2.4. Соціальні передумови магічного світогляду

Біологічні та психологічні особливості кожної людини суттєво модифікуються під впливом її соціального оточення, у тому числі й специфіки виробничої діяльності. Там, де результати виконання тих чи інших конкретних дій гарантовані, фантастичні вигадки, припущення й пов'язані з ними дії виявлялися зайвими. Навпаки, там, де цей результат не вдавалося вочевидь пов'язати з практичними діями, де все ще зоставалася суттєвою ймовірність не тільки невдачі, але й ризику, такі фантастичні припущення та відповідні ритуали тримаються дуже довго. Практичне значення таких церемоній спочатку полягало, як і у тварин, у навчанні за допомогою імітації найважливіших ситуацій. У ході історичного розвитку й накопичення технологічного досвіду деякі з таких прийомів (потрібні, корисні) продовжували включатися в "ділові ігри", а інші (непотрібні) – відкидалися. Але завжди зоставалися прийоми, ефективність яких не вдавалося ні однозначно підтвердити, ні категорично спростувати. Саме вони найдовше зоставалися в обрядовій, магічній сфері діяльності людини. Такі опорні маніпуляції застосовувалися у випадку сумнівності досягнення бажаного результату.

В історії людства таємні знання трималися не однією тільки власною силою. Незважаючи на всю свою примітивність, вони поєднувалися з іншими, достатньо розумними й обгрунтованими прийомами. Те, що, на думку стороннього спостерігача, виглядало як "священне пророцтво", часто виявлялося здогадом кмітливої людини про минуле та майбутнє. Гадання слугувало чаклуну тільки приводом для справжнього розслідування. "Суд божий" давав можливість опитати людей і психологічно підготувати аудиторію. Певні зовнішні ознаки (тремтіння рук тощо) часто видавали як винуватого, так і його віру в здатність чаклуна відкрити його таємницю (прислів'я "на злодії шапка горить"). Навіювання впевненості у всемогутності чаклуна та неминучості покарання могло навіть убити жертву такого розслідування.

У примітивних суспільствах маг часто уособлював жерця й чаклуна, унаслідок чого мав на своєму боці всю переконливу силу релігії й влади. Крім того, він часто був ще й лікарем. Це дозволяло йому, додатково до пророцтва щодо життя й смерті застосовувати відповідні напої та засоби. Неабияку роль у підтримці віри відігравали й спритні фокуси та наслідувальна поведінка.

Потреба слідування нормам, прийнятим у тому чи іншому суспільстві, призводить до того, що відповідні соціальні умови впливають на формування певного світогляду людей. Прикладом можуть слугувати історичні прецеденти, коли через те, що люди масово не вірили в існування духів,

магічні маніпуляції майже зникали із суспільної практики (Давня Греція, Європа часів Просвітництва, СРСР та ін.).

Цікава ситуація складалася щодо магії з боку християнської релігії. Коли зароджувалася ця релігія, розповсюджувалися чутки про те, що християни – люди без моральних заборон, які знаходяться на нижньому щаблі суспільства й висміюють усе святе, ворогуючи з добрими людьми. Їх служіння Богу – не культ, а безчестя. Вони займаються мерзенним блудом, обожнюють ослицю тощо. Церемонії прийому до християнської секти нібито супроводжуються таким ритуалом: немовля поміщається в посуд з мукою, а кожен неофіт повинен декілька разів устромити в неї ніж і таким чином забити дитину. Потім кров випивається, а труп знищується.

Як тільки християнство стало розповсюдженою релігією, аналогічні чутки почали розповідати про прихильників інших вірувань. Магічні прийоми впливу на людей, описані в Біблії та Новому Завіті, були проголошені проявом віри в Боже слово, а існування будь-яких інших богів, окрім Ісуса Христа, – єрессю. У 785 р. Падеборнський синод виніс постанову: "Хто, засліплений дияволом, подібно язичнику, буде вірити, що будь-хто може бути відьмою й на цій підставі спалить її, той сам підлягає смертній карі". Її ухвалив Карл Великий, і вона діяла до кінця ХІІІ ст. У цей час чорна магія практично зникла, що підтверджує закономірність: немає віри – немає потреби – немає й соціального інституту.

Перелом у поглядах на магію пов'язаний з ім'ям Фоми Аквинського, найвидатнішого із учителів церкви того часу. Він заявив, що демони існують і можуть шкодити людям. Це було відображенням дезорганізації суспільних процесів і зростанням впливу на Європу мавританської магії. Як наслідок розгорнулося полювання на відьом і був створений практичний посібник для виявлення слуг диявола "Молот відьом" домініканця Іакова Шпренгера. Ця дика фантазія коштувала Європі більше невинної крові, ніж усі війни того часу. Наприклад, у Германії були області, у котрих зоставалося не більше двох жінок. Тільки розвиток просвіти й деяка стабілізація суспільного життя на початку ХVІІІ ст. дозволили припинити масове винищення населення.

Наведений короткий аналіз еволюції віри в магію свідчить про те, що в достатньо розвинених культурах зростання інтересу до магічних і таємних явищ практично повністю зумовлюється соціальною й психологічною нестабільністю. Магічні ритуали в уявленні примітивної свідомості являють собою спробу елементарно упорядкувати світ навкруги людини тими засобами, які їй доступні. Таким чином, магічний світогляд є невід'ємна частина психічного відображення зовнішнього світу людиною з нерозвиненою свідомістю та інтелектом. Він зумовлюється існуванням невизначеності у всіх сферах життя людей. Чим більша така невизначеність, тим більша вірогідність прийняття рішення на емоційному рівні й формування магічного сприйняття світу.