Розділ 6. Передбачення й пророцтва

Інститут передбачення є важлива складова частина будь-якої культури. Розрізняють багато типів гадання: гаруспікація (за нутрощами), скапулімантія й омопластоскопія (за кістками), біломантія (за польотом стріли), хіромантія (за малюнком шкіри на долонях та стопах), зустрічі з тваринами, різні варіанти маятника (в основу покладені ідеомоторні рухи), за допомогою паличок, що кидаються в певних обставинах тощо. У міру розвитку суспільства з'являлися все більш складні форми передбачення.

6.1. Апокаліпсис

Шамани, чаклуни, гадалки, ясновидці та інші люди подібних професій в усі часи вирішували соціально-економічні, практичні задачі. Вони були відмінними мисливцями, психологами й лікарями. Пророки з'явилися пізніше й вирішували інші, перш за все соціально-класові задачі. Це продукт соціального розшаровування суспільства. Вони були політичними та ідеологічними лідерами, виступали "посередниками" між Богом і людьми. До них належить Іоанн Богослов, який близько 69 р. н.е. написав Апокаліпсис. До речі, спеціальними науковими дослідженнями доведено, що Євангеліє від Іоанна й Апокаліпсис були написані різними людьми.

Згідно з церковною легендою, Іоанн після розп'яття та воскресіння Ісуса Христа залишив Ієрусалим і почав проповідувати в Малій Азії. Коли почалося переслідування християн, його схопили й привезли до Риму, а потім вислали на о. Патмос. Тут в умовах сенсорної ізоляції (тривалий час жив у печері на самоті) у нього почалися пророчі видіння про другий прихід Ісуса Христа на Землю, появу Антихриста, боротьбу між ними й Страшний Суд.

Перш за все виникає питання, на який термін були розраховані пророцтва Іоанна? На це питання він відповідає сам на початку Апокаліпсиса: "Откровение Иисуса Христа, которое дал ему Бог, чтобы показать рабам своим, чему надлежит быть вскоре; и он в знамениях послал оное через ангела своего рабу своему Иоанну".

Додаткові свідчення щодо цього становить і сам характер пророцтва, у якому мова йде про історичні події Римської імперії. Зокрема, число Звіра – 666 – є кабалістична шифровка імені Нерон-кесар давньоєврейською мовою (розшифроване в 1836р. дослідником Ф. Бенарі). Римський імператор Нерон відзначався переслідуванням християн і в 68 р. н.е. (разом із своїм вчителем філософом Сенекою) покінчив життя самогубством за допомогою меча. Невдовзі на теренах Римської імперії з'явився самозванець – Псевдо-Нерон – і саме про його небезпечність для християн попереджав своїх єдиновірців Іоанн ("...образ зверя, который имеет рану от меча и жив").

Таким чином, спроби видати Апокаліпсис за пророцтво майбутнього сучасного людства суперечать його суті. Спеціальними дослідженнями було встановлено, що апокаліптичні видіння, які складають увесь зміст твору Іоанна, майже повністю відповідають текстам класичних пророків Старого Завіту та їх послідовників. Біблійські пророцтва, як і будь-які інші пророцтва того часу, читалися як рукописні оракули, які часто не мали автора. Більш пізні переписувачі могли адресувати їх будь-яким довільно обраним пророкам. Звичайним прийомом також було написання "пророцтв" про минуле, тобто про те, що насправді вже відбулося. Вони, знову ж таки, розміщувалися під іменем якого-небудь давнього пророка.

Пророцтва Іоанна Богослова мають настільки загальний характер, що при бажанні під них можна підвести будь-які події, навіть до нашої недавньої історії, хоча сам Іоанн мав на увазі виключно найближче до нього майбутнє. Довгостроковий прогноз він подає тільки відносно Страшного суду, котрий повинен був, на його думку, відбутися через тисячу років. З тих часів минуло вже дві тисячі років і було чимало марних спроб підправити прогноз Іоанна Богослова. Тому вражає ентузіазм деяких людей, котрі з дивною наполегливістю намагаються стверджувати реальність як біблійських пророцтв, так і пророцтва Іоанна. Скоріше можна погодитися з думкою тих, хто вважає Біблію вічною книгою, написаною для вічності, утилітарне розуміння якої свідчить про невігластво. Біблія є вічна в тому розумінні, що кожне покоління людей знаходить там для себе істини, котрі дозволяють проводити аналогії із моральними пошуками людей будь-якої історичної епохи.