5.2. Екстрасенсорика

В основі групи явищ, котрі іноді об'єднують під загальною назвою "енергетичні парапсихологічні явища", полягає уявлення про існування "біополя". Цей термін, як і поняття "екстрасенс", був уведений до вжитку член-кореспондентом АН СРСР філософом А.Г.Спіркиним у 1980р. Він уважав, що біополе – це особливий вид поля, який не має перепон, поширюється на великі відстані й містить унікальну інформацію відносно психофізіологічного стану людини.

Будь-яке поле пов'язане з певним видом енергії. Енергія – загальна міра різного руху або осциляція простору від якого-небудь джерела. Розрізняють енергію механічну, електромагнітну, гравітаційну, ядерну тощо. Англійські вчені вже більше 100 років намагаються знайти переконливі докази існування особливої "біоенергетики" людини: передачу думок на відстані, ясновидіння, левітації, але їх пошуки досі не увінчалися успіхом. При цьому сторонній людині залишається непомітною спекулятивна підміна понять: у біології термін "біоенергетика" застосовується щодо процесів обміну різних видів енергії в живих організмах. Вони не мають нічого спільного із вищеназваними парапсихологічними явищами, але на підсвідомому рівні створюється враження їх "науковості". Іншими словами, це своєрідне філологічно-психологічне шахрайство.

Фізик, академік АН СССР А.Мигдал стверджував, що навколо живих організмів існують такі відомі фізичні поля, як електричне, акустичне та ін. Вони досить добре вивчені. Імовірність знайдення фізичного поля нової, ще не відомої природи в макроскопічній області настільки мала, що з нею навряд чи слід рахуватися.

За відкриття такого поля має бути присуджена Нобелівська премія, котра ще й досі лежить незапитаною в Стокгольмському банку, незважаючи на всі переконання парапсихологів у існуванні такого біополя й наявність численних даних, які нібито підтверджують його реальність. Але в жодному випадку не визначається достовірність цих даних. Прикладом недбалого відношення до цієї проблеми можуть слугувати розповсюджені прихильниками "біоенергетики" фотографії "аури", які вдалося зробити подружжю Кирліан. Їх "винахід" полягає в тому, що між двома електродами розміщується певний об'єкт (звичайно – рука), а вся конструкція вкривається фотоплівкою. Подання напруги на електроди зумовлює електричний розряд між ними, й фотоплівка навколо руки засвічується. Це видається за ауру. Але виникає питання, що ж саме при цьому фіксується на фотоплівці? Справа в тому, що за таких умов експерименту під час розряду вибиваються поверхневі електрони із будь-якого об'єкта, як живого, так і неживого. Вони й засвічують фотоплівку. Отже, ні про яку "фіксацію аури" мова йти не може, умови експерименту не дозволяють.

Крім того, є ще один цікавий момент у діяльності екстрасенсів: згідно з їх заявами, вони можуть збільшувати енергію біополя приблизно в 6 разів. Для порівняння: біоструми для одержання електрокардіограми посилюються в 10 000 разів, а для електроенцефалограми – у 220 000 разів.

Оскільки визначення біополя як особливого, притаманного тільки живим організмам поля не знайшло ніякого підтвердження, із часом була запропонована іще одна версія. Згідно з нею, біополе – сукупність усіх відомих фізиці полів навколо живого організму. Але тоді немає ніякої необхідності вводити новий термін і нічого нового не відкрито.

Інформаційну складову частину біополя парапсихологи пов'язують з "існуванням невідомих сил і часточок з більш фундаментальними властивостями, ніж ті, що відомі сучасній науці." Подібне ствердження майже не викликає ніяких заперечень навіть у критично настроєних людей. Але тут уживається науково-лінгвістичний софізм, оскільки словосполучення "існують невідомі..." не має змісту: "невідоме" означає, що стосовно цього явища відсутня будь-яка інформація, а його інтерпретація може випливати тільки із сфери фантастики й філології. Поєднання "невідомого" із словом "існує" створює психологічне враження його реальності й неспроможності науки з ними розібратися, що некоректно.

