1.3 Оформлення графічної частини

Графічна частина є важливою складовою частиною дипломного проекту, і від технічної грамотності її виконання у значній мірі залежить якість проекту в цілому. Графічна частина готується на 7–8 аркушах формату А1 (841х594 мм). Розрахунково–пояснювальна записка і графічна частина виконуються згідно вимог ЄСТД та ЄСКД.

Досвід рецензування і захисту дипломних проектів підтверджує, що саме у графічній частині зустрічаються помилки і відступи від вимог ДСТУ, включаючи вибір форматів і масштабів, нанесення розмірів, номерів позицій, допусків і посадок, чистоти обробки поверхні деталі. Зустрічаються також труднощі при оформленні головних надписів, специфікацій на кресленнях, при складенні технічних вимог на виготовлення деталей і т.д.

У процесі розробки креслень треба передбачити: максимальне використаннястандартних, нормалізованих і закупних виробів, що освоєні виробництвом; раціональне обмеження номенклатури розмірів і граничних відхилів, шорсткості поверхонь, шліців та інших конструкторських елементів деталей, максимально можливу ступінь взаємозамінності й економічності виготовлення, безпечності експлуатації і ремонту.

Кожне креслення виробу чи його складової частини виконують на окремому аркуші чи декількох аркушах формату, що передбачений ГОСТ 2.301-68. На кожному кресленні повинен бути розміщений основний надпис за ГОСТ 2.104-68.

У основному надписі і на кресленнях не повинно бути скорочених слів, за винятком загальноприйнятих за правилами орфографії (ГОСТ 7.12-77). Креслення деталей, збірні та загальні види розробляються, як правило, за вказівками керівника проекту з додержанням правил, що освітлені у ГОСТ 2.109-73 2.305-68.

1.3.1 Креслення деталі. Креслення деталі повинно вміщувати: зображення деталі в тому положенні, яке вона повинна мати при надходженні на складання, мінімальну кількість зображень (видів, розрізів, перетинів і виносних елементів), але достатніх для розуміння форми і внутрішньої конфігурації деталі; розміри і графічні відхилення розмірів відповідно до вимог ГОСТ 2.307-68 і СТ СЭВ 145-75; позначення шорсткості поверхонь деталі відповідно до ГОСТ 2789-73 і ГОСТ 2.309-73; матеріал, з якого виготовляється деталь (марка) і нормативні документи, технічні вимоги, масу деталі і основний надпис.

1.3.2 Креслення збірне (шифр документа ЗБ). Креслення збірне виконується відповідно до ГОСТ 2.109-68 і ГОСТ 2.317-69. Воно повинно мати мінімальну кількість зображень (розділів, перетинів і виносних елементів), але достатніх для чіткого уявлення про конструкційну будову, взаємодію деталей, технологію збирання і вміщувати розміри, граничні відхилення розмірів і інші параметри, що перевіряються при складанні, а також умовні позначення швів зварних з’єднань і інші дані, які необхідні у процесі складання, чи після нього; основні характеристики збірної одиниці, габаритні, установчі, з’єднувальні і додаткові розміри; лінії - виноски і номери позицій, технічні вимоги, основний надпис і позначення з шифром ЗБ; специфікацію, складену на окремих аркушах формату А4 за

ГОСТ 2.108-68.

1.3.3 Креслення загального виду (шифр документу ЗВ або ВЗ). Креслення загального виду виконується згідно з ГОСТ 2.109-73 і повинно містити: зображення виробу з видами, розрізами, перетинами і виносними елементами; габаритні, установчі, з’єднувальні, довідкові і розрахункові (конструкторські) розміри; текстову частину – технічні умови і вимоги, технічну характеристику виробу, вказівки про спосіб складання й інші дані; лінії виноски з порядковими номерами позицій складових частин виробу; основний надпис і специфікацію; шифр, що присвоюється виробу в залежності від стадії виконання графічного документа. ЗБ (збірне креслення) при використанні робочої документації і ВЗ (вид загальний) при використанні технічного проекту.

1.3.4Формати, масштаби, шрифти для креслення. ГОСТ 2.301-68 установлює формати листів для креслення та інших документів, передбачених стандартами на конструкторську документацію всіх галузей промисловості, а ГОСТ 2-302-68 установлює масштаби зображень та їх позначення на кресленнях.

Надписи в конструкторських та інших документах виконують від руки стандартним шрифтом відповідно до ГОСТ 2-302-68. Розміри шрифту міняють у залежності від характеру позначення.

1.3.5 Нанесення номерів позицій на креслення. Складання специфікацій. Всі частини виробу і матеріали на кресленні позначають номерами позицій, які розміщують у зростаючому порядку (за винятком позицій, що повторюються) за годинниковою чи проти годинникової стрілки умежах усього креслення. ГОСТ 2.108-68 встановлює форму і порядок складання специфікації конструкторських документів на вироби у всіх галузях промисловості. Специфікацію складають на аркушах формату А4 (297х2І0мм), де записують складові частини, що входять у специфікований виріб, а також конструкторські документи.

Специфікація складається з розділів, які розміщують у такій послідовності: «Документація», «Комплекс», «Збірні одиниці», «Деталі», «Стандартні вироби», «Інші вироби», «Матеріали», «Комплекти». Найменування кожного розділу вказують у вигляді заголовка у графі «Найменування» і підкреслюють тонкою лінією.

Графи специфікації заповнюють зверху вниз у такій послідовності. У графі «Формат» вказують формати документів, позначення яких записують у графу «Позначення»; у графі «Зона» - позначення зони, уякій знаходиться записувана складова частина; у графі «Поз.» - порядкові номери складових частин, що входять у специфікований виріб.

У графі «Позначення» в розділі «Документація» вказують позначення записуваних документів за «Класифікатором виробів основного виробництва заводів хімічного машинобудування», або за ГОСТ 2.201-68. Позначення за класифікатором складається з номера групи ряду у даній групі обладнання, а також двох груп нулів для нумерації збірних одиниць і деталей.

У графі «Найменування» вказують: у розділі «Документація» – назву конструкторських документів, що входять у специфікований виріб, наприклад: «Збірне креслення», «Габаритне креслення», «Технологічна схема» і ін..; «Комплекти» - найменування виробів відповідно до основних надписів на конструкторські документи цих виробів: для збірних одиниць, наприклад, «Ущільнення вала», «Корпус апарата» і т.д.; для креслень деталей – «Втулка», «Вал», «Покришка» і т.д. У найменуваннях, що складаються з декількох слів, на першому місці пишеться іменник, наприклад: «Форма литтєва». У розділі «Стандартні вироби» - найменування і позначення виробів згідно зі стандартами на ці вироби.

У розділ «Матеріали» вносять всі матеріали, що безпосередньо входять у специфікований виріб, причому матеріали записують за видами у такій послідовності: метали чорні, метали магнітоелектричні і феромагнітні; метали кольорові; благородні й рідкі; кабелі, проводи і шнури; пластмаси і прес-матеріали; паперові та текстильні матеріали, лісоматеріали; гумові матеріали, шкіряні.

Після кожного розділу специфікації необхідно залишити декілька вільних рядків для заповнення записами. Допускається резервувати і номери позицій, які проставляють у специфікацію при записі рядків.