає порубане тіло хлопчика, а потім спускається факір. Він кладе це тіло в мішок, струшує його, і з мішка вискакує живий хлопчик.

Справжня преамбула цієї історії така: наприкінці 1890 р. С.Ельмор описав цей випадок у "Чиказькій трибуні", доповнивши його повідомленням про те, що був присутній при цьому фокусі разом із фотографом, який зробив декілька знімків. На фотографіях зображений тільки факір, який жестикулює. Допис закінчувався припущенням про те, що факір загіпнотизував своїх глядачів. Ходжсон написав керівництву газети листа, у якому наполягав, що протягом усього перебування в Індії марно намагався побачити цей фокус або знайти хоча б одного очевидця. У відповідь він одержав щире зізнання автора публікації в тому, що все повідомлення було вигадкою, жартом. Більш того, під дописом містилася вказівка на містифікацію: С.Ельмор – sall more – "брехати більше".

Після виконання всіх необхідних формальностей містер Ходжсон дійшов висновку, що пані Блаватська – найдотепніша й найцікавіша шахрайка, яку тільки знає історія, отже, її ім'я, хоч би й з цієї причини, заслуговує бути переданим нащадкам.

РОЗДІЛ 4. Релігія – пошук надії та розради