Фізик, академік АН СРСР Ю.В.Гуляєв і доктор фізико-математичних наук Е.Е. Годік ще в 1980р. створили спеціальну лабораторію із вивчення біополя. Основні труднощі були пов'язаними з дуже великою чутливістю сучасних високоточних приладів. Вони завжди "щось показують", навіть за відсутності будь-яких зовнішніх впливів. Некоректне відношення до таких "показників" призвело, зокрема, до появи уявлень про рослини, які можуть "думати й відчувати". Із шкільного курсу фізики добре відомо, що будь-яке фізичне тіло, здатне проводити струм, має певну електричну ємність. Вона змінюється залежно від взаємного розташування цих тіл, тобто змінюється ємність системи й розподіл електричних зарядів у відповідь навіть на елементарні рухи вмикання приладу або натиснення кнопки, не говорячи вже про якісь інші зміни електричного поля конденсатора, яким є будь-яке приміщення. Саме ці зміни ємності й фіксують точні прилади. Менш чутливе обладнання взагалі нічого не реєструє. До труднощів, які треба було подолати дослідникам лабораторії з вивчення біополя, слід віднести також необхідність максимальної об'єктивності під час проведення експериментів, через те що людина може й сама не усвідомлювати своєї зацікавленості в певному результаті. Тоді це вже буде не відкриття, а "брудний" експеримент.

Для вивчення були відібрані всі фізичні поля, які можуть мати фізіологічну інформацію: електричне, магнітне, інфрачервоне, радіотеплове, оптичне й акустичне, а також зміни хімічного складу зовнішнього середовища, пов'язані з життєдіяльністю.

Висновок: біополе – це плід уяви деяких людей, які не мають відношення до фізики й уважають, що до неї можна віднести будь-що. Реально існують такі явища: характеристики фізичних полів (навіть у Джуни й В.А. Кулагіної) у звичайному стані не відрізняються від аналогічних характеристик людей контрольної групи. У "робочому стані" руки нагріваються на декілька градусів, тобто змінюється інтенсивність інфрачервоного випромінення. Одночасно дещо зростає інтенсивність магнітного поля, з'являються низькочастотні коливання електричного поля. Але унікальність подібних явищ сумнівна. Відомо, що шкіра людини взагалі відзначається великою чутливістю до тепла: на близькій відстані відчувається різниця температур у 0,3^о. Коли рука екстрасенса рухається вздовж тіла хворого, його шкірні рецептори реагують на тепло. Найбільш збагачені такими терморецепторами й відповідно найбільш чутливі до тепла є деякі ланки шкіри, котрі відомі як зони Захар'їна – Геда, стимулювальні точки, біологічно активні точки, точки акупунктури, точки рефлексотерапії тощо. Відомо, що вони за допомогою нервової системи пов'язані з різними органами. Причина цього явища полягає в особливостях стадій дробіння, гістогенезу та органогенезу зародка. Унаслідок таких зв'язків будь-які патологічні зміни у функціонуванні органа супроводжуються підвищенням температури у відповідних біологічно активних точках. Для знаходження таких зон температурної чутливості шкіри людини більш ніж достатньо, але за цією ознакою, як і за будь-якою іншою, є індивідуальна мінливість, тобто деякі люди краще за інших відчувають незначну різницю температур на поверхні шкіри. Крім того, відповідну чутливість можна розвинути й тренуванням.

Рука екстрасенса відчуває тепліші зони й додатково їх прогріває. Це різновид рефлексотерапії за типом голковколювання, своєрідний безконтактний тепловий масаж. Цей прийом з давніх часів застосовується в терапії: відповідні точки на тілі масажують пальцями, спеціальними вібраторами, вакуумом, електричним та електромагнітним струмом, ультразвуком, лазером, припікають і прогрівають різними способами.

Доведено, що людина може впливати на інших тільки за допомогою двох видів випромінення: інфрачервоного (теплового) та електричного. Можливі також їх комбінації в сполученні зі змінами вологості повітря. Усі інші види випромінення (магнітне, радіотеплове, акустичне) занадто слабкі.

Додатковий терапевтичний ефект діяльності екстрасенсів забезпечує психотерапія. Вони не лікують тварин, оскільки ті не читають газет і не знають, як необхідно реагувати на маніпуляції екстрасенсів. Лікування немовлят можливе завдяки нормалізації стану їх нервової системи (немає навіть потреби вводити в змінений стан свідомості через те, що вона ще не розвинена) за допомогою певної ритміки наговорів (гіпноз з використанням акустичного каналу зв'язку), загальної розміреності обстановки, стабілізації психічного стану матері, яка вірить, що з дитиною тепер усе буде добре тощо. Її душевний комфорт додатково заспокоює дитину й нормалізує більшість фізіологічних процесів. У цьому проявляється одна із функцій імпринтингу.

У 1985р., коли в суспільстві внаслідок перебудови й нестабільності майбутнього як соціуму, так і окремих громадян, поширилося екзальтоване відношення до різних містичних культів, у тому числі й до космічних прибульців та надчуттєвого сприйняття, ленінградськими вченими були проведені спеціальні дослідження, за допомогою намагалися виявити феномен екстрасенсорних впливів на людей. 300 піддослідних розбили на групи по 10 чоловік відповідно до статі, віку, сімейного стану й професійних інтересів. Було обрано 32 екстрасенси, які користувалися популярністю серед населення. Експеримент складався із двох частин: спочатку піддослідним говорили, що вдалося сконструювати прилад, який імітує роботу екстрасенса, і прохали згідно із своїми відчуттями оцінити його ефективність. Імітація опромінення "біострумами" проводилася осцилографом з високочастотною головкою, яка відігравала роль "спрямованої антени". В електричну мережу прилад не включали. Якби відповіді були б об'єктивними, піддослідні люди сказали б, що нічого не відчувають. Але спостерігалась зовсім протилежна ситуація. Вони всі описали ті чи інші відчуття: тепло, холод, поколювання, стискання з локалізацією в області голови або кистей, дехто мав зорові галюцинації тощо. У декого спостерігалася релаксація й сонливість, у інших пройшов хронічний головний біль, нежить, недомагання. У другій частині експерименту піддослідним було запропоновано вибрати відповідно до своїх відчуттів найбільш сильних екстрасенсів. Під час їх роботи симптоми в людей були такими ж, як і за умов невключеного осцилографа. Приблизно половина з них обрала найбільш сильним екстрасенсом одного з імітаторів, а друга половина в числі найбільш слабких назвала трьох визнаних екстрасенсів.

Висновок: в основі відчуттів піддослідних полягає навіювання, а в екстрасенсів – самонавіювання, які пов'язані із зміненими станами свідомості.

У сучасному суспільстві люди живуть у стані постійного стресу, регулярно відновлюються умови, котрі сприяють формуванню змінених станів свідомості. Почуття замінює сухий раціоналізм, примітивний прагматизм, який керується сьогоденними вигодами й руйнує дух людини. Виникає сенсорний, емоційний голод. Американець А.Маслоу – засновник так званої гуманістичної психології – поряд з традиційними типами нервової патології (психози та неврози) виділяє ще один вид розладів, який за своїм проявом наближається до неврозів, – нездатність до високих переживань. Такі люди бояться їх, опираються й заперечують саме їх існування, бояться втратити контроль над собою. Відбувається моральне викривлення особистості, котре відчувається як дискомфорт.

Вихід із стресової ситуації та емоційної депривації люди звичайно шукають і знаходять у змінених станах свідомості. Основна задача будь-якого екстатичного стану – психологічний захист, полегшення конфлікту між людиною та суспільством. У зміненому стані свідомості усувається емоційна асинхронність.

У медичній психології добре відомі механізми виникнення змінених станів свідомості. Для містика – це мета багатолітньої практики. Він ототожнює себе із суб'єктивними відчуттями та переживаннями. Для нього це реальність, а не продукт власної психіки. Але підсвідомість діє автономно тільки в тих випадках, коли відключена свідомість. Для цього застосовуються спеціальні прийоми психотехніки, які в першому наближенні можна розбити на 3 групи.

1. Вплив на свідомість, яка видозмінюється корінним чином, руйнується індивідуальне розуміння власного "Я" й переживається його тотожність з якимось абсолютним "Я".

2. Робота з уявою, яка різко активується. Це призводить до того, що суб'єктивна реальність (внутрішній світ людини) стає такою ж актуальною, як реальність об'єктивна: світ роздвоюється й сприйняття дійсності відбувається в напрямку, який сприяє формуванню уявлення про ілюзорність зовнішнього світу або матеріалізацію Бога.

3. Маніпуляції з емоційно-чуттєвою сферою. Застосовуються методики, які викликають відчуття струмів енергії, що циркулює в організмі або приникає в нього ззовні. Найчастіше це відчуття тепла, іноді асоціації з сексуальними переживаннями.

Подібні варіанти зміни стану свідомості звичайно здійснюються в контексті певних тлумачень, які формують світогляд. Це створює можливість для керування поведінкою людини з метою прагматичного використання або її самої, або її матеріальних благ.

Усі чисельні спроби виділити закономірну об'єктивну складову частину парапсихологічних явищ виявилися марними. Для парапсихолога не має значення, наскільки достовірне є те чи інше явище, доведено воно експериментально чи ні. Він створює сенсації й агресивно виступає проти тих, хто сумнівається й намагається проаналізувати ситуацію. Їх звинувачують у косності, рутинерстві, догматизмі та відсталості; співвідносять долю невизнаної парапсихології з долями генетики й кібернетики, забуваючи при цьому, що відповідні нападки взагалі не були викликані науковцями. Це була політична акція тільки в одній із країн світу. Подібне відношення до власної діяльності дуже тісно пов'язує парапсихологію із релігійним фанатизмом та вірою.